Українська влада потай від громадськості намагається здійснити безпрецедентний крок – перетворити державу на єдине велике мисливське угіддя. В контексті перетворень: законодавче введення полювання на собак і котів на будь-якій, в тому числі не призначеній для цього, території – міській, зокрема, полювання в державних заповідниках («діагностичний відстріл»), на будь-які види тварин без обмежень впродовж року, в тому числі й ті, що внесені в Червону книгу. Шедевром законопроекту про необмежене полювання (його справжня назва наведена нижче) є навіть не те, що дозвіл на нього видається всім бажаючим без обмеженого терміну й безкоштовно. Шедевром є дозвіл на відстріл не мисливських тварин з виховною і естетичною метою. Так у тексті.
Божевілля? Схоже. Однак «за» нововведення в першому читанні ще в лютому цього року проголосував 251 депутат. Одностайно – комуністи, партія Литвина. Майже одностайно – фракція Партії регіонів (29 не голосували або не були присутні, 1 проти). Опозиція здебільшого в голосуванні участі не брала.
Чому ніхто не помітив безпрецедентної, фантастичної події? Тому що в назві документа, розлогій і кострубатій, ішлося про реформування дозвільної системи з метою, зазначеною як «зменшення регуляторного тиску на суб’єктів господарювання». Однак насправді «реформування» стосується значно ширшого кола питань і сягає гуманістичних і цивілізованих засад суспільного життя. Руйнує їх.
Проект Закону України «Про реформування та вдосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального і невиснажливого використання природних ресурсів та екологічної безпеки, зменшення регуляторного тиску на суб’єктів господарювання» передбачає внесення в низку законів таких змін, внаслідок яких суб’єкти господарювання отримують нічим не обмежені і безконтрольні можливості знищення всього тваринного і рослинного світу України. Ось його істотні новації.
Міністерству екології надано право безкоштовної видачі дозволів на відстріл певного переліку тварин, серед яких коти й собаки, на відстріл у державних заповідниках, а також на утримання в неволі диких тварин та їх вивіз за кордон – і тих, що внесені у Червону книгу. Утім, право на утримання та вивіз відтепер може надавати і будь-якій інший орган виконавчої влади, навіть райадміністрація. Дозволи на полювання впродовж року без обмежень такими дрібничками як мисливський сезон, на всіх без винятку тварин і будь-якій території (крім заповідників) – однак знову ж і на собак та котів! – надаватиме центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства і мисливського господарства.
З огляду на те, що перелік видів тварин, призначених для полювання, (раніше його не існувало) охоплює всі види тварин і прихоплює домашніх, можна бути певним, що введено його з однією метою: легалізувати неймовірне – не обмежене часом і простором полювання на все, що рухається, в межах однієї окремо взятої держави. А отже законопроектом легалізується ще одна досі категорично заборонена «діяльність» – стрільба з вогнепальної зброї в місті по будь-яких цілях.
Торкнулися новації й зоопарків: скасовується отримання дозволів на їх створення, а отже й контроль над умовами їх утримання. Треба думати, Україні мало було корупційних скандалів навколо Київського зоопарку й його виключення з Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (ЄАЗА). Потрібно, щоб таких зоопарків було безліч.
Скасовується й дозвіл на використання тварин у фото-бізнесі та організації розваг. Що означає не лише повернення на вулиці хвацьких підприємців із накачаними снодійним екзотичними тваринами з вирваними зубами й кігтями, тварин, що з дня на день піддаються тортурам заради бізнесу. Означає це й можливість екстравагантних розваг, під час яких тварин закатовуватимуть до смерті.
Скасовується й заборона на ввезення в Україну особливо жорстоких засобів вилову й знищення тварин – електроловильних систем, монониткових сіток, мисливських капканів тощо. Торік Україна пишалася тим, що стала дев’яностою країною світу, де їх використання забороно.
Однак варварського знищення живого світу в Україні виявилося замало. «Охорону довкілля» тепер здійснюватимуть не спеціально уповноважені на це органи, а будь-які органи виконавчої влади, а дозволи на викид у повітря забруднюючих речовин теж стануть безкоштовними.
Крок до запровадження влади «человека с ружьем»
До полювання на собак і котів держава прямувала послідовно: у січні 2010 року до закону «Про мисливське господарство і полювання» було внесено зміни, що теж до часу залишалися непоміченими, – користувачі мисливських угідь отримали право «проводити відстріл бродячих котів і собак». При тому правове поле України не містить визначення поняття «бродячі собаки й коти». Статтею 1 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено «домашні тварини» та «безпритульні тварини». Безпритульними є ті самі домашні, які «залишилися без догляду людини». Зрозуміло, що через втрату власника тварина не змінює свого правового статусу «домашньої». Водночас до мисливських тварин закон відносить виключно «диких звірів та птахів, що можуть бути об’єктами полювання». Мисливство ж здійснюється лише щодо «мисливських тварин, які перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь». Як відрізнятимуть мисливці «бродячих» тварин від домашніх та безпритульних, знатиме лише сам «человек с ружьем».
Комусь дуже кортить полювати всюди й на все – не лише в мисливських угіддях, а й у заповідниках і на вулицях міст. Комусь дуже кортить – всупереч закону й моральних норм легалізувати дикунство.
Під законопроектом стоїть підпис одного «автора» – Прем’єр-міністра України Азарова. Та хоч би як ставитися до Миколи Яновича, повірити в його авторство важко. Адже в тому ж лютому саме він надіслав листа Раді Міністрів Криму, Київській, Севастопольській міськдержадміністраціям, міським радам інших міст України, в якому наголошував на необхідності «приділити особливу увагу профілактиці та виявленню фактів жорстокого поводження з тваринами, що приводить до їх загибелі або каліцтва, забезпеченню притягнення порушників до встановленої законодавством відповідальності». І наголошував: «офіційна позиція уряду полягає в неухильному виконанні вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та дотриманні принципів Європейської конвенції «Про захист домашніх тварин»». Отже, прем’єра серйозно підставили. Навряд чи потрібен йому грандіозний міжнародний скандал, наслідком якого може бути не лише певна ізоляція держави, що свідомо прямує навіть не в середньовіччя – в дикунство, виключення України з міжнародних організацій (скажімо, з МЕБ – Міжнародної організації з охорони здоров’я тварин (OIE), членом якої вона є з 1994 року), а й справжнє перетворення її на країну найвищого дикунства. І через що? Не через необхідність усунути політичних опонентів, а через чиїсь, навіть не його особисті, бізнес-інтереси!
Прикметно, що вбивчий законопроект отримав схвальну оцінку профільного комітету Верховної Ради, а його голова пан Семинога відповідно голосував «за». Не випадковим видається той факт, що раніше у відповідях на звернення громадян і організацій той таки пан Семинога висловлював щирий жаль за відмовою від радянських принципів регулювання кількості безпритульних тварин. Треба однак згадати, що радянські принципи, засуджені усім цивілізованим світом, являли собою єдину систему й поширювалися не лише на тварин. Перетворення України на мисливське угіддя – не лише виклик власному народу й світовій громадськості. Це – перший й вочевидь зухвалий крок до перетворення українців на дичину, крок до запровадження влади «человека с ружьем» і інших сумно відомих «виховних та естетичних засобів» – включно з «профілактуванням небажаних елементів», кримінальним покаранням безпритульних і безробітних людей тощо. І з остаточною руйнацією моральних засад суспільного життя.
Яка Європа, панове? Такі новації, без сумніву, виводять Україну в розряд унікальних держав. Однак аж ніяк не європейських.
Тетяна Метельова – кандидат філософських наук, доцент; старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Національної академії наук України; президент ГО «Інститут сучасних проблем України»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Божевілля? Схоже. Однак «за» нововведення в першому читанні ще в лютому цього року проголосував 251 депутат. Одностайно – комуністи, партія Литвина. Майже одностайно – фракція Партії регіонів (29 не голосували або не були присутні, 1 проти). Опозиція здебільшого в голосуванні участі не брала.
Чому ніхто не помітив безпрецедентної, фантастичної події? Тому що в назві документа, розлогій і кострубатій, ішлося про реформування дозвільної системи з метою, зазначеною як «зменшення регуляторного тиску на суб’єктів господарювання». Однак насправді «реформування» стосується значно ширшого кола питань і сягає гуманістичних і цивілізованих засад суспільного життя. Руйнує їх.
Проект Закону України «Про реформування та вдосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального і невиснажливого використання природних ресурсів та екологічної безпеки, зменшення регуляторного тиску на суб’єктів господарювання» передбачає внесення в низку законів таких змін, внаслідок яких суб’єкти господарювання отримують нічим не обмежені і безконтрольні можливості знищення всього тваринного і рослинного світу України. Ось його істотні новації.
Міністерству екології надано право безкоштовної видачі дозволів на відстріл певного переліку тварин, серед яких коти й собаки, на відстріл у державних заповідниках, а також на утримання в неволі диких тварин та їх вивіз за кордон – і тих, що внесені у Червону книгу. Утім, право на утримання та вивіз відтепер може надавати і будь-якій інший орган виконавчої влади, навіть райадміністрація. Дозволи на полювання впродовж року без обмежень такими дрібничками як мисливський сезон, на всіх без винятку тварин і будь-якій території (крім заповідників) – однак знову ж і на собак та котів! – надаватиме центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства і мисливського господарства.
З огляду на те, що перелік видів тварин, призначених для полювання, (раніше його не існувало) охоплює всі види тварин і прихоплює домашніх, можна бути певним, що введено його з однією метою: легалізувати неймовірне – не обмежене часом і простором полювання на все, що рухається, в межах однієї окремо взятої держави. А отже законопроектом легалізується ще одна досі категорично заборонена «діяльність» – стрільба з вогнепальної зброї в місті по будь-яких цілях.
