Україні ще дуже далеко до того, щоб відповідати європейському рівню регіональної політики. Їй потрібна адміністративна реформа, але лише така реформа не вирішить усіх проблем, тому слід реформувати увесь спектр державного управління. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказала експерт Центру Карнегі в Брюсселі Ольга Шумило-Тапіола.
– Справа в тому, що навіть порівнювати регіональну політику ЄС і регіональну політику України дуже важко. Тому що, на мою думку, в Україні фактично відбувалася імітація з 90-х років і були зроблені якісь кроки для того, щоб місцева влада мала більше повноважень, але все це дуже легко відкочувалось назад із приходом тієї чи іншої партії, чи групи людей до влади. Тому сьогодні ми бачимо, що, фактично, є дуже чітка вертикаль і є команди зверху, і регіони – це є фактично виконавці рішень, які приймаються на центральному рівні. Тому, я думаю, що Україні дуже далеко до того, щоб якось відповідати європейському рівню регіональної політики. Звичайно, що адміністративна реформа Україні потрібна і за 20 років було зроблено багато напрацювань щодо того, як ця реформа має бути проведена відповідно до європейських стандартів. Але проблема в тому, що одна адміністративна реформа не вирішить всіх проблем. Треба проводити реформи по всьому спектру державного управління.
– З приходом до влади команди Януковича, вибудувалась чітка вертикаль, де представники Партії регіонів присутні практично в кожному кутку держави і вони звітують перед Києвом, і суворо дотримуються урядових вказівок від Києва. І хоча і не в такій масштабній формі, але чітка вертикаль влади з вершиною в Києві існувала завжди. Як пояснити збереження в Україні цієї чіткої системи і підпорядкування регіонів центру? Чому ця система залишилася ще з тих часів?
– Можна сказати, що Ви дійсно праві. Ця чітка вертикаль влади була завжди. З початку незалежності в Україні. Відповідь на Ваше запитання дуже проста. Невигідно віддавати регіонам повноваження, не тільки повноваження, але і гроші на виконання цих повноважень. Тому, для мене не є сюрпризом, що сьогодні регіони – це є фактично придатки Києва.
– У Польщі вже відбулась адміністративно-територіальна реформа. Поляки вважають, що ця реформа, укрупнення регіонів. дало позитивні економічні результати в Польщі. Чи, на Вашу думку, таке укрупнення потрібно Україні?
– Я думаю, що дійсно в Польщі адміністративна реформа, яка із 90-х років йшла, проходила дуже важко, але дуже успішно на кінці. Вона є прикладом для України. Проблема в Україні полягає в тому, що реформування лише адміністративної частини не вирішить всіх проблем. Тут потрібна реформа і бюджетної сфери, і інших питань. Я думаю, що успіх польської моделі в тому, що все було зроблено в комплексі, все було зроблено поступово. Якщо взяти лише польський приклад адміністративної реформи, чи укрупнення регіонів, воно не спрацює так гарно, як спрацювало у Польщі. Треба робити комплекс реформ.
– Принцип субсидіарності лежить в основі регіональної політики Європейського Союзу, де фактично локальна влада, місцева влада, має повноваження вирішувати практично все. Крім того, що їй не під силу, вона передає це до центру. Як цей принцип може співіснувати з нинішніми процесами централізації влади в об’єднаній Європі?
– Є питання, які вирішуються на загальноєвропейському рівні або на рівні центральних урядів держав-членів Європейського Союзу. І, звичайно, сьогодні з фінансово-економічною кризою в Європі деякі питання можуть набувати більшого значення саме на центральному рівні. Але, я думаю, що навряд, чи відбудеться дуже велика різниця якраз у розмежуванні повноважень між центром і регіонами в Європі в найближчі кілька років.
– Чути дискусії в деяких європейських країнах, що дотації економічно слабким регіонам коштом багатших не стимулюють розвиток бідніших регіонів. Не стимулюють їх до самостійної діяльності. Чи Ви погоджуєтесь з таким твердженням?
– Євросоюз має абсолютно різні держави-члени. В кожній із них можуть бути регіони, які не відповідають всім соціальним стандартам, і допомагати їм треба. Але проблема знову ж таки полягає в тому, наскільки і на центральному, і на місцевому рівні ефективне це управління. Якщо в державі є бідні регіони, але управління є ефективним, то гроші Євросоюзу, які даються на розвиток регіонів, можуть бути використані з користю для цього регіону. Звичайно, є держави-члени ЄС, які не завжди мають ефективне управління на центральному і на місцевому рівні, і тому кошти Євросоюзу можуть не йти на користь цим регіонам.
