Україна може отримати дешевший газ, якщо, зробивши перший крок, вступивши до зони вільної торгівлі СНД, зробить і другий – приєднається до Митного союзу. Так вважає колишній міністр економіки Віктор Суслов. Натомість, інший колишній урядовець Володимир Лановий у коментарі Радіо Свобода запевняє, що Митний союз не принесе економічної користі Україні. Це – політичне об’єднання і його члени фактично втратять суверенітет.
За словами Віктора Суслова, Росія встановлює експортне мито тільки для країн, які не є членами Митного союзу і це створює надзвичайно потужний стимул для вступу України в це об’єднання, зазначає міністр економіки України у 1997-1998 роках Віктор Суслов. Економіст стверджує, що відкривається перспектива отримання нафти за внутрішніми цінами Митного союзу. Росія, зауважує Суслов, уже офіційно заявила про те, що в разі вступу України до цього об’єднання, ціни на газ будуть переглянуті. Водночас після такого кроку офіційного Києва можна буде вирішити решту гострих питань двостороннього співробітництва.
Важливим кроком у цьому напрямку Віктор Суслов називає ратифікацію Договору про створення зони вільної торгівлі з країнами СНД. За його словами, це найважливіший антикризовий захід, який здійснила влада впродовж двох останніх років, який дасть змогу пом’якшити наслідки економічної кризи. Оскільки, як зазначає економіст, стабільність в українській економіці досі досягалася за рахунок безперервного збільшення зовнішніх запозичень, зростання зовнішніх боргів.
Останні дані Державної статистичної служби, наголошує Суслов, вказують на те, що ситуація у зовнішній торгівлі продовжує погіршуватися. Зокрема, негативне сальдо торгівлі товарами та послугами погіршилося майже удвічі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
На думку Суслова, це пов’язано із низькою конкурентоспроможністю українських товарів та кризою в Єврозоні. «У ЄС ми в основному продаємо сировинні товари, а на ринках СНД для України набагато сприятливіша ситуація», – підсумовує економіст, зазначаючи, що українські основні експортні можливості й ринки розташовані сьогодні в країнах СНД.
«Гіпотетичний ефект»
«Оцінити економічний ефект від ратифікації угоди щодо зони вільної торгівлі з СНД вкрай складно», – зауважує виконавчий директор Міжнародного фонду імені Блейзера Олег Устенко. Адже в цьому документі фіксується той торговий режим, який у даний час існує між Росією та Україною. Фактично йдеться про те, що існуючий обсяг торгівлі з Росією буде збережений.
Важливим, на думку експерта, є те, що у цьому договорі йдеться не лише про відсутність нових торговельних бар’єрів, а й про те, що країни беруть на себе зобов’язання їх зменшити.
До плюсів договору Устенко відносить також поглиблення відносин між двома країнами і можливі спільні дії Росії та України на ринках третіх держав, що дасть можливість Україні отримати додаткові конкурентні переваги.
Гіпотетично економічний ефект від входження до Митного союзу, на думку Олега Устенка, можна було б максимально очікувати в розмірі 4,5 відсотки ВВП.
Метою Росії є утворення політичного союз – Лановий
Натомість, Володимир Лановий, другий міністр економіки незалежної України, вважає, що всі ці заходи зі створення «так званої зони вільної торгівлі» є засобом адаптації країн колишнього СРСР до співпраці з Росією та втягнення їх у переговорний процес, а після цієї адаптації – «будуть кроки до залучення країн до Митного союзу».
Володимир Лановий вважає, що кінцевою метою Росії є утворення політичного союзу, об’єднання країн, а не дійсно підприємницькі чи ринкові інтереси.
«Адже Митний союз є політичним об’єднанням і країни-його члени фактично втрачають суверенітет, оскільки всі узгодження і керування здійснюватимуть з одного центру», – сказав економіст.
Володимир Лановий наголошує, що будь-яка зона вільної торгівлі – це добра річ для економіки, бо вона відкриває нові можливості для підприємств, для свободи торгівлі, для бізнесу, для конкуренції. Однак, у випадку з «зоною вільної торгівлі з СНД» не йдеться про запровадження нових правил для вільної торгівлі. «За своїм змістом, – каже економіст, – договір лише фіксує сьогоднішній стан економіки, який не відзначається свободою та відкритістю, і Росія не є відкритою країною, з ліберальним торговельним режимом».
Уся російська сировина, яка використовується іншими країнами, в тому числі й Україною, обкладена високими митними ставками, що є доходами російського бюджету. І це ставить Україну та інші країни, що не входять до Митного союзу, в нерівні умови. «Тобто, коли ми купуємо вугілля, руду чи інші засоби з Росії, наша металургія та енергетика вже стають неконкурентоспроможними», – запевняє економіст. Росія не має на меті створення широкої зони вільної торгівлі, вона лише у такий спосіб «забезпечує захист свого внутрішнього ринку, об’єднуючи свою роздроблену економіку».
Володимир Лановий стверджує, що Росія Україну та інші країни СНД сприймає «не як партнерів, а як ринки збуту». Між тим, Україна має усі шанси розвивати «власне підприємництво, конкуренцію, здійснювати модернізацію, робити так, щоб наші підприємці були вільними і могли конкурувати із західними виробниками». Інакше Україна не матиме розвитку. «Хоча у Європі вища конкуренція, все ж саме об’єднана Європа – це територія інтеграції, яка дозволить використовувати наш внутрішній потенціал, а не сировину», – наголошує Володимир Лановий.
За словами Віктора Суслова, Росія встановлює експортне мито тільки для країн, які не є членами Митного союзу і це створює надзвичайно потужний стимул для вступу України в це об’єднання, зазначає міністр економіки України у 1997-1998 роках Віктор Суслов. Економіст стверджує, що відкривається перспектива отримання нафти за внутрішніми цінами Митного союзу. Росія, зауважує Суслов, уже офіційно заявила про те, що в разі вступу України до цього об’єднання, ціни на газ будуть переглянуті. Водночас після такого кроку офіційного Києва можна буде вирішити решту гострих питань двостороннього співробітництва.
Важливим кроком у цьому напрямку Віктор Суслов називає ратифікацію Договору про створення зони вільної торгівлі з країнами СНД. За його словами, це найважливіший антикризовий захід, який здійснила влада впродовж двох останніх років, який дасть змогу пом’якшити наслідки економічної кризи. Оскільки, як зазначає економіст, стабільність в українській економіці досі досягалася за рахунок безперервного збільшення зовнішніх запозичень, зростання зовнішніх боргів.
Останні дані Державної статистичної служби, наголошує Суслов, вказують на те, що ситуація у зовнішній торгівлі продовжує погіршуватися. Зокрема, негативне сальдо торгівлі товарами та послугами погіршилося майже удвічі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
На думку Суслова, це пов’язано із низькою конкурентоспроможністю українських товарів та кризою в Єврозоні. «У ЄС ми в основному продаємо сировинні товари, а на ринках СНД для України набагато сприятливіша ситуація», – підсумовує економіст, зазначаючи, що українські основні експортні можливості й ринки розташовані сьогодні в країнах СНД.
«Гіпотетичний ефект»
Оцінити економічний ефект від ратифікації угоди щодо зони вільної торгівлі з СНД вкрай складноОлег Устенко
«Оцінити економічний ефект від ратифікації угоди щодо зони вільної торгівлі з СНД вкрай складно», – зауважує виконавчий директор Міжнародного фонду імені Блейзера Олег Устенко. Адже в цьому документі фіксується той торговий режим, який у даний час існує між Росією та Україною. Фактично йдеться про те, що існуючий обсяг торгівлі з Росією буде збережений.
Важливим, на думку експерта, є те, що у цьому договорі йдеться не лише про відсутність нових торговельних бар’єрів, а й про те, що країни беруть на себе зобов’язання їх зменшити.
До плюсів договору Устенко відносить також поглиблення відносин між двома країнами і можливі спільні дії Росії та України на ринках третіх держав, що дасть можливість Україні отримати додаткові конкурентні переваги.
Гіпотетично економічний ефект від входження до Митного союзу, на думку Олега Устенка, можна було б максимально очікувати в розмірі 4,5 відсотки ВВП.
Метою Росії є утворення політичного союз – Лановий
Натомість, Володимир Лановий, другий міністр економіки незалежної України, вважає, що всі ці заходи зі створення «так званої зони вільної торгівлі» є засобом адаптації країн колишнього СРСР до співпраці з Росією та втягнення їх у переговорний процес, а після цієї адаптації – «будуть кроки до залучення країн до Митного союзу».
Володимир Лановий вважає, що кінцевою метою Росії є утворення політичного союзу, об’єднання країн, а не дійсно підприємницькі чи ринкові інтереси.
«Адже Митний союз є політичним об’єднанням і країни-його члени фактично втрачають суверенітет, оскільки всі узгодження і керування здійснюватимуть з одного центру», – сказав економіст.
Володимир Лановий наголошує, що будь-яка зона вільної торгівлі – це добра річ для економіки, бо вона відкриває нові можливості для підприємств, для свободи торгівлі, для бізнесу, для конкуренції. Однак, у випадку з «зоною вільної торгівлі з СНД» не йдеться про запровадження нових правил для вільної торгівлі. «За своїм змістом, – каже економіст, – договір лише фіксує сьогоднішній стан економіки, який не відзначається свободою та відкритістю, і Росія не є відкритою країною, з ліберальним торговельним режимом».
Уся російська сировина, яка використовується іншими країнами, в тому числі й Україною, обкладена високими митними ставками, що є доходами російського бюджету. І це ставить Україну та інші країни, що не входять до Митного союзу, в нерівні умови. «Тобто, коли ми купуємо вугілля, руду чи інші засоби з Росії, наша металургія та енергетика вже стають неконкурентоспроможними», – запевняє економіст. Росія не має на меті створення широкої зони вільної торгівлі, вона лише у такий спосіб «забезпечує захист свого внутрішнього ринку, об’єднуючи свою роздроблену економіку».
Володимир Лановий стверджує, що Росія Україну та інші країни СНД сприймає «не як партнерів, а як ринки збуту». Між тим, Україна має усі шанси розвивати «власне підприємництво, конкуренцію, здійснювати модернізацію, робити так, щоб наші підприємці були вільними і могли конкурувати із західними виробниками». Інакше Україна не матиме розвитку. «Хоча у Європі вища конкуренція, все ж саме об’єднана Європа – це територія інтеграції, яка дозволить використовувати наш внутрішній потенціал, а не сировину», – наголошує Володимир Лановий.
