Доступність посилання

ТОП новини

Білоруси стають нацією заробітчан


Мінськ – Фінансова криза в Білорусі 2011 року та збіднення населення призвели до зростання трудової міграції. Місцева влада у регіонах, що межують із Росією, задумується над тим, як повернути додому тисячі кваліфікованих робітників.

Гомельський облвиконком оголосив, що регіону тепер не вистачає 8 тисяч будівельників. А могильовська влада повідомила про 7 тисяч вакансій у будівельному секторі області. Причина цього – зростання трудової міграції в сусідню Росію.

Представник Могильовської обласної адміністрації Ігор Мажаровський заявив: «Понад сім тисяч справжніх майстрів на сьогодні не вистачає. Їдуть дуже затребувані фахівці: муляри, бетонщики, плиточники. Найперше наше завдання – їх повернути. А повернути їх можна тільки заробітками».

Їдуть на заробітки в Росію не тільки будівельники, а й представники інших спеціальностей. Зарплати в Росії у кілька разів вищі, ніж у Білорусі. Після минулорічної фінансової кризи та девальвації білоруського рубля доходи пересічних білорусів зменшились у 2-3 рази, багато кому просто не вистачає на життя.
Наші люди різні шляхи шукають, щоб вижити

«Виїхало відсотків 10 – це з моїх знайомих. Стабільності немає – ось у чому справа. Люди ледь зводять кінці з кінцями. У Росії ж люди живуть заможніше. Коротше, наші люди різні шляхи шукають, щоб вижити», – каже мешканець Могильова Олег, один із тих, хто час від часу їде заробляти в Росію.

Один мільйон білорусів-заробітчан – незалежний економіст

Офіційної статистики білоруських заробітчан немає, влада фактично приховує цю проблему. За даними недержавного Білоруського інституту стратегічних досліджень, відтік незареєстрованих трудових мігрантів із Білорусі більш ніж у 30 разів перевищує офіційну трудову міграцію і оцінюється, як мінімум, у 150 тисяч осіб щороку. При цьому 85 відсотків усіх трудових мігрантів із Білорусі виїжджають до Росії.

Незалежний економіст Сергій Чалий оцінює кількість білоруських заробітчан в один мільйон осіб – це близько 20 відсотків працездатного населення країни.

Таку цифру можна вважати реальною, оскільки за офіційними даними 1мільйон 300 тисяч осіб працездатного населення Білорусі не зайняті у національній економіці і не зареєстровані як безробітні.

Тікають від неефективної економіки

Активна трудова міграція – це небезпечна тенденція, вона може спричинитися до майбутніх проблем у білоруський економіці, вважає Сергій Чалий, тому що виїжджають найбільш активні люди, найкращі фахівці, і якщо не вдасться врегулювати проблему, підвищити в Білорусі середню зарплату та рівень життя протягом 2-3 років, то просто не буде кому забезпечувати економічне зростання, і на Білорусь чекатиме економічна стагнація.
Довгі роки у нас створювали економічну модель соціальної спрямованості, яка є вкрай неефективною
Сергій Чалий

«Низька ефективність нашого економічного комплексу. Довгі роки у нас створювали економічну модель соціальної спрямованості, яка є вкрай неефективною. Максимально, що вона може дати, це зарплату в 400 доларів на місяць, притому що у сусідів у рази більше. Це загалом є вироком такій системі», – зазначає економіст Сергій Чалий.

У Білорусі досі панує державна економіка і командне управління підприємствами, уряд зволікає з реформами. Якщо першими почали втікати від такої політики підприємці, які переводили свій бізнес до сусідніх країн, то тепер усе активніше втікають від білоруської економіки і робітники.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG