Белград – Священик убив людину! Новина звучала неймовірно. Та коли оприлюднили ім’я священика, ніхто не здивувався. Точніше, люди дивувалися, що Бранислав Перанович ще носить священичу рясу. Адже його частіше бачили в товаристві байкерів чи в дорогих джипах, аніж у церкві.
Перанович став священиком випадково. Після завершення студій агрономії він забажав жити в селі й організувати свого роду православну комуну чи то колгосп, в якому всі разом працюватимуть, співатимуть і молитимуться. З такою пропозицією він звернувся до одного владики. Тому сподобався релігійний фанатик із надзвичайним проповідницьким хистом, і він висвятив агронома на священика.
Згодом владика і священик посварилися. Перанович перейшов до другої єпархії й там заснував центр для лікування наркоманів. Церква дала гроші. Держава дала гроші. Давали й сім’ї наркоманів... Та виявилося, що священик без теологічної освіти лікував шарлатанськими методами. Центр закрили, коли телебачення оприлюднило знімки жахливої терапії: Перанович та його помічники прив’язали бідолах до ліжка й били лопатою.
Насильство під захистом ряси
Відтак священобайкер запропонував свої послуги третьому владиці. Цьому також сподобалася ідея рятувати душі й тіла наркоманів. Перанович побудував віллу для себе та кілька будинків для пацієнтів, все огородив високим муром і колючим дротом. Йшли чутки, що за цими дротами діються дивні речі... та держава в Сербії не втручається в церковні справи.
Так було до понеділка, коли надійшла вістка, що поліція заарештувала священика, оскільки він палицею до смерті побив одного зі своїх підопічних. Він зізнався, що завдав покійному від 50 до 100 ударів.
Місцевий владика Лаврентій тимчасово позбавив заарештованого священичого сану й відмовився від коментарів.
«А владика Порфірій, котрий керує одним центром для лікування наркоманів, заявив: Усі ми несемо відповідальність і тепер важко показати пальцем, хто більше, а хто менше. У всякому випадку, всі ми посередньо або безпосередньо відповідальні за те, що одна така неврівноважена людина отримала змогу під захистом церкви та ряси робити речі, які абсолютно не мають нічого спільного з Євангелією».
Лікування наркоманів без лікарів
Лікування наркоманів у Сербії – дуже прибутковий бізнес. Преса пише, що священик-убивця заробляв 60 тисяч американських доларів на місяць. Як? Дуже просто. Умів розповідати, вмів проповідувати, вмів обманювати. Він отримував гроші з багатьох джерел: державних, церковних, добродійних... Його не контролювала ані церква, ані держава. У його центрі не було жодного лікаря. Його підопічні були змушені працювати на його маєтку, в полі чи на городі й виконувати всі накази. Хто відмовлявся, того били.
У телефонному зверненні до белградського телебачення один пацієнт сказав: «Вони від побиття мліють. Тоді їх поливають водою. Коли опритомніють, знову їх б’ють. Це повторюється чотири-п’ять разів. Отож, він зімліє, вони поливають його водою, він приходить до тями й відтак те саме...»
У телевізійних анкетах можна почути й думку, що наркоманів треба бити й навіть убивати. Однак, переважають ті, котрі згідні зі владикою Порфірієм, коли він каже: «Не можна насильством і агресією вилікувати жодну проблему».
На маєтку священика-вбивці було, принаймні, 50 пацієнтів, тобто його слуг або й навіть рабів. Після вбивства всі порозбігалися. За високою огорожею залишилися жінка та п’ятеро дітей, які ніколи не ходили до школи. Перанович стверджував, що він є найкращим учителем.
Згідно з законом, за побиття, що призвело до смерті, можуть засудити на термін від 5 до 15 років ув’язнення.
Перанович став священиком випадково. Після завершення студій агрономії він забажав жити в селі й організувати свого роду православну комуну чи то колгосп, в якому всі разом працюватимуть, співатимуть і молитимуться. З такою пропозицією він звернувся до одного владики. Тому сподобався релігійний фанатик із надзвичайним проповідницьким хистом, і він висвятив агронома на священика.
Згодом владика і священик посварилися. Перанович перейшов до другої єпархії й там заснував центр для лікування наркоманів. Церква дала гроші. Держава дала гроші. Давали й сім’ї наркоманів... Та виявилося, що священик без теологічної освіти лікував шарлатанськими методами. Центр закрили, коли телебачення оприлюднило знімки жахливої терапії: Перанович та його помічники прив’язали бідолах до ліжка й били лопатою.
Насильство під захистом ряси
Відтак священобайкер запропонував свої послуги третьому владиці. Цьому також сподобалася ідея рятувати душі й тіла наркоманів. Перанович побудував віллу для себе та кілька будинків для пацієнтів, все огородив високим муром і колючим дротом. Йшли чутки, що за цими дротами діються дивні речі... та держава в Сербії не втручається в церковні справи.
Так було до понеділка, коли надійшла вістка, що поліція заарештувала священика, оскільки він палицею до смерті побив одного зі своїх підопічних. Він зізнався, що завдав покійному від 50 до 100 ударів.
Місцевий владика Лаврентій тимчасово позбавив заарештованого священичого сану й відмовився від коментарів.
«А владика Порфірій, котрий керує одним центром для лікування наркоманів, заявив: Усі ми несемо відповідальність і тепер важко показати пальцем, хто більше, а хто менше. У всякому випадку, всі ми посередньо або безпосередньо відповідальні за те, що одна така неврівноважена людина отримала змогу під захистом церкви та ряси робити речі, які абсолютно не мають нічого спільного з Євангелією».
Лікування наркоманів без лікарів
Лікування наркоманів у Сербії – дуже прибутковий бізнес. Преса пише, що священик-убивця заробляв 60 тисяч американських доларів на місяць. Як? Дуже просто. Умів розповідати, вмів проповідувати, вмів обманювати. Він отримував гроші з багатьох джерел: державних, церковних, добродійних... Його не контролювала ані церква, ані держава. У його центрі не було жодного лікаря. Його підопічні були змушені працювати на його маєтку, в полі чи на городі й виконувати всі накази. Хто відмовлявся, того били.
Вони від побиття мліють. Тоді їх поливають водою. Коли опритомніють, знову їх б’ють
У телефонному зверненні до белградського телебачення один пацієнт сказав: «Вони від побиття мліють. Тоді їх поливають водою. Коли опритомніють, знову їх б’ють. Це повторюється чотири-п’ять разів. Отож, він зімліє, вони поливають його водою, він приходить до тями й відтак те саме...»
У телевізійних анкетах можна почути й думку, що наркоманів треба бити й навіть убивати. Однак, переважають ті, котрі згідні зі владикою Порфірієм, коли він каже: «Не можна насильством і агресією вилікувати жодну проблему».
На маєтку священика-вбивці було, принаймні, 50 пацієнтів, тобто його слуг або й навіть рабів. Після вбивства всі порозбігалися. За високою огорожею залишилися жінка та п’ятеро дітей, які ніколи не ходили до школи. Перанович стверджував, що він є найкращим учителем.
Згідно з законом, за побиття, що призвело до смерті, можуть засудити на термін від 5 до 15 років ув’язнення.
