Фестиваль «Калинові мости»: українські журналісти відкривають Польщу

Рівне – Українсько-польський фестиваль телевізійних і радіопрограм «Калинові мости» завершився у Варміно-Мазурському воєводстві Польщі. Фестиваль вже втретє організовує Ольштинський відділ Об’єднання українців Польщі спільно з Рівненською обласною держтелерадіокомпанією. Його мета – сприяти поширенню інформації про історію, життя і стосунки двох країн як у Польщі, так і в Україні.

Ідея показати українським журналістам «Україну в Польщі» – життя українців у Варміно-Мазурах – належить польському журналістові, етнічному українцеві Степанові Мігусу, який вважає, що після повоєнних років поневірянь після акції «Вісла» лише в незалежній в Польщі були створені сприятливі умови для розвитку української меншини. Нині, каже він, для розвитку мови української меншини в Польщі більше, ніж в Україні для утвердження мови і культури титульної нації. «Українська мова в Польщі полякам не загрожує, а ось російська Україні загрожує, зауважує Степан Мігус.

«Я маю багато друзів у Західній Європі, які, коли почули, що в першому читанні прийняли цей закон (про мови – авт.) – телефонують і кажуть: «Що то за хвора держава, що допустили таке?». Це неправда, що вони хочуть зробити регіональними ці мови. Нам прикро і гидко буває від тог , що в Україні є люди, які хочуть чужої мови як мови держави», – зазначає Степан Мігус.

Українці на Мазурах переповідають, що коли їх поселяли у поспіхом покинуті німецькі хати на території східної Прусії, у деяких із них ще не охолов на плиті борщ, зварений німецькою господинею. Так розпоряджалися долею народів тодішні правителі.

Нині ж у найбагатшому за кількістю національностей регіоні Польщі панує атмосфера не лише толерантності, а й жвавої зацікавленості культурою сусіда. У цьому мали змогу переконатися близько 40 учасників фестивалю з 20 областей України. Упродовж тижня вони слухали один одного в ефірі і поза ним, зустрічалися з етнічними українцями, котрі розвинули успішну підприємницьку діяльність та працюють у державних установах Польщі, знайомилися з роботою польських колег на Ольштинському радіо і телебаченні, насолоджувалися природою мальовничих Мазурів та вивчали справу охорони навколишнього середовища. Медійники ознайомилися з роботою очисних споруд Ольштина і курортних Миколайок, побудованих за сприяння Євросоюзу. У день охорони навколишнього середовища, який відзначають у воєводстві 26 червня, медійники відвідали Маскулінське лісництво та Фундацію охорони Великих Мазурських озер, здійснили подорож Ельблонзьким каналом.

Український острів на польській землі

Чимало журналістів зі східних областей побували у Польщі вперше. Майже незнайомою для них є історія найбільшого у Європі повоєнного переселення в межах однієї країни – акції «Вісла». Відкривали очі на спільне минуле двох держав і програми конкурсантів, які вони мали змогу передивитись і послухати в актовій залі греко-католицького храму Ольштина.

Володарка телевізійного Гран-Прі, авторка фільму «Люба Агнешко!», херсонська журналістка Тетяна Левандовська розповідає, що в основу фільму була покладена доля її рідної бабусі, котра народилася в Польщі, але у повоєнні роки опинилася на радянського боці кордону, у Раві Руській. Упродовж усього життя бабуся писала листи до рідної сестри, яка лишилася вдома. Листи незмінно поверталися. Ця лірична і сумна оповідь відкрила мешканцям багатонаціональної Херсонщини досі не надто знану на півдні України історію, коли по живому краялися не лише мапи держав, а й людські долі. У процесі роботи над програмою авторка віднайшла на півдні України чимало розлучених у радянські роки родин.

І конкурсантів, і журі вразила радіопрограма журналістки Івано-Франківської телерадіокомпанії Наталі Асатурян «Моя мандрівка до Горлиць». З початку української Незалежності журналістка досліджувала тему депортації українців у всіх її аспектах, включно до проблеми збереження своєрідної мови і культури лемків. Історії депортованих родин розповідають нащадки виселених – люди молодого і середнього віку, котрі прагнуть, щоб лемківська культура не залишалася в минулому. «Вони вірять в те, що Лемківщина не пропала, що вона оживе в молодих», – зауважує Наталя Асатурян.

Але державних програм, які стосувалися б розвитку лемківської культури, в Україні немає. У Польщі такі програми є, зазначає журналістка. Саме про такі програми, як і про бажання не лише етнічних українців, а й поляків, навчатися української у польських школах, розповідали у своїх конкурсних передачах журналісти радіо «Жешув». Переконатися в дієвості польської політики щодо нацменшин українські гості могли під час відвідин шкіл у Бартошицях та Гурові-Ілавецькому. Фестиваль завершився у мальовничому містечку Оструда на півночі Польщі.

Ідею українсько-польського радіотелевізійного фестивалю громадські організації журналістів втілюють на регіональному рівні. Кошти для поїздок регіональні телерадіокомпанії збирають самотужки, перебування конкурсантів у Польщі забезпечують місцеві самоврядні органи Варміно-Мазурського воєводства, в організаційних справах фестивалю сприяє Генеральне консульство України у Гданську. Співорганізатори фестивалю – об’єднання українців Польщі, Рівненська держтелерадіокомпанія та її партнери з радіо «Ольштин» – не збираються відступати. Нині вони ухвалили рішення – долучити до участі в наступному фестивалі «Калинові мости» недержавні телерадіоорганізації.