Будь-який француз, незалежно від статків та місця проживання може розраховувати на доступну і одночасно високоякісну медичну допомогу. У чому секрет французького успіху? Про це розпитували в української лікарки у Франції, яка вже 12 років працює в одній з найбільших французьких лікарень, в Пуасі, що під Парижем, Іриною Коваль.
– Ви мали можливість працювати і в одній, і в іншій системі. Що на Ваш погляд створює головну відмінність?
– По-перше, вона починається з підготовки спеціалістів. Їх готують 10-12 років, 15 років – для хірургів. По-друге, вона – системна, починаючи від загального, сімейного лікаря. Він є своєрідним «стрілочником», який відправляє хворого до того, чи іншого спеціаліста.
– А чи вони спілкуються між собою?
– Обов’язково спілкуються. Без цієї мережі французька система не працює. Обов’язково є листування у два кінці. Зараз створена ще й інформаційна мережа, коли на хворого створюється загальне інформаційне досьє. Часто, коли йдеться про складну діагностику, по цій мережі можна дійти до найкращого спеціаліста. Це не так, як у нас, коли залишають у себе хворого до кінця, не знаючи ні його діагностики, і не маючи достатньої освіти, достатніх знань, для того, щоб поставити правильний діагноз.
Ще одна величезна відмінність – це фінансування. Фінансування французької та української медицини не можна навіть порівняти. У нас воно йде у певних галузях, які розвиваються. Можливо, серцева хірургія. А тут інакше. Звичайно, можуть бути якісь цільові вливання, але, назагал, вона фінансується системно, без збоїв. І немає такого, щоб хворі купували свої бинти, чи перев’язочні матеріали, чи ліки. Все це забезпечує держава.
– Зараз в Україні відбувається реформа медицини, про яку Ви напевно знаєте. Однією з головних рис цієї реформи буде укрупнення медичних центрів. Наскільки це є загальною тенденцією і для Франції також, і чи це укрупнення працює у випадку Франції?
– Сьогодні і у Франції є тенденція до створення величезних центрів за спеціалізацією, наприклад, Центри матері та дитини, чи онкологічних центрів, чи хірургії, наприклад хірургії печінки, і так далі. Це, мабуть, є загальна тенденція у світі. Медицина стає надзвичайно спеціалізованою. І фінансування на таку медицину буде лише тоді, коли будуть великі центри, де можна буде обстежитися від початку і до кінця.
Але одночасно у французів зберігається так звана «ближня медицина». Тобто, для того, щоб хворому надали першу допомогу, йому не обов’язково кудись добиратися за 100 кілометрів. Кожних, здається, 50 кілометрів він має лікарню чи клініку.
Запис випуску «Європа на зв’язку»:
– Ви мали можливість працювати і в одній, і в іншій системі. Що на Ваш погляд створює головну відмінність?
– По-перше, вона починається з підготовки спеціалістів. Їх готують 10-12 років, 15 років – для хірургів. По-друге, вона – системна, починаючи від загального, сімейного лікаря. Він є своєрідним «стрілочником», який відправляє хворого до того, чи іншого спеціаліста.
– А чи вони спілкуються між собою?
На хворого створюється загальне інформаційне досьє. По цій мережі можна дійти до найкращого спеціаліста
– Обов’язково спілкуються. Без цієї мережі французька система не працює. Обов’язково є листування у два кінці. Зараз створена ще й інформаційна мережа, коли на хворого створюється загальне інформаційне досьє. Часто, коли йдеться про складну діагностику, по цій мережі можна дійти до найкращого спеціаліста. Це не так, як у нас, коли залишають у себе хворого до кінця, не знаючи ні його діагностики, і не маючи достатньої освіти, достатніх знань, для того, щоб поставити правильний діагноз.
Ще одна величезна відмінність – це фінансування. Фінансування французької та української медицини не можна навіть порівняти. У нас воно йде у певних галузях, які розвиваються. Можливо, серцева хірургія. А тут інакше. Звичайно, можуть бути якісь цільові вливання, але, назагал, вона фінансується системно, без збоїв. І немає такого, щоб хворі купували свої бинти, чи перев’язочні матеріали, чи ліки. Все це забезпечує держава.
– Зараз в Україні відбувається реформа медицини, про яку Ви напевно знаєте. Однією з головних рис цієї реформи буде укрупнення медичних центрів. Наскільки це є загальною тенденцією і для Франції також, і чи це укрупнення працює у випадку Франції?
– Сьогодні і у Франції є тенденція до створення величезних центрів за спеціалізацією, наприклад, Центри матері та дитини, чи онкологічних центрів, чи хірургії, наприклад хірургії печінки, і так далі. Це, мабуть, є загальна тенденція у світі. Медицина стає надзвичайно спеціалізованою. І фінансування на таку медицину буде лише тоді, коли будуть великі центри, де можна буде обстежитися від початку і до кінця.
Але одночасно у французів зберігається так звана «ближня медицина». Тобто, для того, щоб хворому надали першу допомогу, йому не обов’язково кудись добиратися за 100 кілометрів. Кожних, здається, 50 кілометрів він має лікарню чи клініку.
Запис випуску «Європа на зв’язку»:
