Варшава – Сорок років сповнилося чоловічому хорові «Журавлі», з яким невід’ємно пов’язане культурне життя українців Польщі. З цієї нагоди у Варшаві відбувся святковий концерт. Як наголошують організатори ювілею, за чотири десятиліття через хор пройшли понад 200 учасників. «Журавлі» стали своєрідним музичним університетом, який пропагує українську пісню у Польщі та в світі. Крім цього, хор – це справжня кузня кадрів для організованого українського життя в Польщі.
Свій ювілей «Журавлі» відзначили на сцені Музичного університету у Варшаві. У концертному залі імені Шопена лунали церковні, народні пісні, українська музична класика та сучасні аранжування пісенної лірики.
«Журавлі» – це в основному нащадки тих українців, яких у 1947 році виселили з рідних земель у рамках злочинної операції «Вісла». Щодня хористи працюють в різних галузях, далеко не всі вони мають музичну освіту. Втім, це важко зауважити. Як зазначає польський музичний критик Павел Маркушевський, диригент «Журавлів» Ярослав Вуйцік тримає рівень виконання пісень на такому високому рівні, який не завжди є у професійних хорів.
На репетицію – через пів країни
Як говорять українські діячі в Польщі, феномен «Журавлів» полягає в тому, що хор об’єднав українців, розпорошених по території всієї країни. Щоб зібратися на репетицію хористи долають навіть по кількасот кілометрів.
Про початки хору згадує його ветеран, учасник першого складу, Юрій Рейт. За його словами, на початку 1970-х в українських середовищах Польщі виникла ідея створити хор на кшталт легендарного українського хору Дмитра Котка, який діяв у міжвоєнній Польщі. Ініціаторам «Журавлів», каже Юрій Рейт, не вистачало так би мовити офіційного українства, тобто такого, на яке дозволяла комуністична влада. Назва колективу – від пісні «Журавлі» на слова Богдана Лепкого, яку вважають своєрідним гімном української діаспори. А про хористів Рейт зауважив: «У тому гроні у них збудувалася своєрідна місія – місія нести слово, нести історію в піснях, продовжити роль кобзарів».
Як зазначає Юрій Рейт, пісня об’єднала суспільно активних українців. Ці люди присвячували свої вихідні, відпустки спільній справі. Концерти «Журавлів» завжди відбувалися у повних залах, деякі українці долали по півсотні кілометрів, щоб послухати рідних пісень. Не дивно, що цей хор став своєрідною громадською установою, яка сформувала багатьох українських лідерів у Польщі. За словами Рейта, люди, світоглядно сформовані в «Журавлях», очолили Об’єднання українців Польщі у відповідальний період, коли країна виходила з комунізму.
У колективі співають діти і внуки
«Через «Журавлі» перейшли сім’ї. Я знаю 15 сімей, звідки один син, а то й двоє-троє співають у хорі. А тепер навіть один онук хориста співає! Це передача нащадкам найважливіших цінностей», – зауважує Юрій Рейт.
У «Журавлях» вже не перший рік співає ісин Юрія Рейта Лука Рейт. Він згадує, що змалку приходив разом із батьком на репетиції хору. «Батько співав у «Журавлях» від самого початку, він вважав, що я також буду співати. До речі, дотепер мені розповідають про те, як я мав 3 або 4 роки й мене взяли на репетицію. Я став за диригентом Полянським і махав руками. Словом, треба було до хору прийти», – пригадує молодий співак.
Сьогодні, коли «Журавлям» 40, вони на творчому підйомі. У колектив влилося багато молоді. Важко собі уявити українське культурне життя в Польщі без цього хору.
Свій ювілей «Журавлі» відзначили на сцені Музичного університету у Варшаві. У концертному залі імені Шопена лунали церковні, народні пісні, українська музична класика та сучасні аранжування пісенної лірики.
«Журавлі» – це в основному нащадки тих українців, яких у 1947 році виселили з рідних земель у рамках злочинної операції «Вісла». Щодня хористи працюють в різних галузях, далеко не всі вони мають музичну освіту. Втім, це важко зауважити. Як зазначає польський музичний критик Павел Маркушевський, диригент «Журавлів» Ярослав Вуйцік тримає рівень виконання пісень на такому високому рівні, який не завжди є у професійних хорів.
На репетицію – через пів країни
Як говорять українські діячі в Польщі, феномен «Журавлів» полягає в тому, що хор об’єднав українців, розпорошених по території всієї країни. Щоб зібратися на репетицію хористи долають навіть по кількасот кілометрів.
Про початки хору згадує його ветеран, учасник першого складу, Юрій Рейт. За його словами, на початку 1970-х в українських середовищах Польщі виникла ідея створити хор на кшталт легендарного українського хору Дмитра Котка, який діяв у міжвоєнній Польщі. Ініціаторам «Журавлів», каже Юрій Рейт, не вистачало так би мовити офіційного українства, тобто такого, на яке дозволяла комуністична влада. Назва колективу – від пісні «Журавлі» на слова Богдана Лепкого, яку вважають своєрідним гімном української діаспори. А про хористів Рейт зауважив: «У тому гроні у них збудувалася своєрідна місія – місія нести слово, нести історію в піснях, продовжити роль кобзарів».
Як зазначає Юрій Рейт, пісня об’єднала суспільно активних українців. Ці люди присвячували свої вихідні, відпустки спільній справі. Концерти «Журавлів» завжди відбувалися у повних залах, деякі українці долали по півсотні кілометрів, щоб послухати рідних пісень. Не дивно, що цей хор став своєрідною громадською установою, яка сформувала багатьох українських лідерів у Польщі. За словами Рейта, люди, світоглядно сформовані в «Журавлях», очолили Об’єднання українців Польщі у відповідальний період, коли країна виходила з комунізму.
У колективі співають діти і внуки
«Через «Журавлі» перейшли сім’ї. Я знаю 15 сімей, звідки один син, а то й двоє-троє співають у хорі. А тепер навіть один онук хориста співає! Це передача нащадкам найважливіших цінностей», – зауважує Юрій Рейт.
У «Журавлях» вже не перший рік співає ісин Юрія Рейта Лука Рейт. Він згадує, що змалку приходив разом із батьком на репетиції хору. «Батько співав у «Журавлях» від самого початку, він вважав, що я також буду співати. До речі, дотепер мені розповідають про те, як я мав 3 або 4 роки й мене взяли на репетицію. Я став за диригентом Полянським і махав руками. Словом, треба було до хору прийти», – пригадує молодий співак.
Сьогодні, коли «Журавлям» 40, вони на творчому підйомі. У колектив влилося багато молоді. Важко собі уявити українське культурне життя в Польщі без цього хору.
