Брюссель – Шенгенський простір вважається одним із найбільших досягнень у процесі побудови європейської співдружності. Мрія скасувати у Європі контроль під час руху з однієї держави до іншої стала реальністю наприкінці 80-х років. Однак ця багатонаціональна зона без кордонів останнім часом стає заручницею виборчих кампаній та європейської політики безпеки.
Радіо Свобода з’ясовувало, чи є загроза того, що Шенгенський простір може одного дня, так би мовити, розійтися по швах.
Упродовж останніх років деякі країни Шенгену здійснюють спроби відступити від загальноухвалених правил і встановити прикордонний контроль. Мовляв, наплив нелегальних мігрантів, особливо на тлі подій в арабському світі, стає нестерпним і неконтрольованим, тож цьому слід створювати перешкоди.
Першими країнами, що виступили за впровадження контролю на випадок подібних викликів, стали Франція та Німеччина. Вони вказують пальцем на грецько-турецький кордон, який вважається найслабшим місцем Шенгенського простору. За підрахунками експертів, через цю ділянку кордону до співдружності проникає від 80 до 90 відсотків нелегальних мігрантів.
Водночас у Євросоюзі є й супротивники будь-яких намагань внести до правил, ухвалених у містечку Шенген, положення про відновлення митного і паспортного контролю. Європейський парламент категорично відкинув нещодавнє рішення Ради міністрів внутрішніх справ ЄС розширити критерії, що дозволяють окремій країні відновлювати у себе прикордонний контроль.
«Ми створюємо систему оцінки ситуації на зовнішніх кордонах Шенгену, – пояснює доповідач у питаннях Шенгенського простору, португальський депутат Карлуш Коелью. – Якщо трапиться якась серйозна проблема, у крайньому випадку ми встановлюватимемо контроль всередині цього простору для його захисту і безпеки. Але Європарламент хоче системи оцінки на рівні всієї співдружності, за участі Європейської комісії».
Рішення не у Брюсселі, а у нас – країни ЄС
Міністри внутрішніх справ ЄС виступають за можливість незалежно вирішувати: встановлювати контроль чи ні. Ці питання повинні вирішуватися не у Брюсселі, а вдома, тобто у європейських столицях, вважають вони.
Єврокомісія за останні півроку провела 11 розслідувань щодо порушення правил Шенгенської угоди, зокрема самовільного встановлення прикордонного контролю на різних ділянках всередині цього простору. У полі зору експертів євроустанови перебувають 10 країн-членів Шенгену. Єврокомісар із внутрішніх справ Сесілія Мальмстрем наразі утримується від коментарів щодо того, як каратимуть держави-порушниці.
«Щодо Єврокомісії, то ми зберігаємо за собою право вживати будь-які законні дії, коли йдеться про захист правил, передбачених (європейськими) угодами, – каже вона. – Але наразі ми не будемо робити припущень, адже остаточних рішень ще не ухвалили. Використаймо час для роздумів та дискусій. А як буде можливість, сядемо й покращимо текст (Шенгенської угоди) для збалансованого управління цим простором».
Націоналізм і вибори теж розчленовують Шенгенський простір
Інший виклик, що постав перед Шенгенським простором – наростаюча популярність національних та антиіммігрантських політиків і партій у різних державах Євросоюзу. Наприклад, щороку збільшується кількість прихильників нідерландської Партії «Свободи» відомого політика-ксенофоба Герта Вілдерса. А в сусідній Бельгії зростає кількість електорату, що підтримує фламандського політика-націоналіста Барта де Вевера. Як одні, так і інші виступають за встановлення суворішого контролю міграційних потоків і навіть за повне недопущення іноземних мігрантів на європейські землі.
Під час виборчої кампанії у Франції великий прорив також зробив антиіммігрантський «Національний фронт» – партія, очолювана Марін Ле Пен. Водночас, готуючись до виборів, колишній президент Ніколя Саркозі зробив Шенген одним зі своїх виборчих козирів: він активно захищав можливість відновлення прикордонного контролю та навіть погрожував виходом Франції з лав цього союзу.
