Брюссель – Ідея європейської інтеграції, з огляду на прохолоду, що панує у стосунках між Брюсселем і Києвом, значно рідше використовується провладними політиками для заманювання українського електорату. Тим часом, у Євросоюзі не полишають надій на повернення української влади до демократичних стандартів, а отже, намагаються підтримувати тиск, разом із хоча й послабленим, але все ще існуючим співробітництвом. Як пояснюють деякі брюссельські експерти, для цього використовують різні способи: від невизначеності, що оповила європейсько-українські угоди, і до дипломатичного тиску, з огляду на вибіркові переслідування українських опозиціонерів.
Не зважаючи на те, що в європейській співдружності вирує напружена боротьба з внутрішніми економічними негараздами, закордонні справи на задній план не відкладають. Це стосується і відносин зі східними сусідами, зокрема, з Україною.
Що особливо турбує Євросоюз і про що його представники нагадують систематично і за будь-якої нагоди, – це «політичні репресії щодо українських опозиціонерів». Як пояснює голова відділу політики сусідства та безпеки брюссельського Центру досліджень європейської політики Стівен Блокманс, із приходом до влади команди Віктора Януковича, почали спостерігатися системні відступи від демократичних стандартів.
«Різного роду дипломати країн Євросоюзу знову чинять політичний тиск, – коментує він. – Наприклад, відвідуючи судові процеси над Юлією Тимошенко та тримаючи під пильним наглядом все те, що відбувається на цьому та інших судових розглядах над колишніми урядовцями. Реальний засіб тиску на Київ у цьому сенсі полягає у стримуванні українців, що хочуть тісніших відносин із ЄС, основаних на двох угодах».
Візовий діалог просувається дуже повільно
Експерт має на увазі відомі угоди про асоціацію та економічну інтеграцію. Один із документів, що стосується створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі, намагаючись чинити тиск на владу в Києві, на початку цього року європейці парафували тільки частково – першу та останню сторінки. Сам зміст угоди залишатимуть недоторканим до того часу, доки Київ не продемонструє більше поваги до демократії та верховенства права. Це ж стосується й інших етапів – підписання та ратифікації угоди у парламентах держав співдружності – проведення яких Євросоюз знову ж поклав у пряму залежність від демократії й, особливо, чесності й прозорості осінніх парламентських виборів.
Більш дієвим інструментом тиску на нинішню українську владу у Брюсселі вважають візи: адже це болюче питання безпосередньо стосується багатьох громадян України. Візовий діалог, попри позитивні заяви офіційного Києва, насправді просувається дуже повільно.
В очікуванні осінніх парламентських виборів
Нещодавнє підписання так званої «посиленої» угоди про полегшення режиму доступу українців до територій «шенгену» стосувалося тільки декількох незначних деталей, вважають брюссельські експерти. Стівен Блокманс зауважує, що повільне просування візових питань теж напряму пов’язане з повагою України до європейських стандартів.
«Європейський Союз може використовувати (візовий) діалог, з одного боку, як засіб для зростання (економічної) користі, з іншого – як гарантію того, що Україна йтиме правильним шляхом», – зазначає голова відділу політики сусідства та безпеки брюссельського Центру досліджень європейської політики.
Водночас, західні політичні аналітики сходяться на думці, що головні висновки щодо методів тиску та планування подальших європейсько-українських стосунків будуть зроблені тільки після жовтневих парламентських виборів.
Не зважаючи на те, що в європейській співдружності вирує напружена боротьба з внутрішніми економічними негараздами, закордонні справи на задній план не відкладають. Це стосується і відносин зі східними сусідами, зокрема, з Україною.
Що особливо турбує Євросоюз і про що його представники нагадують систематично і за будь-якої нагоди, – це «політичні репресії щодо українських опозиціонерів». Як пояснює голова відділу політики сусідства та безпеки брюссельського Центру досліджень європейської політики Стівен Блокманс, із приходом до влади команди Віктора Януковича, почали спостерігатися системні відступи від демократичних стандартів.
«Різного роду дипломати країн Євросоюзу знову чинять політичний тиск, – коментує він. – Наприклад, відвідуючи судові процеси над Юлією Тимошенко та тримаючи під пильним наглядом все те, що відбувається на цьому та інших судових розглядах над колишніми урядовцями. Реальний засіб тиску на Київ у цьому сенсі полягає у стримуванні українців, що хочуть тісніших відносин із ЄС, основаних на двох угодах».
Візовий діалог просувається дуже повільно
Експерт має на увазі відомі угоди про асоціацію та економічну інтеграцію. Один із документів, що стосується створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі, намагаючись чинити тиск на владу в Києві, на початку цього року європейці парафували тільки частково – першу та останню сторінки. Сам зміст угоди залишатимуть недоторканим до того часу, доки Київ не продемонструє більше поваги до демократії та верховенства права. Це ж стосується й інших етапів – підписання та ратифікації угоди у парламентах держав співдружності – проведення яких Євросоюз знову ж поклав у пряму залежність від демократії й, особливо, чесності й прозорості осінніх парламентських виборів.
Більш дієвим інструментом тиску на нинішню українську владу у Брюсселі вважають візи: адже це болюче питання безпосередньо стосується багатьох громадян України. Візовий діалог, попри позитивні заяви офіційного Києва, насправді просувається дуже повільно.
В очікуванні осінніх парламентських виборів
Нещодавнє підписання так званої «посиленої» угоди про полегшення режиму доступу українців до територій «шенгену» стосувалося тільки декількох незначних деталей, вважають брюссельські експерти. Стівен Блокманс зауважує, що повільне просування візових питань теж напряму пов’язане з повагою України до європейських стандартів.
«Європейський Союз може використовувати (візовий) діалог, з одного боку, як засіб для зростання (економічної) користі, з іншого – як гарантію того, що Україна йтиме правильним шляхом», – зазначає голова відділу політики сусідства та безпеки брюссельського Центру досліджень європейської політики.
Водночас, західні політичні аналітики сходяться на думці, що головні висновки щодо методів тиску та планування подальших європейсько-українських стосунків будуть зроблені тільки після жовтневих парламентських виборів.
