Паралімпійці України: гордість країни і сором державі

Київ – Україна здобула четверте місце на Паралімпійських іграх у Лондоні. Спортсмени з особливими потребами здобули більше медалей, ніж звичайні олімпійці. Британська преса повідомляє, що українські спортсмени-інваліди отримають найвищі винагороди від свого уряду. Проте, за даними Національної асамблеї інвалідів, третина з них потерпає від соціальних проблем, а більше половини нарікає на невлаштованість життя в цілому. У цій ситуації заняття спортом для інвалідів стають чи не єдиним шляхом до покращення свого матеріального становища та підвищення свого статусу в суспільстві.

Для інваліда спорт – це не лише можливість перемогти власний біль, але і змога поліпшити своє фінансове становище, говорить гірськолижник Євген Кравець, колишній член зимової паралімпійської збірної України. Він вважає, що гроші – один зі стимулів зайнятися спортом для людей із обмеженими фізичними вадами.

«Більшість наших спортсменів мотивує саме грошова винагорода. Насправді, у спорті для інвалідів заслуги чиновників не такі вже й великі, як про це часто розповідають самі чиновники. Щоправда, голова Національного комітету спорту інвалідів, пан Сушкевич, буквально «вибив» державне фінансування паралімпійського спорту. Це важливо, і це у підсумку й визначило мотивацію: інваліди почали займатися спортом, щоб брати участь у міжнародних змаганнях і отримувати винагороду за перемоги, – каже Кравець. – Більшість інвалідів живуть у поганих умовах, отримують мізерні пенсії. Тренуються вони теж у поганих умовах. Взагалі-то, комфортного, забезпеченого життя більшість інвалідів не бачили».

Понад два з половиною мільйони населення України – інваліди, але більшість із них скаржаться на ізольованість та погані умови життя, а їхні проблеми турбують хіба що їхніх родичів і друзів. Тож премія у розмірі кількох десятків, а то і тисяч євро за перемогу для спортсменів-інвалідів – це можливість поліпшити якість свого побуту, умов життя, вважає Кравець.

Колишній тренер гірськолижників із обмеженими фізичними можливостями Наталі Лобас вважає, що чимало чиновників, які мають розвивати масовий спорт серед інвалідів, щоб підтримати цих людей, не професіонали цієї справи. Також серед них вистачає і тих, хто просто не має уявлення про повсякденні клопоти інвалідів, їхні медичні й соціальні потреби.

«Гасло паралімпійського комітету: «Головне не участь, а перемога». У мене інший підхід: головне – призвичаїти інваліда до здорового способу життя, навчити його по можливості керувати своїм тілом і почуватися якщо не кращим, то рівним серед побратимів. Чиновники від спорту мене не зрозуміли, і я зараз самостійно ставлю на лижі хлопчину без ноги», – каже Лобас.

Фінансову та медичну допомогу тренер та її підопічні отримують від меценатів і благодійних фондів. Для того, щоб придбати для Євгена Кравця нове спортивне устаткування, Наталі Лобас організувала благодійну мистецьку вечірку, на якій були зібрані необхідні кошти.

Держава і суспільство змінюють ставлення до інвалідів?

Голова Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич тим часом повідомив, що сподівається на позитивну відповідь уряду на його пропозицію збільшити фінансування спорту інвалідів. Серед іншого, Сушкевич пропонує розвивати й модернізувати мережу спортивних залів, які діють під егідою Українського центру з фізкультури і спорту інвалідів «Інваспорт». Нині у країні діють 27 регіональних центрів «Інваспорту», каже Сушкевич.

Серед досягнень Національного комітету спорту інвалідів Сушкевич назвав наступні: «За ці 4 роки ми змогли зробити буквально бурхливий розвиток паралімпійського плавання. Нині наша національна паралімпійська збірна з плавання – найсильніша в Європі, найсильніша у світі. Знову-таки, маємо унікальні інституції, такі як Національний паралімпійський центр у Євпаторії».

Сушкевич також зауважує, що головна перемога для паралімпійців – це зменшення дискримінації суспільства та бюрократичної машини України у ставленні до людей з особливими потребами, до громадян з інвалідністю.

«Я б хотів сказати, що за останні роки в Україні багато що помінялося з точки зору ставлення. І один з головних чинників, який спрацював на те, що державна політика змінювалася, я абсолютно переконаний, що це перемоги наших паралімпійців. Коли ми ведемо мову про перемогу паралімпійців у світі й у Європі, я завжди говорю, що ми повинні перемогти в Україні. Головна наша перемога полягає у зменшенні дискримінації», – зазначив Сушкевич у розмові з Радіо Свобода.

Але в основі перемог спортсменів-інвалідів – виснажливі тренування щодня, каже Сушкевич. З ним згоден спортивний експерт, один із організаторів міжнародних змагань для паралімпійців Олександр Соколинський.

«Насамперед, вони хочуть самим собі довести, що вони не гірші, а подеколи і кращі, ніж наші деякі здорові (фізично) абсолютно громадяни. І своїми рекордами та, я б сказав, героїзмом, вони показують усім людям: дивіться, ми гідні не тільки робити ці ж речі, що і ви, а навіть більше. Тому що такі рекорди, які спортсмени-інваліди ставлять, дай Боже здоровій людині повторити!» – зазначає Соколинський.