Київ – Українців дискримінують за віковою ознакою. Такими є результати соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології. Особливо гостро проблема стоїть під час працевлаштування – людям після 40, а то і 30 років відмовляють у прийомі на роботу. Правозахисники пояснюють це відсутністю законодавства, яке б унеможливлювало дискримінацію за віком.
52-річний львів’янин Юрій багато років пропрацював охоронцем. Напередодні п’ятдесятиріччя його звільнили. Сказали – застарий. Нову роботу чоловік шукав більш ніж півроку, проте так і не знайшов. На стаж і досвід, розповідає Юрій, роботодавці не зважають.
«Багато відмовляють. Стукнуло 50, то кажуть, що вже застарий. Вони вже молодих хочуть. Коротше кажучи, щоб влаштуватися роботу, треба мати до сорока років», – бідкається чоловік.
Зараз Юрій перебивається тимчасовими заробітками.
За даними соціологів, зараз в Україні близько третини безробітних становлять люди від 40 до 59 років, їм найважче знайти роботу.
Радіо Свобода вирішило перевірити, наскільки складно працевлаштуватися українцям старшим 40 років, скориставшись оголошенням у мережі Інтернет, де шукали менеджера з продажу. У оголошенні було віковий ценз до 40 років. Коли представник фірми довідався, що пошукач має необхідну освіту та досвід роботи, але йому 45 років, то різко відмовив.
- Вибачте, але ви нам все-таки не підходите.
- Ви розумієте, що зараз дискримінуєте мене за віком, ви порушуєте моє право на роботу?
- Я розумію, але в нашої фірми взагалі-то є свої принципи й імідж. Ви можете оскаржувати їх у суді.
Законодавство не допоможе
Але суд у такому випадку не допоміг би, кажуть правозахисники. Надто недосконале в Україні законодавство, щоб захистити людину від такої дискримінації, наголошує голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
«Саме дискримінація за віком і за станом здоров’я є в Україні найбільшою. Це, так званий, «ейджизм», який взагалі у світі поширений, але у нас він зовсім нічим не стриманий. Законодавство щодо заборони дискримінації, зокрема за віком, у нас дуже погано розвинуте. Правових механізмів, щоб домогтися у цьому випадку відповідальності роботодавця, фактично немає», – говорить Захаров.
На сьогодні, зазначає правозахисник, ніде, крім Конституції, це право людини не закріплене.
52-річний львів’янин Юрій багато років пропрацював охоронцем. Напередодні п’ятдесятиріччя його звільнили. Сказали – застарий. Нову роботу чоловік шукав більш ніж півроку, проте так і не знайшов. На стаж і досвід, розповідає Юрій, роботодавці не зважають.
«Багато відмовляють. Стукнуло 50, то кажуть, що вже застарий. Вони вже молодих хочуть. Коротше кажучи, щоб влаштуватися роботу, треба мати до сорока років», – бідкається чоловік.
Зараз Юрій перебивається тимчасовими заробітками.
За даними соціологів, зараз в Україні близько третини безробітних становлять люди від 40 до 59 років, їм найважче знайти роботу.
Радіо Свобода вирішило перевірити, наскільки складно працевлаштуватися українцям старшим 40 років, скориставшись оголошенням у мережі Інтернет, де шукали менеджера з продажу. У оголошенні було віковий ценз до 40 років. Коли представник фірми довідався, що пошукач має необхідну освіту та досвід роботи, але йому 45 років, то різко відмовив.
- Вибачте, але ви нам все-таки не підходите.
- Ви розумієте, що зараз дискримінуєте мене за віком, ви порушуєте моє право на роботу?
- Я розумію, але в нашої фірми взагалі-то є свої принципи й імідж. Ви можете оскаржувати їх у суді.
Законодавство не допоможе
Але суд у такому випадку не допоміг би, кажуть правозахисники. Надто недосконале в Україні законодавство, щоб захистити людину від такої дискримінації, наголошує голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
«Саме дискримінація за віком і за станом здоров’я є в Україні найбільшою. Це, так званий, «ейджизм», який взагалі у світі поширений, але у нас він зовсім нічим не стриманий. Законодавство щодо заборони дискримінації, зокрема за віком, у нас дуже погано розвинуте. Правових механізмів, щоб домогтися у цьому випадку відповідальності роботодавця, фактично немає», – говорить Захаров.
На сьогодні, зазначає правозахисник, ніде, крім Конституції, це право людини не закріплене.
