Численні публікації в європейській пресі про те, як в Україні жорстоко вбивають вуличних собак і котів, привели в Україну ветеринарних лікарів із міжнародної доброчинної організації «Чотири лапи». За понад півроку роботи ветеринарні лікарі цієї організації разом із українськими колегами відловили, прищепили і кастрували понад 6 тисяч бродячих тварин у Києві, Донецьку, Львові та Запоріжжі. Радіо Свобода запросило до розмови лідера міжнародної команди лікарів доктора Аміра Халіла і попросила його розповісти про те, що вони роблять в Україні.
– Я ветеринар і працюю в організації «Чотири лапи» понад 18 років. В Україні я очолюю команду, що складається з близько 150 лікарів, із яких лише 27 є наші штатні працівники, а решта – волонтери. Ми маємо 4 мобільні клініки, за допомогою яких ми відловлюємо, вакцинуємо, каструємо і ведемо облік бродячих тварин. В Україну нас привели дії українського уряду і так званих «мисливців на собак», які напередодні Євро-2012 намагалися очистити головні міста, де мав пройти чемпіонат, від бродячих тварин. Тоді було жорстоко вбито декілька тисяч тварин, їх труїли, відстрілювали, що викликало хвилю протестів як у самій Україні, так і за кордоном.
Нам вдалося заручитись підтримкою міністра екології та місцевої влади в Україні, щоб виробити спільну програму, як вирішити проблему бродячих тварин в Україні гуманним шляхом. Ми підписали угоду з урядом та керівництвом міст, де проводилися змагання, Києва, Львова, Донецька, Харкова, що дало нам можливість почати працювати самим і залучати до роботи українських колег. Також уряд дозволив нам почати інформаційну кампанію, яка роз’яснювала, чим кастрація тварин краща від убивства.
– Безпритульні тварини є великою проблемою для України упродовж довгого часу, багато людей були покусані бродячими псами, людям страшно виходити з дому. А тих, хто симпатизує бродячим тваринам, не так і багато. Чи Ви відчуваєте, що Вам вдалося змінити ставлення українців до цієї проблеми?
– Гадаю, що наша кампанія була дуже успішною. Звичайні люди засвідчили свою справжню любов до тварин. Те, що міста «очищалися» в такий варварський спосіб, не було їхнім рішенням. Це було суто політичне рішення, яке більшість із них не підтримували. Люди приходили нас підтримати до наших мобільних клінік, і навіть коли вони не мали грошей, вони приносили чашку кави чи склянку води, що було дуже зворушливо. Більшість українців не хочуть бачити безпритульних тварин на вулиці, але вони також не хочуть, щоб їх вбивали. І уряд, відверто кажучи, не зробив багато протягом минулого року, щоб вирішити цю проблему.
– Відомий український письменник Андрій Курков, перебуваючи в Англії, розмістив на своїй сторінці в мережі Фейсбук фотографію вашого плакату із зображенням бродячого пса і проханням допомогти врятувати його життя в Україні, бо анестезія для операції кастрації коштує лише 3 фунти. Чи багато Вам вдалося зібрати таким чином, і в яких країнах проводилася кампанія?
– Із Англії ми мали багато підтримки, телевізійна зірка, доктор Марк Абрагам приїхав до нас в Україну наприкінці липня, працював із нами і допоміг поширити інформацію про нашу роботу в Британії. Завдяки пожертвам із Британії, Німеччини, Австрії нам вдалося провести операції для 6 тисяч тварин, розширити нашу роботу, бо тепер ми маємо 5 мобільних клінік. Також завдяки цим грошам ми змогли провести програму підготовки для українських ветеринарів, які можуть робити ці операції, коли ми поїдемо наприкінці цього року. І я дуже вдячний людям у європейських країнах, які розуміють, що таке права тварин, і які підтримали нашу роботу.
– Багато людей в мережі Фейсбук, які відгукнулися на пост письменника Андрія Куркова, говорили про те, що люди не довіряють недержавним організаціям, а тому не хочуть давати пожертви. Як ви забезпечуєте цю довіру?
