Одеса – Кілька десятків одеситів звернулися до Прокуратури та СБУ з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та дискримінацію громадянина України Артема Вознюка – власника «Просто-радіо» та співвласника мережі кінотеатрів. Приводом для заяви стали висловлювання медійного бізнесмена у соціальній мережі «Фейсбук». У суперечці з одним зі співрозмовників Артем Вознюк казав про доцільність «організувати нормальних російськомовних людей та гнати поганою мітлою нациків, у брутальній формі заявляв про небажання надалі залишатися толерантним. Позаторік Вознюку вже закидали те, що він назвав російськомовних одеситів «терпилами» – людьми, які дозволяють над собою знущатися. У відповідь на заяви, котрі опоненти Вознюка вважають відверто українофобськими, вони утворили у соціальних мережах групу, що бойкотує його бізнес-проекти. Зараз у ній зареєстровано близько ста осіб. У таких діях Артем Вознюк загрозу своєму бізнесу не вбачає, а сам скандал довкола суперечки у «Фейсбуці» вважає абсолютно надуманим. Про це він заявив в інтерв’ю «Радіо Свобода».
– Я там дозволив собі, звісно, не зовсім коректне висловлювання стосовно людини, але це трапилось під час суперечки, коли людина заявила мені, що коли я не бачу українського майбутнього для своєї сім’ї, для своїх дітей, то мені слід їхати з країни. Коли вам кажуть: їдьте з міста, в якому ви провели свої 42 роки (ну не сорок два – три роки я служив у Радянській Армії). До речі, коли я служив на флоті, якраз проводився референдум з приводу незалежності України, і я там, у Росії, голосував за незалежність України. Я проголосував за Незалежність України.
– Зараз шкодуєте про це?
Якщо країна може існувати лише за рахунок мови, то це, напевно, не країна
– Я навіть не знаю. Я голосував за іншу країну. Я голосував за країну, яка в жодному разі не буде одномовною, в якій не будуть порушуватися права російськомовних людей. Але це ставить у певний глухий кут – коли ти не можеш людині пояснити, що двомовність зовсім не означає руйнування країни. Якщо країна може існувати лише за рахунок мови, то це, напевно, не країна.
І, я пам’ятаю, здається прізвище цього професора Кузьо, з Канади – він такий помітний представник діаспори – у нього дуже цікава думка була стосовно того, що україномовні громадяни України мають пам’ятати, що вони зобов’язані «по гріб життя» російськомовним, що проголосували за Незалежність України.
– Чи була для Вас несподіванкою реакція на Ваші необережні висловлювання у соціальній мережі?
– Чим продиктований інтерес до моєї персони – мені важко пояснити. Я не є політиком, я не є особливо серйозною постаттю в Одесі. Припустімо, людина сказала: «раніше я був толерантним – тепер хрін вам». Хіба за це треба писати людині, що ми тебе вб’ємо, скалічимо, надсилати фото жахаючого змісту? Це слід робити?
– Коли Ви назвали «терпилами» російськомовних – була реакція з боку якихось російських організацій?
– Не було жодної реакції – була знову ж таки реакція з боку (українських) націоналістів, які спробували спровокувати російськомовних людей на те, щоб мене якось покритикувати. Але я повторю, що вважаю їх терпилами, тому що російські люди, котрі тут проживають в основній масі своїй російськомовні, вони в ось цьому контексті – вони гідні такого слова, тому що їх б’ють – вони терплять, їх б’ють, їх визискують – вони терплять.
– Акція у соціальних мережах, спрямована на бойкот Ваших кінотеатрів – вона шкодить Вашому бізнесу?
– Коли сто людей об’єднуються у якусь групу і з них відсотків 90 живе не в Одесі, про що можна казати? Коли 10 людей вирішили не ходити – ну це їхній вибір. Мені ці підходи – це не просто так, знаєте там «а давайте оголосимо Вознюку бойкот, давайте не будемо у нього купувати квитки». Так само ми можемо закликати до того, щоб не купували продукцію певних фірм, які очолюють українські націоналісти. Це шлях у нікуди.
– Артеме, Ви – українофоб?
Можна зарядити кілька цікавих програм з розвитку української мови – і я готовий, ось особисто я готовий допомогти у цьому
– Безумовно, я себе українофобом не вважаю. Я ніколи не був проти української мови. Я організував дуже багато концертів, приміром, групи «Океан Ельзи» в Одесі. Ось таким шляхом можна просувати українську мову, коли п’ятитисячна зала в Одеському Палаці спорту співає пісні українською мовою – російськомовні люди! Ось у такий спосіб можна прищеплювати любов до української мови, так як це робить Вакарчук. Ось такі люди – вони своєю творчістю, своєю креативністю роблять для української мови набагато більше, ніж Ющенко, котрий нічого доброго для української мови не зробив. Він українській мові надавав статусу мови-гнобителя, мови-насильника. А в кожній мові існує вислів, що «насильно милим не будеш». Головне, чого має прагнути влада у просуванні мови – це креативність. Тобто можна зарядити кілька цікавих програм з розвитку української мови – і я готовий, ось особисто я готовий допомогти у цьому. Особисто я готовий у цьому взяти участь, якщо комусь із влади це буде цікаво.
