Прага – Західні експерти прогнозують для України у другій половині 2012 року «фінансове похмілля після вихваляння витратами», які лише на Євро-2012 сягнули 13 мільярдів доларів або ж 9 відсотків ВВП. Аналітики також вважають, що позитив і піднесений настрій під час Євро-2012, який планувала використати українська влада, виявився оманливим. Оглядачі в Європі далі дивуються переходом у велику політику української футбольної зірки Андрія Шевченка і попереджають, що політичні амбіції можуть зруйнувати зачарування цією «іконою України».
Якуб Парусинський, аналітик ринків, пише на сторінках Financial Times, що Україна вступає в другу половину 2012 року, як у період «похмілля після хвастощів фінансових витрат». Для прикладу, на Євро-2012, як посилається експерт на відомий Erste Bank, Київ витратив близько 13 мільярдів доларів, що складає 9 відсотків ВВП. Без цієї підтримки ринку ймовірний спад внутрішнього споживання та й «ослаблення зовнішнього попиту». Із серпня 2011-го до червня цього року виверти у міжнародних валютних резервах призвели до скорочення валютних запасів України майже на 10 мільярдів доларів. Автор вважає, що намагання влади просунути закон нацбанку про обов’язкову здачу валюти експортерами націлене на хоча б якесь покращення фінансової ситуації, якого важко очікувати. До цього додаються труднощі переговорів із Росією щодо високої ціни на російський газ для України, проблеми з МВФ, коли влада у Києві розуміє, що без траншів фонду навряд чи вирулить ситуацію. Разом з тим, у Києві вступили в ризиковану гру з китайськими інвестиціями, зауважує на сторінках Financial Times Якуб Парусинський.
Австрійський аналітик Йозеф Кірхенґаст вважає на сторінках Der Standard, що після осідання оманливого туману ентузіазму від Євро-2012 в Україні, стало ще зрозуміліше: «Олігархи розділили між собою цю державу». Після оманливості успіху Євро-2012, як наголошує Кірхенґаст, «залишилося сумне економічне становище, яке доповнене мільярдними боргами за Євро-2012; Україна являє собою тепер «карикатуру правової держави, а її політичне становище можна охарактеризувати як комбінацію путінізації та олігархізації», – резюмує експерт із Відня. Про це, як пише автор, свідчать і судові переслідування опозиції, які підтверджують політичну залежність судової системи України. Йозеф Кірхенґаст також констатує, що окрім «розподілу олігархами між собою цієї держави», корупція лютує тут ще більше, аніж колись. «Система безжальна до тих, хто не має необхідного капіталу для участі у цій жорстокій грі», а сім’я глави держави Віктора Януковича нарощує при цьому свої статки, коли його син просунувся вже досить високо в олігархічній ієрархії. Автор зауважує також, що пересічним українцям залишається тільки з гіркотою проковтнути насміхання політичних гравців над ними, коли ті надалі гарантують баланс влади. Йозеф Кірхенґаст переконаний, що в умовах пристосування виборчого закону до такої політичної ситуації «не варто очікувати жодних змін від парламентських виборів 28 жовтня».
Британська The Guardian не виключає, що «політичні амбіції футбольної зірки Андрія Шевченка можуть зруйнувати зачарування цією «іконою України». Тут також зауважують: «немає ніяких гарантій, що цей чудовий футболіст проведе кампанію проти зловживань міліції чи проблем у межах судочинства України». Вступ Шевченка на стезю «безумовно брудної політики», через партію Наталії Королевської, яка «випала» з БЮТ, де її звинувачували у таємній співпраці з владою Януковича, створює для вдалого майстра футболу зовсім нові проблеми. The Guardian також резюмує: «Шевченко-футболіст замінив собою поета-націоналіста 19-го століття Тараса Шевченка, як ікону України… і має суспільний вплив, та, можливо політика є кращим способом, яким він може підтвердити це. Але українська політика, правду кажучи, історично не була раєм для ідеалістів».
Якуб Парусинський, аналітик ринків, пише на сторінках Financial Times, що Україна вступає в другу половину 2012 року, як у період «похмілля після хвастощів фінансових витрат». Для прикладу, на Євро-2012, як посилається експерт на відомий Erste Bank, Київ витратив близько 13 мільярдів доларів, що складає 9 відсотків ВВП. Без цієї підтримки ринку ймовірний спад внутрішнього споживання та й «ослаблення зовнішнього попиту». Із серпня 2011-го до червня цього року виверти у міжнародних валютних резервах призвели до скорочення валютних запасів України майже на 10 мільярдів доларів. Автор вважає, що намагання влади просунути закон нацбанку про обов’язкову здачу валюти експортерами націлене на хоча б якесь покращення фінансової ситуації, якого важко очікувати. До цього додаються труднощі переговорів із Росією щодо високої ціни на російський газ для України, проблеми з МВФ, коли влада у Києві розуміє, що без траншів фонду навряд чи вирулить ситуацію. Разом з тим, у Києві вступили в ризиковану гру з китайськими інвестиціями, зауважує на сторінках Financial Times Якуб Парусинський.
Австрійський аналітик Йозеф Кірхенґаст вважає на сторінках Der Standard, що після осідання оманливого туману ентузіазму від Євро-2012 в Україні, стало ще зрозуміліше: «Олігархи розділили між собою цю державу». Після оманливості успіху Євро-2012, як наголошує Кірхенґаст, «залишилося сумне економічне становище, яке доповнене мільярдними боргами за Євро-2012; Україна являє собою тепер «карикатуру правової держави, а її політичне становище можна охарактеризувати як комбінацію путінізації та олігархізації», – резюмує експерт із Відня. Про це, як пише автор, свідчать і судові переслідування опозиції, які підтверджують політичну залежність судової системи України. Йозеф Кірхенґаст також констатує, що окрім «розподілу олігархами між собою цієї держави», корупція лютує тут ще більше, аніж колись. «Система безжальна до тих, хто не має необхідного капіталу для участі у цій жорстокій грі», а сім’я глави держави Віктора Януковича нарощує при цьому свої статки, коли його син просунувся вже досить високо в олігархічній ієрархії. Автор зауважує також, що пересічним українцям залишається тільки з гіркотою проковтнути насміхання політичних гравців над ними, коли ті надалі гарантують баланс влади. Йозеф Кірхенґаст переконаний, що в умовах пристосування виборчого закону до такої політичної ситуації «не варто очікувати жодних змін від парламентських виборів 28 жовтня».
Британська The Guardian не виключає, що «політичні амбіції футбольної зірки Андрія Шевченка можуть зруйнувати зачарування цією «іконою України». Тут також зауважують: «немає ніяких гарантій, що цей чудовий футболіст проведе кампанію проти зловживань міліції чи проблем у межах судочинства України». Вступ Шевченка на стезю «безумовно брудної політики», через партію Наталії Королевської, яка «випала» з БЮТ, де її звинувачували у таємній співпраці з владою Януковича, створює для вдалого майстра футболу зовсім нові проблеми. The Guardian також резюмує: «Шевченко-футболіст замінив собою поета-націоналіста 19-го століття Тараса Шевченка, як ікону України… і має суспільний вплив, та, можливо політика є кращим способом, яким він може підтвердити це. Але українська політика, правду кажучи, історично не була раєм для ідеалістів».