– Так, в Україні нам приносили матеріальну допомогу, люди, наприклад, приносили ліки. Але щодо фінансової допомоги, я погоджуюся, українське суспільство дійсно не довіряє роботі недержавних організацій. З багатьма був поганий досвід, коли гроші, пожертвувані на тварин чи на дітей, були використані не за призначенням. І добре, що вони побачили нашу роботу, бо ми – прозора організація, ми нічого не приховуємо. Ми звітуємо щороку про те, скільком тваринам було зроблено операції. В Україні ми звітуємо перед урядом і подаємо до звіту фотографію кожного пса до і після кастрації. Цим ми завойовуємо довіру і до цифр, і до якості нашої роботи. За нашою роботою стежать місцеві засоби масової інформації, і наші лікарі змогли завоювати довіру й повагу українців протягом дуже короткого часу.
– Українське законодавство вимагає гуманного ставлення до тварин. Але багато людей говорять про те, що гуманність – це розкіш для багатих країн, а в Україні грошей не вистачає навіть на те, щоб людям забезпечити достойне життя. Я розумію, що ви не погоджуєтеся з цим твердженням не лише з моральної, але і з практичної точки зору.
– Я народився в Єгипті, де уряд намагався відстрілювати собак протягом 40 років, але проблему це не вирішило. Якщо безпритульного пса вбити, його місце займають інші з сусідніх вулиць. І це, до речі, сталося в Києві. Після того, як убили собак у центрі, їхні місця зайняли собаки з околиць та навколишніх містечок. Тобто, це не лише не гуманно, але й економічно не вигідно.
Україна не єдина європейська країна, де зустрічаються з проблемою безпритульних собак. Цю проблему вирішують і в Італії, і в Греції, але так це робиться на науковій основі та в межах закону. Вбити пса в Україні коштує понад 120 євро. Каструвати собаку коштує менше ніж 20 євро. Тому вбивати – це не лише не морально, але і дорого і не науково. Стерилізація допомагає заспокоїти тварину і забезпечити поступове зменшення популяції безпритульних тварин протягом лише кількох років, бо тривалість життя пса на вулиці 2-3 роки.
Крім того, це просто неприпустимо для великої європейської країни, і небідної країни, вирішувати проблеми шляхом вбивства. Гадаю, в Україні відоме ім’я індійського мислителя і політика Магатми Ганді, який казав, що для того, щоб побачити міру цивілізації країни, потрібно подивитися на те, як там люди ставляться до тварин. І з того, що я бачив за своє життя, його слова є дуже правильними.
Увесь запис передачі «Європа на зв’язку»:
– Я ветеринар і працюю в організації «Чотири лапи» понад 18 років. В Україні я очолюю команду, що складається з близько 150 лікарів, із яких лише 27 є наші штатні працівники, а решта – волонтери. Ми маємо 4 мобільні клініки, за допомогою яких ми відловлюємо, вакцинуємо, каструємо і ведемо облік бродячих тварин. В Україну нас привели дії українського уряду і так званих «мисливців на собак», які напередодні Євро-2012 намагалися очистити головні міста, де мав пройти чемпіонат, від бродячих тварин. Тоді було жорстоко вбито декілька тисяч тварин, їх труїли, відстрілювали, що викликало хвилю протестів як у самій Україні, так і за кордоном.
Нам вдалося заручитись підтримкою міністра екології та місцевої влади в Україні, щоб виробити спільну програму, як вирішити проблему бродячих тварин в Україні гуманним шляхом. Ми підписали угоду з урядом та керівництвом міст, де проводилися змагання, Києва, Львова, Донецька, Харкова, що дало нам можливість почати працювати самим і залучати до роботи українських колег. Також уряд дозволив нам почати інформаційну кампанію, яка роз’яснювала, чим кастрація тварин краща від убивства.
– Безпритульні тварини є великою проблемою для України упродовж довгого часу, багато людей були покусані бродячими псами, людям страшно виходити з дому. А тих, хто симпатизує бродячим тваринам, не так і багато. Чи Ви відчуваєте, що Вам вдалося змінити ставлення українців до цієї проблеми?
Звичайні люди засвідчили свою справжню любов до тварин, і те, що міста «очищалися» в такий варварський спосіб, не було їхнім рішенням
– Гадаю, що наша кампанія була дуже успішною. Звичайні люди засвідчили свою справжню любов до тварин. Те, що міста «очищалися» в такий варварський спосіб, не було їхнім рішенням. Це було суто політичне рішення, яке більшість із них не підтримували. Люди приходили нас підтримати до наших мобільних клінік, і навіть коли вони не мали грошей, вони приносили чашку кави чи склянку води, що було дуже зворушливо. Більшість українців не хочуть бачити безпритульних тварин на вулиці, але вони також не хочуть, щоб їх вбивали. І уряд, відверто кажучи, не зробив багато протягом минулого року, щоб вирішити цю проблему.
