У Республіці Польща пожвавився інтерес до української мови. Факультативи з української мови та українські школи тут переповнені. Напередодні нового навчального року батьки записуються в чергу, щоб відправити своїх дітей до восьмирічної української школи в Бартошицях. І це не лише українці. Феномен такої ситуації досліджувало Радіо Свобода у Варміно-Мазурському воєводстві.
Стіни коридору української Бартошицької школи у кілька ярусів обставлені кубками. То – свідчення перемог на місцевих та загальнопольських олімпіадах і конкурсах із найрізноманітніших предметів. В останні роки навчатися у цій школі стало престижно, розповідає її директор Любомира Тхір.
Директор комплексу українських шкіл у Бартошицях Любомира Тхір
Нещодавно школа отримала фіналістку воєводського конкурсу з польської мови. Бартошицька команда здобула кубок чемпіонату з «першої допомоги». Діти відзначилися в загальнопольських конкурсах із математики «Оксфорд плюс», адже постійно завойовують у них призові місця. У повітовому конкурсі з польської мови вихованка школи завоювала перше місце. «Ми беремо участь у всіх конкурсах, бо в такий спосіб ми розвиваємося», – каже директор.
Бартошівці єдині в повіті увійшли в проект «Цифрова школа», зініційований польським урядом. Проект передбачає забезпечення одного з класів більше двадцятьма ноутбуками. І вже за кошти європейського фонду школа закупила медіа-проектори і мультимедійні дошки.
Основний контингент учнів української школи в Бартошицях складають діти з близько двохсот сімей, котрі мешкають у містечку і поблизу нього та ідентифікують себе українцями, розповідає Любомира Тхір. Однак чимало школярів мають польсько-українські сім’ї. Тож нині існує проблема з тим, щоб прийняти до школи всіх бажаючих.
Так зустрічають гостей у Бартошицях
Вивчати історію… і мандрувати
Далеко не останнім чинником, котрий спонукає батьків віддавати дітлахів до української школи в Бартошицях, є щорічні подорожі школярів до України. Щороку групи дітей мають можливість відвідувати Україну, розповідає учасниця шкільного музичного тріо «Сонечко» Наталя Павловська. Українських пісень її навчив ще дідусь-переселенець, однак школа сприяла вільному оволодінню українською мовою.
Першою ластівкою у шкільних подорожах стала поїздка до українських школярів у галицький Синків, організована за сприяння Фундації українсько-польської співпраці (PAUCI). Нині школи стали побратимами, а школярі – друзями. Далі польські освітяни звернулися до Національного центру культури з проханням допомогти в організації поїздки дітей із українського Синкова до Бартошиць. Після чергових відвідин Львова вчителі вирішили спробувати ознайомити дітей із півднем України. Новим партнером стала Баштанська гімназія на Миколаївщині.
Підготовка до уроку в українській Бартошицькій школі
«Ми хотіли побачити Центральну й Східну Україну, побувати над Чорним морем… Нас там дуже гарно прийняли, ми подружилися з дітьми українськими, які потім приїжджали до нас. І вони також зацікавилися тим, що ми тут є українцями і ми зберігаємо, як іноді говорять, може, більше нашу тотожність, нашу культуру, як вони там», – розповіла Любомира Тхір.
Успіх школи, яка функціонує вже 22 роки, у професійних підходах до навчання і в тому, що польська держава виконує вимогу Євросоюзу щодо забезпечення розвитку мов і культур національних меншин. А ще – у наполегливості батьків, які у 90-му році віддали 120 дітей на навчання до щойно сформованого закладу, розташованого у приміщеннях колишніх військових казарм. Нині це відремонтоване приміщення колишнього дитячого комплексу, біля якого щороку з’являються нові майданчики. Нещодавно тут спорудили європейський спортивний майданчик, а цьогоріч у вересні буде урочисте відкриття лапідарію – кам’яного саду, за допомогою якого діти вивчатимуть геологію свого краю.
Українська школа в Бартошицях щороку оновлюється
Розвою українських громад сприяють зміни в національній політиці Польщі
Через прогресивні зміни у внутрішній політиці Польщі українці, права яких були порушені під час переселенської акції «Вісла», нині почуваються повноправними громадянами країни й прагнуть зберегти національну самобутність, зазначає син переселенців із Підляшшя, голова Ольштинського осередку об’єднання українців Польщі Степан Мігус.
«Навіть якщо батьки тих дітей чи діди вже забули, якого вони роду-племені, то в наймолодшому поколінні це відзивається назад, – запевняє він. – До нас приходять в об’єднання люди, які просять їх записати в члени об’єднання, просять їм знайти літературу, бо вони хочуть вчитися української мови і соромляться, що вони її не знають, бо батьки занедбали…»
Субвенція Міністерства освіти Польщі на навчання дітей-представників нацменшин є суттєво вищою, ніж на звичайного польського учня, розповідає Любомира Тхір. «Якщо 6 тисяч є тепер на одну дитину в польській школі, то на наших дітей – на 150 відсотків більше. Тобто, 15 тисяч на дитину», – зауважує директор школи.
Генеральний консул України в Гданську Мирон Янків пригадує недавній випуск в одній із польських шкіл, де функціонує пункт вивчення української мови. Це навчання пройшли 50 дітей, серед яких і поляки, і діти з асимільованих родин. Удома вони розмовляють польською, але є бажання батьків і їхнє бажання вивчати українську мову, наголосив дипломат. А ось у комплексах шкіл в Гурові-Ілавецькому та Білому Борі навчаються навіть діти з України.
Об’єднання українців Польщі не раз висловлювало свою позицію щодо нового мовного законодавства в Україні. «Ми протестуємо, наскільки ми спроможні це зробити, – зізнається Степан Мігус. – Ми мали розмову і з послом, і з консулами – вони визнають, що ми маємо рацію, але озираються, чи хтось не чув».
Польський українець Степан Мігус впевнений: українська мова займе належну їй нішу і в Польщі, і найперше в Україні, незважаючи на прагнення нинішніх українських урядовців применшити її значення. Наскільки швидко це відбудеться – залежить найперше від рівня громадянського суспільства в Україні, наголошує громадський діяч.
Співпрацює з Радіо Свобода з 2000 року, власний кореспондент у Рівненській і Волинській області. Народилася 1965 року в місті Дубно. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, юридичний факультет Національного університету «Острозька академія». З 1995 по 1999 рік очолювала першу на Рівненщині ФМ-радіостанцію «Нова хвиля». Журналіст Рівненської філії НТКУ.
