Тимошенко порівнюють із княгинею Ольгою і Катериною Другою

Варшава – «Тимошенко. Незавершена історія» – книжку під таким заголовком написала польська журналістка Марія Пшеломєц, яка понад 20 років займається питаннями Східної Європи. У 300-сторінковій біографії українського екс-прем’єра Юлії Тимошенко маловідомі факти з її особистого життя, а також із її політичної та бізнесової діяльності. Найбільша польська мережа книгарень «Емпік», рекламуючи щойно видану книжку Марії Пшеломєц, твердить, що це найбільш очікувана біографія року в Польщі. Які були труднощі під час збирання матеріалів до цієї книжки, який образ Юлії Тимошенко вимальовується зі сторінок біографії? Про це Марія Пшеломєц розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода.

– Пані Пшеломєц, як у Вас виникла ідея написати біографію Юлії Тимошенко?

– Я вже багато років спостерігаю за Юлією Тимошенко, кілька разів я робила з нею інтерв’ю. Вважаю, не оцінюючи її діяльності, що це одна з найцікавіших особистостей у сучасній історії України. Я навіть не впевнена, що йдеться лише про сучасність. У своїй книжці я її порівняла з двома жінками, які були дуже впливовими у цій частині світу: з княгинею Ольгою, яка почала впроваджувати християнство в Київській Русі, а також із Катериною ІІ, яка остаточно знищила Запорізьку Січ. На мою думку, Юлія Тимошенко – це харизматична особа, важлива в історії України.

– Як Ви визначаєте жанр своєї книжки?

– Це такий різновид біографії, в якому я сама намагалася не оцінювати Тимошенко, утримувалася від коментарів. Натомість я розмовляла з людьми, які близькі до Юлії Тимошенко сьогодні, а також із тими, які колись із нею співпрацювали. На жаль, мені не вдалося порозмовляти з колишнім Президентом України Віктором Ющенком, який зі мною не зустрівся, хоч офіційної відмови на прохання про інтерв’ю не було. Як потім мені сказала людина з оточення Ющенка, колишній Президент не міг говорити про Юлію Тимошенко добре, а погано говорити про неї представникові західних ЗМІ він не хотів, оскільки Захід захищає Юлію Тимошенко. Та я все-таки цитую Ющенка, його висловлювання для українських мас-медіа.

– Яка структура Вашої книжки?

– Структура книжки хронологічна, я намагалася описати життя Юлії Тимошенко майже від її народження. Щоправда, треба визнати, що про її дитинство знаємо дуже мало. Про цей період маємо, так би мовити, офіційну біографію, яку я жартома називаю агіографією Юлії. Це книжка «Юля, Юлечка», яку написала тітка Юлії Тимошенка – сестра її матері. Найбільше знаємо про період політичної діяльності Юлії Тимошенко, хоча навіть її кар’єра у бізнесі також оточена певною аурою таємниці.

– Якщо біографія Тимошенко настільки овіяна таємницями, то як Ви збирали до неї матеріали?

– По-перше, це розмови, по-друге, я використала багато власних матеріалів, бо починаючи з 1991 року, протягом 16 років, будучи кореспондентом польської редакції «Бі-Бі-Сі», я займалася Східною Європою. Кілька разів на рік я бувала в Україні, тож у мене зібрався чималий архів, на який я часто посилаюся у своїй книжці. Чимало матеріалів мені надали українські колеги. Наприклад, депутат Володимир Ар’єв надіслав мені багато джерельних матеріалів – інтерв’ю, статті. Редактор тижневика «Дзеркало тижня» Юлія Мостова надала мені доступ до архіву цього тижневика, який дуже багато писав про Юлію Тимошенко. Тож з боку українських приятелів я відчувала велику допомогу

– Якої реакції з боку українських політиків Ви сподіваєтеся на свою книжку?

– Я побоююся, що ця моя книжка не задовольнить нікого. Я навіть відчуваю певний психічний дискомфорт, бо коли я зустрічалася з дочкою Юлії Тимошенко Женею, щиро її полюбила. Це дуже мила, лагідна особа, на мою думку, вона зовсім не політик. Вона мене дуже просила, щоб ця книжка не нашкодила її матері. Я їй сказала: «Можу присягнути, що це буде чесна книжка». Та я побоююся, що і прихильники, і противники Юлії Тимошенко можуть бути розчаровані. Бо ця біографія – це ані захист, ані звинувачення Юлії Тимошенко. Це просто опис її життя за допомогою джерел, які я знайшла. Іншими словами, в книжці йдеться про дуже амбітну діяльність незвичайної і харизматичної жінки, та, здається, трохи розгубленої. Один із моїх співрозмовників, колишній радянський дисидент Степан Хмара сказав, що у всьому, що Юлія робила, їй не вистачало одного: ідеї, в яку вона вірила б. Її проблема та, що ідея, в яку вона вірить, – це вона сама. А цього замало.

– Чи заглиблюючись у цю тему, Ви змінили своє ставлення до Юлії Тимошенко?

– Ні, я завжди вважала її незвичайною харизматичною особистістю. Та, мабуть, я трохи згоджуюся зі Степаном Хмарою. Тимошенко – це дуже амбітний політик, який прагне досягнути мети будь-якою ціною. Разом з тим, це дуже приваблива жінка, яка чудово усвідомлює ті переваги, які їй дає ця привабливість. Я кілька разів була свідком її розмов із різними політиками: і західними, і східними – які поряд із нею ніяковіли, червоніли, немов підлітки. Натомість у мене нема ілюзій щодо того, що це якийсь дуже ідейний політик.

– Чому книжка має такий заголовок: «Незавершена історія»?

– Тому, що на мою думку, Юлія Тимошенко ще не сказала останнього слова. І це саме та причина, через яку вона зараз сидить у в’язниці. Її головний політичний противник, теперішній Президент Віктор Янукович, зі власного досвіду знає, що спритний політик уміє вибратися на вершину з найглибшої прірви. Він це добре знає, бо в 2004 році, після Помаранчевої революції, всі вважали його політичним трупом, а тепер він Президент України. Юлія Тимошенко також уже неодноразово довела, що вона може з в’язниці вийти на посаду прем’єра. Тож він цього боїться, тому я написала, що ця історія не завершена.

– Тобто буде продовження?

– Цього не можна виключити. Коли я розмовляла з дочкою Юлії Тимошенко, то вона наголошувала, що не уявляє собі, щоб мати залишила політику, бо політика – це мотор життя Юлії Тимошенко. Водночас, коли я запитала, а про що вона сама мріє, то Женя відповіла, що мріє про чоловіка, дитину, і щоб її батько й мати знову були разом.

– Якби Ви мали можливість передати Юлії Тимошенко свою книжку, то що написали б на першій сторінці?

– Скоріш за все: «Сподіваюся, що ця історія не завершена».