– Відомий український письменник Андрій Курков, перебуваючи в Англії, розмістив на своїй сторінці в мережі Фейсбук фотографію вашого плакату із зображенням бродячого пса і проханням допомогти врятувати його життя в Україні, бо анестезія для операції кастрації коштує лише 3 фунти. Чи багато Вам вдалося зібрати таким чином, і в яких країнах проводилася кампанія?
– Із Англії ми мали багато підтримки, телевізійна зірка, доктор Марк Абрагам приїхав до нас в Україну наприкінці липня, працював із нами і допоміг поширити інформацію про нашу роботу в Британії. Завдяки пожертвам із Британії, Німеччини, Австрії нам вдалося провести операції для 6 тисяч тварин, розширити нашу роботу, бо тепер ми маємо 5 мобільних клінік. Також завдяки цим грошам ми змогли провести програму підготовки для українських ветеринарів, які можуть робити ці операції, коли ми поїдемо наприкінці цього року. І я дуже вдячний людям у європейських країнах, які розуміють, що таке права тварин, і які підтримали нашу роботу.
– Багато людей в мережі Фейсбук, які відгукнулися на пост письменника Андрія Куркова, говорили про те, що люди не довіряють недержавним організаціям, а тому не хочуть давати пожертви. Як ви забезпечуєте цю довіру?
Ми – прозора організація, ми нічого не приховуємо. В Україні ми звітуємо перед урядом і подаємо до звіту фотографію кожного пса до і після кастрації
– Так, в Україні нам приносили матеріальну допомогу, люди, наприклад, приносили ліки. Але щодо фінансової допомоги, я погоджуюся, українське суспільство дійсно не довіряє роботі недержавних організацій. З багатьма був поганий досвід, коли гроші, пожертвувані на тварин чи на дітей, були використані не за призначенням. І добре, що вони побачили нашу роботу, бо ми – прозора організація, ми нічого не приховуємо. Ми звітуємо щороку про те, скільком тваринам було зроблено операції. В Україні ми звітуємо перед урядом і подаємо до звіту фотографію кожного пса до і після кастрації. Цим ми завойовуємо довіру і до цифр, і до якості нашої роботи. За нашою роботою стежать місцеві засоби масової інформації, і наші лікарі змогли завоювати довіру й повагу українців протягом дуже короткого часу.
– Українське законодавство вимагає гуманного ставлення до тварин. Але багато людей говорять про те, що гуманність – це розкіш для багатих країн, а в Україні грошей не вистачає навіть на те, щоб людям забезпечити достойне життя. Я розумію, що ви не погоджуєтеся з цим твердженням не лише з моральної, але і з практичної точки зору.
Вбити пса в Україні коштує понад 120 євро. Каструвати собаку коштує менше ніж 20 євро. Тому вбивати – це не лише не морально, але і дорого
– Я народився в Єгипті, де уряд намагався відстрілювати собак протягом 40 років, але проблему це не вирішило. Якщо безпритульного пса вбити, його місце займають інші з сусідніх вулиць. І це, до речі, сталося в Києві. Після того, як убили собак у центрі, їхні місця зайняли собаки з околиць та навколишніх містечок. Тобто, це не лише не гуманно, але й економічно не вигідно.
Україна не єдина європейська країна, де зустрічаються з проблемою безпритульних собак. Цю проблему вирішують і в Італії, і в Греції, але так це робиться на науковій основі та в межах закону. Вбити пса в Україні коштує понад 120 євро. Каструвати собаку коштує менше ніж 20 євро. Тому вбивати – це не лише не морально, але і дорого і не науково. Стерилізація допомагає заспокоїти тварину і забезпечити поступове зменшення популяції безпритульних тварин протягом лише кількох років, бо тривалість життя пса на вулиці 2-3 роки.
Крім того, це просто неприпустимо для великої європейської країни, і небідної країни, вирішувати проблеми шляхом вбивства. Гадаю, в Україні відоме ім’я індійського мислителя і політика Магатми Ганді, який казав, що для того, щоб побачити міру цивілізації країни, потрібно подивитися на те, як там люди ставляться до тварин. І з того, що я бачив за своє життя, його слова є дуже правильними.
Увесь запис передачі «Європа на зв’язку»:
