Київ – Майже півмільйона українців щорічно потребують професійної паліативної допомоги. Проте спеціалізованих закладів, де надають таку медичну допомогу в Україні, – обмежена кількість. За неофіційними даними, ліжко-місць є лише понад 600, а потрібно, за оцінками ВООЗ, майже у сім разів більше. Про це Радіо Свобода розповів Василь Князевич, екс-міністр охорони здоров’я, голова громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги».
Зоя Ткаченко є пацієнткою хоспісу не вперше, і це для неї, каже, найкращий зараз варіант лікування. «У мене стадія тяжка: в мене метастази в хребті, в легенях, у печінці. Словом, складна ситуація, – каже жінка. – Я вчора тільки поступила, але я вже лежала. Якщо хороші умови – це просто ідеальний варіант».
У цьому «Хоспісі паліативної допомоги» при Київській міській клінічній лікарні №2 є 30 ліжок для хворих. На стаціонарне лікування тут беруть онкологічних хворих із четвертою клінічною групою, наприкінці життя, з метою симптоматичного лікування, говорить завідуюча хоспісу Яніна Коваленко.
«Ми обслуговуємо весь Лівий берег Києва, беремо онкологічних хворих. Якщо є вільні місця, то ми беремо всіх жителів Києва, а також іногородніх. Ми маємо справу з онкологічними хворими, тому сьогодні можуть бути вільні місця, а завтра всі ліжка зайняті. Справа в тому, що стан хворих може погіршитися раптово», – розповідає лікар.
Більшість пацієнтів хоспісу не хочуть іти додому, каже лікар-психолог Зоя Максимова. «Вони хочуть перебувати в лікарні. Їм тут легше, бо тут є цілодобовий догляд за ними, цілодобова допомога. Ніяка бригада не буде приїжджати і колоти їм морфін, якщо він потрібен 5-6 разів на добу. А тут хворі отримують ці ін’єкції, коли вони їх потребують. Отже, є проблема таблетованого морфіну, бо більшість людей бажали б помирати вдома», – каже лікар.
Є 600 ліжок для паліативної допомоги, а потрібно 4 тисячі 600
Всього в Україні є 9 хоспісів, де надають паліативну допомогу, а також майже у половині областей є спеціалізовані відділення при лікарнях, у Києві їх 3. Проте досі немає офіційної статистики ліжко-місць і немає стандартів, що таке ліжко паліативної допомоги чи відділення. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповів колишній міністр охорони здоров’я України, а нині голова громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Василь Князевич.
«У нас помирає щороку приблизно 700 тисяч людей, – каже він. – І за підходами, які нам рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я, ми говоримо про 500 тисяч тих, хто потребують такої допомоги. Це допомога наприкінці життя. Але сутність паліативної допомоги полягає в тому, що крім пацієнтів, які потрапляють під цю категорію, є ще їхні родини, є близькі, які також потребують цієї допомоги. І за нашими розрахунками, приблизно 2-2,5 мільйони людей потребують щорічно такої опіки».
Василь Князевич додає, що в Україні є приблизно понад 600 ліжок для паліативної допомоги, а потрібно їх, за підрахунками ВООЗ, приблизно 4 тисячі 600. І тільки від раку щодня гинуть у муках із болем близько 260 осіб. Найбільшою проблемою, кажуть лікарі, залишається те, що потрібно приховувати онкологічний діагноз від самих хворих і говорити про це тільки з родичами.
Поки що паліативна допомога в Україні на стадії зародження, кажуть експерти. Але уже у вересні цього року має відбутися Перший національний конгрес із паліативної допомоги, на якому громадськість спільно з представниками влади мають обговорити подальші кроки розвитку паліативної допомоги в Україні. Організатори припускають, що в наступному році може бути ухвалена навіть відповідна Державна програма.
Зоя Ткаченко є пацієнткою хоспісу не вперше, і це для неї, каже, найкращий зараз варіант лікування. «У мене стадія тяжка: в мене метастази в хребті, в легенях, у печінці. Словом, складна ситуація, – каже жінка. – Я вчора тільки поступила, але я вже лежала. Якщо хороші умови – це просто ідеальний варіант».
У цьому «Хоспісі паліативної допомоги» при Київській міській клінічній лікарні №2 є 30 ліжок для хворих. На стаціонарне лікування тут беруть онкологічних хворих із четвертою клінічною групою, наприкінці життя, з метою симптоматичного лікування, говорить завідуюча хоспісу Яніна Коваленко.
«Ми обслуговуємо весь Лівий берег Києва, беремо онкологічних хворих. Якщо є вільні місця, то ми беремо всіх жителів Києва, а також іногородніх. Ми маємо справу з онкологічними хворими, тому сьогодні можуть бути вільні місця, а завтра всі ліжка зайняті. Справа в тому, що стан хворих може погіршитися раптово», – розповідає лікар.
Є проблема таблетованого морфіну, бо більшість людей бажали б помирати вдомаЗоя Максимова
Більшість пацієнтів хоспісу не хочуть іти додому, каже лікар-психолог Зоя Максимова. «Вони хочуть перебувати в лікарні. Їм тут легше, бо тут є цілодобовий догляд за ними, цілодобова допомога. Ніяка бригада не буде приїжджати і колоти їм морфін, якщо він потрібен 5-6 разів на добу. А тут хворі отримують ці ін’єкції, коли вони їх потребують. Отже, є проблема таблетованого морфіну, бо більшість людей бажали б помирати вдома», – каже лікар.
Є 600 ліжок для паліативної допомоги, а потрібно 4 тисячі 600
Всього в Україні є 9 хоспісів, де надають паліативну допомогу, а також майже у половині областей є спеціалізовані відділення при лікарнях, у Києві їх 3. Проте досі немає офіційної статистики ліжко-місць і немає стандартів, що таке ліжко паліативної допомоги чи відділення. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповів колишній міністр охорони здоров’я України, а нині голова громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Василь Князевич.
Це допомога наприкінці життя. Крім пацієнтів є ще їхні родини, є близькі, які також потребують цієї допомогиВасиль Князевич
«У нас помирає щороку приблизно 700 тисяч людей, – каже він. – І за підходами, які нам рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я, ми говоримо про 500 тисяч тих, хто потребують такої допомоги. Це допомога наприкінці життя. Але сутність паліативної допомоги полягає в тому, що крім пацієнтів, які потрапляють під цю категорію, є ще їхні родини, є близькі, які також потребують цієї допомоги. І за нашими розрахунками, приблизно 2-2,5 мільйони людей потребують щорічно такої опіки».
Василь Князевич додає, що в Україні є приблизно понад 600 ліжок для паліативної допомоги, а потрібно їх, за підрахунками ВООЗ, приблизно 4 тисячі 600. І тільки від раку щодня гинуть у муках із болем близько 260 осіб. Найбільшою проблемою, кажуть лікарі, залишається те, що потрібно приховувати онкологічний діагноз від самих хворих і говорити про це тільки з родичами.
Поки що паліативна допомога в Україні на стадії зародження, кажуть експерти. Але уже у вересні цього року має відбутися Перший національний конгрес із паліативної допомоги, на якому громадськість спільно з представниками влади мають обговорити подальші кроки розвитку паліативної допомоги в Україні. Організатори припускають, що в наступному році може бути ухвалена навіть відповідна Державна програма.
