Брюссель – Бельгійська студентка останнього курсу кінематографії Софі Петерс своєю дипломною роботою, фільмом «Жінка з вулиці», викликала величезний резонанс у Бельгії та за її межами. Головна тема донині всіляко замовчувалася. Це образи, щоденний побутовий сексизм і приниження дівчат та жінок на вулицях сучасної європейської столиці. Тепер стереотипне ставлення до представниці прекрасної статі, що минає, жваво обговорюють у народі. Активно використовують цю тему навіть політики, мерія Брюсселя погрожує штрафами, а уряд обіцяє терміновий закон проти вуличного сексизму.
Студентка Софі Петерс два роки тому прибула до Брюсселя з бельгійської провінції. Однак, у кварталі, де вона поселилася, принаймні десяток разів на день дівчина чула на свою адресу словесні домагання, приниження чи коментарі з боку юнаків та чоловіків. Спочатку Софі питала себе: можливо я винна сама, бо маю надто провокуючу зовнішність.
«Це – перше питання, що приходить на думку: напевне, це я така, або моя одежа, або ж якась деталь, – пояснює дівчина. – Але протягом підготовки фільму, що був моєю дипломною роботою, я виявила, що багато жінок мають такі ж проблеми».
Наприкінці навчання на режисерському відділі, вона вирішує зайнятися феноменом домагань. Прогулюючись із прихованою камерою вулицями Брюсселя, вона виявляє те, що систематично зазнають тисячі молодих жінок: щоденний сексизм, тобто, приниження за статевою ознакою. Вислови «сучка», «повія», «шльондра» та численні пропозиції інтиму – ось тільки невелика частина словесного супроводу, що лунав їй услід.
Виборчі маневри і штрафи за сексизм
Однак, її документальний фільм під назвою «Жінка з вулиці» викликав чималий резонанс у суспільстві та проник навіть у політичні кола. Уряд пообіцяв терміново підготувати закон щодо покарання сексизму. Тим часом, деякі партії, що готуються до осінніх місцевих виборів, теж обрали цю тему для притягнення уваги електорату.
Заступник мера Брюсселя, соціаліст Філіп Клоз каже, що з вересня за подібну поведінку чоловіків будуть суворо штрафувати.
«Ображати таким чином жінку, що минає вулицею – це обурливо, не зважаючи на те, як вона одягнена, – каже він. – Мерія минулого року дозволила провести так званий «марш шльондр» – дещо провокуюче, але сигнал був такий: ми маємо право одягатися так, як хочемо».
«Тих, що не бажають цього зрозуміти, будуть переслідувати. Якщо ображаєш – заплатиш штраф. Заявляю, як юрист: ці кроки мають нагадувати про норми та правила щасливого співіснування», – додає Філіп Клоз.
Зламане табу щодо ставлення до жінок подобається не всім
Дипломна робота отримала популярність і за межами Бельгії, і в інтернеті. За інтерв’ю із Софі Петерс полюють чимало європейських мас-медіа, а її електронна пошта вщерть перевантажена як схвальними коментарями, так і критикою.
Молода фламандська режисерка каже, що задоволена і водночас здивована такою гучною реакцією людей. Єдине, що її засмучує, – те, що дебати часто зосереджені довкола показаних у фільмі чоловіків з іноземними, здебільшого, арабськими акцентами. З огляду на це, місцева радикальна ісламістська група «Шаріат для Бельгії» розповсюдила в інтернеті образливий ролик, адресований Софі Петерс, де її представляють провокатором чоловіків.
Авторка резонансного документального фільму цього не коментує, але висловлює надію, що подібна поведінка чоловіків щодо незнайомих жінок зміниться. А в очікуванні цих змін, Софі Петерс покинула Брюссель та поселилася у значно спокійнішому фламандському провінційному містечку.
Студентка Софі Петерс два роки тому прибула до Брюсселя з бельгійської провінції. Однак, у кварталі, де вона поселилася, принаймні десяток разів на день дівчина чула на свою адресу словесні домагання, приниження чи коментарі з боку юнаків та чоловіків. Спочатку Софі питала себе: можливо я винна сама, бо маю надто провокуючу зовнішність.
«Це – перше питання, що приходить на думку: напевне, це я така, або моя одежа, або ж якась деталь, – пояснює дівчина. – Але протягом підготовки фільму, що був моєю дипломною роботою, я виявила, що багато жінок мають такі ж проблеми».
Наприкінці навчання на режисерському відділі, вона вирішує зайнятися феноменом домагань. Прогулюючись із прихованою камерою вулицями Брюсселя, вона виявляє те, що систематично зазнають тисячі молодих жінок: щоденний сексизм, тобто, приниження за статевою ознакою. Вислови «сучка», «повія», «шльондра» та численні пропозиції інтиму – ось тільки невелика частина словесного супроводу, що лунав їй услід.
Виборчі маневри і штрафи за сексизм
Однак, її документальний фільм під назвою «Жінка з вулиці» викликав чималий резонанс у суспільстві та проник навіть у політичні кола. Уряд пообіцяв терміново підготувати закон щодо покарання сексизму. Тим часом, деякі партії, що готуються до осінніх місцевих виборів, теж обрали цю тему для притягнення уваги електорату.
Заступник мера Брюсселя, соціаліст Філіп Клоз каже, що з вересня за подібну поведінку чоловіків будуть суворо штрафувати.
«Ображати таким чином жінку, що минає вулицею – це обурливо, не зважаючи на те, як вона одягнена, – каже він. – Мерія минулого року дозволила провести так званий «марш шльондр» – дещо провокуюче, але сигнал був такий: ми маємо право одягатися так, як хочемо».
«Тих, що не бажають цього зрозуміти, будуть переслідувати. Якщо ображаєш – заплатиш штраф. Заявляю, як юрист: ці кроки мають нагадувати про норми та правила щасливого співіснування», – додає Філіп Клоз.
Зламане табу щодо ставлення до жінок подобається не всім
Дипломна робота отримала популярність і за межами Бельгії, і в інтернеті. За інтерв’ю із Софі Петерс полюють чимало європейських мас-медіа, а її електронна пошта вщерть перевантажена як схвальними коментарями, так і критикою.
Молода фламандська режисерка каже, що задоволена і водночас здивована такою гучною реакцією людей. Єдине, що її засмучує, – те, що дебати часто зосереджені довкола показаних у фільмі чоловіків з іноземними, здебільшого, арабськими акцентами. З огляду на це, місцева радикальна ісламістська група «Шаріат для Бельгії» розповсюдила в інтернеті образливий ролик, адресований Софі Петерс, де її представляють провокатором чоловіків.
Авторка резонансного документального фільму цього не коментує, але висловлює надію, що подібна поведінка чоловіків щодо незнайомих жінок зміниться. А в очікуванні цих змін, Софі Петерс покинула Брюссель та поселилася у значно спокійнішому фламандському провінційному містечку.
