Нью-Йорк – Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила у п’ятницю резолюції щодо становища у Сирії, де триває громадянська війна. Повстанці прагнуть повалити правлячий режим президента Башара Асада. Колишній генсекретар ООН Кофі Аннан назвав цей режим, успадкований сином від батька, «сорокарічною диктатурою». Резолюцію ухвалили переважною більшістю голосів: 133 держави проголосували «за», 12 – «проти», 31 утрималася.
Проект резолюції був підготовлений Саудівською Аравією. Документ вимагає від сирійського уряду дотримання умов припинення вогню, котрі містяться у мирному плані Кофі Аннана.
Аннан щойно подав у відставку з посади спеціального посла до Сирії. Він зробив це тому, що офіційний Дамаск на словах схвалив план Аннана, але вогню не припиняв.
Між тим, за приблизними даними, принаймні 20 тисяч жертв принесла громадянська війна, причому переважно серед цивільного населення.
Принагідно варто згадати, що 20 тисяч жертв – є логічним продовженням практики Хафеза Асада, батька нинішнього правителя. Хафез Асад 1982 року зрівняв з землею опозиційне місто Хома, знищивши від 30 до 40 тисяч мешканців бомбардуванням і отруйним газом.
Війна триває, ООН не може нічого вдіяти
Резолюції Генеральної асамблеї ООН можуть виглядати переконливо, вони відображають настрій світової спільноти, але зобов’язуючої сили не мають, на відміну від рішень Ради безпеки ООН.
Але в даному випадку Рада безпеки теж є безсилою. Вона неспроможна ухвалити резолюцію, котра б запроваджувала хоча б економічні санкції щодо режиму Башара Асада, бо постійні члени Ради безпеки Росія і Китай виступають проти цього.
Росія вже неодноразово застосовувала своє право вето, звинувачуючи західні держави в упередженості щодо Сирії.
Не випадково Кофі Аннан, відходячи у відставку, засудив Москву й Пекін, щоправда, не називаючи їх. Він сказав, зокрема, що «у той час, коли народ Сирії відчайдушно потребує дії, є держави, які займаються зведенням порахунків у Раді безпеки».
Французький посол в ООН Жерар Аро, який у серпні місяці головує в Раді безпеки, не приховує розчарування щодо дієвості цього органу, який називають «радою директорів» ООН, бо її резолюції мають виконавчу силу.
«Раду безпеки глибоко розділено... Ми знову й знову наштовхуємося на одну й ту саму стіну Росії та Китаю. Шкода», – зазначив посол Франції.
Беззуба резолюція
Ухвалена Генеральною асамблеєю резолюція не містить ані заклику до економічних санкцій проти правлячого режиму, ані вимоги, щоб президент Башар Асад залишив свою посаду.
Прагнучи схилити на свій бік більшість держав-членів ООН, проект резолюції зробили, по суті, беззубим.
Якщо кажуть, що політика є мистецтвом компромісу, то у цій резолюції компроміс командує парадом.
Але й пом’якшений текст не до вподоби Москві. Посол Росії в ООН Віталій Чуркін назвав документ «гранично незбалансованою і однобічною резолюцією».
Тим часом у Сирії далі ллється кров. Генсекретар ООН Пан Ґі Мун, виступаючи на сесії Генеральної асамблеї, закликав обидві сторони конфлікту до стриманості.
«Ми стоїмо перед жахливою можливістю довготермінової громадянської війни, що руйнує багатюще різнобарв’я взаємопов’язаних громад, – заявив Пан Ґі Мун. – Це може призвести до трагічних наслідків для народу Сирії, загрожуючи стабільності усього регіону. Ми не повинні допустити до здійснення цього».
Проект резолюції був підготовлений Саудівською Аравією. Документ вимагає від сирійського уряду дотримання умов припинення вогню, котрі містяться у мирному плані Кофі Аннана.
Аннан щойно подав у відставку з посади спеціального посла до Сирії. Він зробив це тому, що офіційний Дамаск на словах схвалив план Аннана, але вогню не припиняв.
Між тим, за приблизними даними, принаймні 20 тисяч жертв принесла громадянська війна, причому переважно серед цивільного населення.
Принагідно варто згадати, що 20 тисяч жертв – є логічним продовженням практики Хафеза Асада, батька нинішнього правителя. Хафез Асад 1982 року зрівняв з землею опозиційне місто Хома, знищивши від 30 до 40 тисяч мешканців бомбардуванням і отруйним газом.
Війна триває, ООН не може нічого вдіяти
Резолюції Генеральної асамблеї ООН можуть виглядати переконливо, вони відображають настрій світової спільноти, але зобов’язуючої сили не мають, на відміну від рішень Ради безпеки ООН.
Але в даному випадку Рада безпеки теж є безсилою. Вона неспроможна ухвалити резолюцію, котра б запроваджувала хоча б економічні санкції щодо режиму Башара Асада, бо постійні члени Ради безпеки Росія і Китай виступають проти цього.
Росія вже неодноразово застосовувала своє право вето, звинувачуючи західні держави в упередженості щодо Сирії.
Не випадково Кофі Аннан, відходячи у відставку, засудив Москву й Пекін, щоправда, не називаючи їх. Він сказав, зокрема, що «у той час, коли народ Сирії відчайдушно потребує дії, є держави, які займаються зведенням порахунків у Раді безпеки».
Французький посол в ООН Жерар Аро, який у серпні місяці головує в Раді безпеки, не приховує розчарування щодо дієвості цього органу, який називають «радою директорів» ООН, бо її резолюції мають виконавчу силу.
«Раду безпеки глибоко розділено... Ми знову й знову наштовхуємося на одну й ту саму стіну Росії та Китаю. Шкода», – зазначив посол Франції.
Беззуба резолюція
Ухвалена Генеральною асамблеєю резолюція не містить ані заклику до економічних санкцій проти правлячого режиму, ані вимоги, щоб президент Башар Асад залишив свою посаду.
Прагнучи схилити на свій бік більшість держав-членів ООН, проект резолюції зробили, по суті, беззубим.
Якщо кажуть, що політика є мистецтвом компромісу, то у цій резолюції компроміс командує парадом.
Але й пом’якшений текст не до вподоби Москві. Посол Росії в ООН Віталій Чуркін назвав документ «гранично незбалансованою і однобічною резолюцією».
Тим часом у Сирії далі ллється кров. Генсекретар ООН Пан Ґі Мун, виступаючи на сесії Генеральної асамблеї, закликав обидві сторони конфлікту до стриманості.
«Ми стоїмо перед жахливою можливістю довготермінової громадянської війни, що руйнує багатюще різнобарв’я взаємопов’язаних громад, – заявив Пан Ґі Мун. – Це може призвести до трагічних наслідків для народу Сирії, загрожуючи стабільності усього регіону. Ми не повинні допустити до здійснення цього».
