Прага – У понеділок, 1 жовтня, громадяни Грузії підуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати на ключових для країни парламентських виборах. Вони мають визначити курс держави, зокрема з огляду на те, що наступного року свою посаду полишає Міхеїл Саакашвілі – президент, який майже 10 років керував країною в надзвичайно складних зовнішньо- та внутрішньополітичних умовах. Розбурханий напередодні виборів скандал із тортурами у грузинських в’язницях робить сильнішою опозицію та обіцяє дійсно чи не перші конкурентні перегони після перемоги Революції троянд у 2003 році.
Ці вибори, як вважає чимало спостерігачів, визначать політичне майбутнє Грузії. Але для багатьох це звелося до однієї лише болючої на даний момент проблеми – обурення щодо зловживань у в’язницях і ролі у цьому нинішньої влади.
Від Лагодехі на крайньому сході до Батумі та Тбілісі люди очікують на вибори 1 жовтня зі змішаними почуттями розчарування і страху.
«Скандал зі зловживаннями у в’язницях змусив мене змінити думку повністю. Я думав перед цим про різні варіанти голосування, але тепер я більше нічого не бажаю. Мені сумно від цього», – зауважив у розмові з Радіо Свобода один із жителів Лагодехі.
А жінка із Тбілісі сказала ще конкретніше: «Ніхто не має права бути обраний. Ні одні, ні другі».
Після майже 10-річного правління режим президента Саакашвілі втратив значну частину своєї колишньої популярності. А скандал із тортурами у в’язницях Тбілісі та Кутаїсі лише поглибив сумніви грузинів і чимало з них, особливо опозиція, розглядають вибори 1 жовтня як свого роду референдум про довіру спадщині Саакашвілі.
Близько половини виборців, як свідчать іноземні опитування, ще не визначилися з голосуванням. А лідерство правлячого «Єдиного національного руху» (у межах 25 відсотків) є не досить переконливим. Різнобарвну і досить популярну «Грузинську мрію», де є і націоналісти, і прозахідні ліберали, об’єднують, переважно, як стверджують західні експерти, гроші мільярдера Бідзіни Іванішвілі (понад 6 мільярдів доларів).
Чи стабілізує демократію відхід Саакашвілі і двопартійна парламентська система?
Кожна з головних політичних сил – як правляча, так і опозиційна – мріє про конституційну більшість у парламенті. Хоча головний редактор тбіліського популярного журналу Liberali Шорена Шавердашвілі каже, що скандал із тортурами може мотивувати багатьох, дотепер байдужих, голосувати за опозицію.
«Я думаю, що це більше відкрило очі невизначеним чи байдужим виборцям, людям, які не дуже переймалися політикою. Їхнє невдоволення може вплинути на голосування. І це може бути не на користь влади», – наголошує Шорена Шавердашвілі.
Томас де Ваал, експерт із британського Центру Карнегі, вважає, що позиції «Грузинської мрії» посилилися завдяки змінам у політиці Міхеїла Саакашвілі, його дрейфу від динамізму і модернізму у перебудові країни до майже більшовизму та віддаленню від людей.
Хоча, як зауважують чимало експертів, президент Саакашвілі і його влада досягнули чимало – очистилися від корупції в поліції, економіка за ці роки виросла майже на 10 відсотків, створений досить сприятливий діловий клімат для інвесторів. Та й команда президента в «Єдиному національному русі» – це переважно молоді, прозахідні, там навчені, менеджери. Щоправда, скандал із тортурами поставив перед Саакашвілі проблему. До того ж в Грузії незадоволені проявами насильства влади в антиурядових протестах 2007 року, відколотими Абхазією та Південною Осетією, катастрофічною війною з Росією. Це завдало ударів по лібералізму Саакашвілі. Окрім того, безробіття в Грузії сягає понад 16 відсотків, що б’є переважно по молоді.
Опозиція грає на проблемах влади
Бідзіна Іванішвілі – найбагатша людина Грузії з капіталом у понад 6 мільярдів доларів. Він також є одним із найбільших жертводавців, бо особисто субсидіював державні служби, армію, художників, вчених.
Іванішвілі, після громадянства Росії та Франції, останні 10 років живе в Грузії. Він зміг залучити до нової політичної коаліції, разом із «Грузинською мрією», шість партій та багатьох шанованих в Грузії політків і відомих людей – колишнього посла в ООН Іраклія Алзанія, колишнього міністра закордонних справ у владі Саакашвілі Тедо Джапарідзе. Хоча експерти, як, наприклад, аналітики з проблем Кавказу Сванте Корнелл із Вашингтона, кажуть, що Іванішвілі вніс рівновагу в політичний баланс Грузії не новим ідеями, а переважно своїми грошима, що породжує сумніви у майбутній цілісності коаліції, де зібралися й націоналісти, й ліберали, й прихильники налагодження зв’язків із Росією.
Також є проблемою політична доля Міхеїла Саакашвілі, який наступного року покидає посаду президента. А «Єдиний національний рух» вже оголосив, що посаду прем’єра вони планують для Вано Мерабішвілі. Експерти губляться у здогадах щодо майбутньої політичної ролі Саакашвілі: чи він стане спікером, чи губернатором в Аджарії, чи піде на якусь міжнародну посаду.
Згадані вже Томас де Ваал і Корнелл вважають, що від’їзд Саакашвілі був би добрим варіантом для Грузії, яка втомилася від режиму, коли треба якось врівноважити життєздатність економіки, зміцнити безпеку і, можливо, досягнути робочих стосунків із Росією.
