Карло Звіринський: не оцінений український художник європейського рівня

Львів – Напівзабутий і донині не оцінений український художник європейського рівня Карло Звіринський, який за життя так і не отримав професорського звання. До 15-річчя від дня смерті митця у Львівській галереї мистецтв відкрили виставку кількох його полотен. Утім, дочка готує до друку унікальну книжку спогадів батька. Вона пригадує, що за життя Карло Звіринський був постійним слухачем Радіо Свобода: він підпільно налаштовував хвилі свого приймача, щоб стежити за подіями у світі.

Оглянувши полотна Карла Звіринського, розумієш, що це твори європейського митця найвищого рівня. Лише дати зрадили час: намальовані картини у 50-х-60-х роках, коли українські митці цілком були ізольовані від світу та інформації. У спогадах митець так пояснював засади своєї творчості: «Я ніколи не займався чисто формальними пошуками. У кожну роботу вкладаю якусь ідею, підтекст, задум. У глядача хочу викликати певні асоціацї з дійсністю». І досі роботи Звіринського дуже сучасні, а творив він у жанрі натюрморту, пейзажу, малював абстрактні композиції.

Карло Звіринський народився у 1923 році у селі Лаврів Старосамбірського району на Львівщині. А перша його виставка за життя була у 1995 році, менш ніж за два роки до смерті, тоді митцеві було 72 роки. До 1992 року твори Карла Звіринського, які, за визначенням мистецтвознавців, є частиною європейського малярства, не визнавалися. Хоча справжні поціновувачі мистецтва розуміли вартість його робіт, які прикрашають чимало приватних колекцій у Польщі, США, Канаді, Німеччині. Бо розуміли і відчували, що живопис, особливо сакральний, цього майстра зачаровує і промовляє.
Учні Карла Звіринського говорили, що він «перекладач» Романа Сельського, свого вчителя. Однак Карло Звіринський вирізнявся від учителя своєю глибокою вірою.

Про спадщину батька вболіває лише дочка

Дочка художника Христина Звіринська, яка є найбільшим популяризатором творчості батька, з сумом говорить, що батько як художник не оцінений. А він – яскравий представник львівської школи художників, був учнем відомого митця Романа Сельського. До того ж, людиною високоінтелектуальною. Карло Звіринський мав нагоду виїхати за кордон, але не зміг. «Бог, народ, мистецтво» були понад усе.

«Тато вважав неможливим кинути власний народ, коли є біда. Цінність його творчості у тому, що будучи в повній ізоляції, живучи в страху, з думкою, що буде далі, він по крупинці виловлював на Радіо Свобода, ВВС все, що робилося на Заході. Як такий чоловік з села Лаврів умів іти в ногу з часом?! Йому було б складно на Заході. Ми, українці, не маємо почуття гордості за своїх людей», – скрушно каже дочка.

Карло Звіринський вважав своїм обов’язком навчати молодь. «Пекуча невідкладність учити. Мені здавалося, життя ще довге, я ще намалюю, але як сьогодні не навчу і вони вирвуться, завтра вже буде пізно. Це я собі дуже добре усвідомлював», – пише у спогадах художник. Наприкінці 50-х у Львові почала діяти «підпільна академія Звіринського». Дружина з трьома дітлахами йшла на прогулянку, щоб звільнити кімнатку площею 16 метрів квадратних, щоб чоловік міг навчати молодих художників, серед них нині відомі митці Роман Петрук, Іван Марчук, Зеновій Флінта.

«Це мусила бути конспірація. Тато їм читав, написав історію світового мистецтва, музики, літератури. Це не було малювання. Тато їм давав освіту, розширював їхній кругозір, щоб вони вже потім збирали своє коло людей і передавали знання. Він усвідомлював, що нація має бути освіченою», – каже Христина Звіринська.

Дочці дуже важко було 15 років тому, 8 жовтня 1997 року, змиритись зі смертю батька. Але розуміє, що значно важче було б для нього, якби не міг малювати, бо почав втрачати зір. Власне, найбільше цього й боявся.

Творчість Карла Звіринського не є належно дослідженою. Лише недавно дочка дізналася, що її тато допомагав ОУН, був блискучим підпільником, мав поранення у шию, але ніколи про це не говорив.

Куратор виставки у Львівській галереї мистецтв Іванна Новаківська наголосила, що Карло Звіринський продовжував традицію європейського мистецтва. Вона розповіла, що в постійній експозиції є одна робота митця. Не вельми багато їх і у фондах галереї.

Христина Звіринська готує до друку книгу спогадів батька. А 11 жовтня у Києві в музеї сучасного мистецтва планує велику й несподівану виставку творів Карла Звіринського.