Одна адміністративна реформа не вирішить всіх проблем. Треба проводити реформи по всьому спектру державного управління
– Справа в тому, що навіть порівнювати регіональну політику ЄС і регіональну політику України дуже важко. Тому що, на мою думку, в Україні фактично відбувалася імітація з 90-х років і були зроблені якісь кроки для того, щоб місцева влада мала більше повноважень, але все це дуже легко відкочувалось назад із приходом тієї чи іншої партії, чи групи людей до влади. Тому сьогодні ми бачимо, що, фактично, є дуже чітка вертикаль і є команди зверху, і регіони – це є фактично виконавці рішень, які приймаються на центральному рівні. Тому, я думаю, що Україні дуже далеко до того, щоб якось відповідати європейському рівню регіональної політики. Звичайно, що адміністративна реформа Україні потрібна і за 20 років було зроблено багато напрацювань щодо того, як ця реформа має бути проведена відповідно до європейських стандартів. Але проблема в тому, що одна адміністративна реформа не вирішить всіх проблем. Треба проводити реформи по всьому спектру державного управління.
– З приходом до влади команди Януковича, вибудувалась чітка вертикаль, де представники Партії регіонів присутні практично в кожному кутку держави і вони звітують перед Києвом, і суворо дотримуються урядових вказівок від Києва. І хоча і не в такій масштабній формі, але чітка вертикаль влади з вершиною в Києві існувала завжди. Як пояснити збереження в Україні цієї чіткої системи і підпорядкування регіонів центру? Чому ця система залишилася ще з тих часів?
– Можна сказати, що Ви дійсно праві. Ця чітка вертикаль влади була завжди. З початку незалежності в Україні. Відповідь на Ваше запитання дуже проста. Невигідно віддавати регіонам повноваження, не тільки повноваження, але і гроші на виконання цих повноважень. Тому, для мене не є сюрпризом, що сьогодні регіони – це є фактично придатки Києва.
– У Польщі вже відбулась адміністративно-територіальна реформа. Поляки вважають, що ця реформа, укрупнення регіонів. дало позитивні економічні результати в Польщі. Чи, на Вашу думку, таке укрупнення потрібно Україні?
Реформування лише адміністративної частини не вирішить всіх проблем. Потрібна реформа і бюджетної сфери, і інших питань
– Я думаю, що дійсно в Польщі адміністративна реформа, яка із 90-х років йшла, проходила дуже важко, але дуже успішно на кінці. Вона є прикладом для України. Проблема в Україні полягає в тому, що реформування лише адміністративної частини не вирішить всіх проблем. Тут потрібна реформа і бюджетної сфери, і інших питань. Я думаю, що успіх польської моделі в тому, що все було зроблено в комплексі, все було зроблено поступово. Якщо взяти лише польський приклад адміністративної реформи, чи укрупнення регіонів, воно не спрацює так гарно, як спрацювало у Польщі. Треба робити комплекс реформ.
– Принцип субсидіарності лежить в основі регіональної політики Європейського Союзу, де фактично локальна влада, місцева влада, має повноваження вирішувати практично все. Крім того, що їй не під силу, вона передає це до центру. Як цей принцип може співіснувати з нинішніми процесами централізації влади в об’єднаній Європі?
– Є питання, які вирішуються на загальноєвропейському рівні або на рівні центральних урядів держав-членів Європейського Союзу. І, звичайно, сьогодні з фінансово-економічною кризою в Європі деякі питання можуть набувати більшого значення саме на центральному рівні. Але, я думаю, що навряд, чи відбудеться дуже велика різниця якраз у розмежуванні повноважень між центром і регіонами в Європі в найближчі кілька років.
– Чути дискусії в деяких європейських країнах, що дотації економічно слабким регіонам коштом багатших не стимулюють розвиток бідніших регіонів. Не стимулюють їх до самостійної діяльності. Чи Ви погоджуєтесь з таким твердженням?
– Євросоюз має абсолютно різні держави-члени. В кожній із них можуть бути регіони, які не відповідають всім соціальним стандартам, і допомагати їм треба. Але проблема знову ж таки полягає в тому, наскільки і на центральному, і на місцевому рівні ефективне це управління. Якщо в державі є бідні регіони, але управління є ефективним, то гроші Євросоюзу, які даються на розвиток регіонів, можуть бути використані з користю для цього регіону. Звичайно, є держави-члени ЄС, які не завжди мають ефективне управління на центральному і на місцевому рівні, і тому кошти Євросоюзу можуть не йти на користь цим регіонам.