Де Ваал не виключає, що поєднання в парламенті енергій еліти Саакашвілі та коаліції Іванішвілі може бути кращим способом рухати Грузію шляхом реформ, що їх започаткувала Революція троянд.
Ці вибори, як вважає чимало спостерігачів, визначать політичне майбутнє Грузії. Але для багатьох це звелося до однієї лише болючої на даний момент проблеми – обурення щодо зловживань у в’язницях і ролі у цьому нинішньої влади.
Від Лагодехі на крайньому сході до Батумі та Тбілісі люди очікують на вибори 1 жовтня зі змішаними почуттями розчарування і страху.
«Скандал зі зловживаннями у в’язницях змусив мене змінити думку повністю. Я думав перед цим про різні варіанти голосування, але тепер я більше нічого не бажаю. Мені сумно від цього», – зауважив у розмові з Радіо Свобода один із жителів Лагодехі.
А жінка із Тбілісі сказала ще конкретніше: «Ніхто не має права бути обраний. Ні одні, ні другі».
Після майже 10-річного правління режим президента Саакашвілі втратив значну частину своєї колишньої популярності. А скандал із тортурами у в’язницях Тбілісі та Кутаїсі лише поглибив сумніви грузинів і чимало з них, особливо опозиція, розглядають вибори 1 жовтня як свого роду референдум про довіру спадщині Саакашвілі.
Близько половини виборців, як свідчать іноземні опитування, ще не визначилися з голосуванням. А лідерство правлячого «Єдиного національного руху» (у межах 25 відсотків) є не досить переконливим. Різнобарвну і досить популярну «Грузинську мрію», де є і націоналісти, і прозахідні ліберали, об’єднують, переважно, як стверджують західні експерти, гроші мільярдера Бідзіни Іванішвілі (понад 6 мільярдів доларів).
Чи стабілізує демократію відхід Саакашвілі і двопартійна парламентська система?
Кожна з головних політичних сил – як правляча, так і опозиційна – мріє про конституційну більшість у парламенті. Хоча головний редактор тбіліського популярного журналу Liberali Шорена Шавердашвілі каже, що скандал із тортурами може мотивувати багатьох, дотепер байдужих, голосувати за опозицію.
«Я думаю, що це більше відкрило очі невизначеним чи байдужим виборцям, людям, які не дуже переймалися політикою. Їхнє невдоволення може вплинути на голосування. І це може бути не на користь влади», – наголошує Шорена Шавердашвілі.
Томас де Ваал, експерт із британського Центру Карнегі, вважає, що позиції «Грузинської мрії» посилилися завдяки змінам у політиці Міхеїла Саакашвілі, його дрейфу від динамізму і модернізму у перебудові країни до майже більшовизму та віддаленню від людей.
Хоча, як зауважують чимало експертів, президент Саакашвілі і його влада досягнули чимало – очистилися від корупції в поліції, економіка за ці роки виросла майже на 10 відсотків, створений досить сприятливий діловий клімат для інвесторів. Та й команда президента в «Єдиному національному русі» – це переважно молоді, прозахідні, там навчені, менеджери. Щоправда, скандал із тортурами поставив перед Саакашвілі проблему. До того ж в Грузії незадоволені проявами насильства влади в антиурядових протестах 2007 року, відколотими Абхазією та Південною Осетією, катастрофічною війною з Росією. Це завдало ударів по лібералізму Саакашвілі. Окрім того, безробіття в Грузії сягає понад 16 відсотків, що б’є переважно по молоді.
Опозиція грає на проблемах влади
Бідзіна Іванішвілі – найбагатша людина Грузії з капіталом у понад 6 мільярдів доларів. Він також є одним із найбільших жертводавців, бо особисто субсидіював державні служби, армію, художників, вчених.
Іванішвілі, після громадянства Росії та Франції, останні 10 років живе в Грузії. Він зміг залучити до нової політичної коаліції, разом із «Грузинською мрією», шість партій та багатьох шанованих в Грузії політків і відомих людей – колишнього посла в ООН Іраклія Алзанія, колишнього міністра закордонних справ у владі Саакашвілі Тедо Джапарідзе. Хоча експерти, як, наприклад, аналітики з проблем Кавказу Сванте Корнелл із Вашингтона, кажуть, що Іванішвілі вніс рівновагу в політичний баланс Грузії не новим ідеями, а переважно своїми грошима, що породжує сумніви у майбутній цілісності коаліції, де зібралися й націоналісти, й ліберали, й прихильники налагодження зв’язків із Росією.
Також є проблемою політична доля Міхеїла Саакашвілі, який наступного року покидає посаду президента. А «Єдиний національний рух» вже оголосив, що посаду прем’єра вони планують для Вано Мерабішвілі. Експерти губляться у здогадах щодо майбутньої політичної ролі Саакашвілі: чи він стане спікером, чи губернатором в Аджарії, чи піде на якусь міжнародну посаду.
Згадані вже Томас де Ваал і Корнелл вважають, що від’їзд Саакашвілі був би добрим варіантом для Грузії, яка втомилася від режиму, коли треба якось врівноважити життєздатність економіки, зміцнити безпеку і, можливо, досягнути робочих стосунків із Росією.
Де Ваал не виключає, що поєднання в парламенті енергій еліти Саакашвілі та коаліції Іванішвілі може бути кращим способом рухати Грузію шляхом реформ, що їх започаткувала Революція троянд.