Радіо Свобода з’ясовувало, чи є загроза того, що Шенгенський простір може одного дня, так би мовити, розійтися по швах.
Упродовж останніх років деякі країни Шенгену здійснюють спроби відступити від загальноухвалених правил і встановити прикордонний контроль. Мовляв, наплив нелегальних мігрантів, особливо на тлі подій в арабському світі, стає нестерпним і неконтрольованим, тож цьому слід створювати перешкоди.
Першими країнами, що виступили за впровадження контролю на випадок подібних викликів, стали Франція та Німеччина. Вони вказують пальцем на грецько-турецький кордон, який вважається найслабшим місцем Шенгенського простору. За підрахунками експертів, через цю ділянку кордону до співдружності проникає від 80 до 90 відсотків нелегальних мігрантів.
Водночас у Євросоюзі є й супротивники будь-яких намагань внести до правил, ухвалених у містечку Шенген, положення про відновлення митного і паспортного контролю. Європейський парламент категорично відкинув нещодавнє рішення Ради міністрів внутрішніх справ ЄС розширити критерії, що дозволяють окремій країні відновлювати у себе прикордонний контроль.
«Ми створюємо систему оцінки ситуації на зовнішніх кордонах Шенгену, – пояснює доповідач у питаннях Шенгенського простору, португальський депутат Карлуш Коелью. – Якщо трапиться якась серйозна проблема, у крайньому випадку ми встановлюватимемо контроль всередині цього простору для його захисту і безпеки. Але Європарламент хоче системи оцінки на рівні всієї співдружності, за участі Європейської комісії».
Рішення не у Брюсселі, а у нас – країни ЄС
Міністри внутрішніх справ ЄС виступають за можливість незалежно вирішувати: встановлювати контроль чи ні. Ці питання повинні вирішуватися не у Брюсселі, а вдома, тобто у європейських столицях, вважають вони.
Єврокомісія за останні півроку провела 11 розслідувань щодо порушення правил Шенгенської угоди, зокрема самовільного встановлення прикордонного контролю на різних ділянках всередині цього простору. У полі зору експертів євроустанови перебувають 10 країн-членів Шенгену. Єврокомісар із внутрішніх справ Сесілія Мальмстрем наразі утримується від коментарів щодо того, як каратимуть держави-порушниці.
«Щодо Єврокомісії, то ми зберігаємо за собою право вживати будь-які законні дії, коли йдеться про захист правил, передбачених (європейськими) угодами, – каже вона. – Але наразі ми не будемо робити припущень, адже остаточних рішень ще не ухвалили. Використаймо час для роздумів та дискусій. А як буде можливість, сядемо й покращимо текст (Шенгенської угоди) для збалансованого управління цим простором».
Націоналізм і вибори теж розчленовують Шенгенський простір
Інший виклик, що постав перед Шенгенським простором – наростаюча популярність національних та антиіммігрантських політиків і партій у різних державах Євросоюзу. Наприклад, щороку збільшується кількість прихильників нідерландської Партії «Свободи» відомого політика-ксенофоба Герта Вілдерса. А в сусідній Бельгії зростає кількість електорату, що підтримує фламандського політика-націоналіста Барта де Вевера. Як одні, так і інші виступають за встановлення суворішого контролю міграційних потоків і навіть за повне недопущення іноземних мігрантів на європейські землі.
Під час виборчої кампанії у Франції великий прорив також зробив антиіммігрантський «Національний фронт» – партія, очолювана Марін Ле Пен. Водночас, готуючись до виборів, колишній президент Ніколя Саркозі зробив Шенген одним зі своїх виборчих козирів: він активно захищав можливість відновлення прикордонного контролю та навіть погрожував виходом Франції з лав цього союзу.