Торкнулися новації й зоопарків: скасовується отримання дозволів на їх створення, а отже й контроль над умовами їх утримання. Треба думати, Україні мало було корупційних скандалів навколо Київського зоопарку й його виключення з Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (ЄАЗА). Потрібно, щоб таких зоопарків було безліч.
Скасовується й дозвіл на використання тварин у фото-бізнесі та організації розваг. Що означає не лише повернення на вулиці хвацьких підприємців із накачаними снодійним екзотичними тваринами з вирваними зубами й кігтями, тварин, що з дня на день піддаються тортурам заради бізнесу. Означає це й можливість екстравагантних розваг, під час яких тварин закатовуватимуть до смерті.
Скасовується й заборона на ввезення в Україну особливо жорстоких засобів вилову й знищення тварин – електроловильних систем, монониткових сіток, мисливських капканів тощо. Торік Україна пишалася тим, що стала дев’яностою країною світу, де їх використання забороно.
Однак варварського знищення живого світу в Україні виявилося замало. «Охорону довкілля» тепер здійснюватимуть не спеціально уповноважені на це органи, а будь-які органи виконавчої влади, а дозволи на викид у повітря забруднюючих речовин теж стануть безкоштовними.
Крок до запровадження влади «человека с ружьем»
До полювання на собак і котів держава прямувала послідовно: у січні 2010 року до закону «Про мисливське господарство і полювання» було внесено зміни, що теж до часу залишалися непоміченими, – користувачі мисливських угідь отримали право «проводити відстріл бродячих котів і собак». При тому правове поле України не містить визначення поняття «бродячі собаки й коти». Статтею 1 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено «домашні тварини» та «безпритульні тварини». Безпритульними є ті самі домашні, які «залишилися без догляду людини». Зрозуміло, що через втрату власника тварина не змінює свого правового статусу «домашньої». Водночас до мисливських тварин закон відносить виключно «диких звірів та птахів, що можуть бути об’єктами полювання». Мисливство ж здійснюється лише щодо «мисливських тварин, які перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь». Як відрізнятимуть мисливці «бродячих» тварин від домашніх та безпритульних, знатиме лише сам «человек с ружьем».
Комусь дуже кортить полювати всюди й на все – не лише в мисливських угіддях, а й у заповідниках і на вулицях міст. Комусь дуже кортить – всупереч закону й моральних норм легалізувати дикунство.
Під законопроектом стоїть підпис одного «автора» – Прем’єр-міністра України Азарова. Та хоч би як ставитися до Миколи Яновича, повірити в його авторство важко. Адже в тому ж лютому саме він надіслав листа Раді Міністрів Криму, Київській, Севастопольській міськдержадміністраціям, міським радам інших міст України, в якому наголошував на необхідності «приділити особливу увагу профілактиці та виявленню фактів жорстокого поводження з тваринами, що приводить до їх загибелі або каліцтва, забезпеченню притягнення порушників до встановленої законодавством відповідальності». І наголошував: «офіційна позиція уряду полягає в неухильному виконанні вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та дотриманні принципів Європейської конвенції «Про захист домашніх тварин»». Отже, прем’єра серйозно підставили. Навряд чи потрібен йому грандіозний міжнародний скандал, наслідком якого може бути не лише певна ізоляція держави, що свідомо прямує навіть не в середньовіччя – в дикунство, виключення України з міжнародних організацій (скажімо, з МЕБ – Міжнародної організації з охорони здоров’я тварин (OIE), членом якої вона є з 1994 року), а й справжнє перетворення її на країну найвищого дикунства. І через що? Не через необхідність усунути політичних опонентів, а через чиїсь, навіть не його особисті, бізнес-інтереси!
Прикметно, що вбивчий законопроект отримав схвальну оцінку профільного комітету Верховної Ради, а його голова пан Семинога відповідно голосував «за». Не випадковим видається той факт, що раніше у відповідях на звернення громадян і організацій той таки пан Семинога висловлював щирий жаль за відмовою від радянських принципів регулювання кількості безпритульних тварин. Треба однак згадати, що радянські принципи, засуджені усім цивілізованим світом, являли собою єдину систему й поширювалися не лише на тварин. Перетворення України на мисливське угіддя – не лише виклик власному народу й світовій громадськості. Це – перший й вочевидь зухвалий крок до перетворення українців на дичину, крок до запровадження влади «человека с ружьем» і інших сумно відомих «виховних та естетичних засобів» – включно з «профілактуванням небажаних елементів», кримінальним покаранням безпритульних і безробітних людей тощо. І з остаточною руйнацією моральних засад суспільного життя.
Яка Європа, панове? Такі новації, без сумніву, виводять Україну в розряд унікальних держав. Однак аж ніяк не європейських.
Тетяна Метельова – кандидат філософських наук, доцент; старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Національної академії наук України; президент ГО «Інститут сучасних проблем України»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
