Київ – Уряд Нідерландів презентував у четвер у Києві програму підтримки земельної реформи в Україні. Програма передбачає, серед іншого, спільну роботу українських та нідерландських фахівців зі складання так званого «банку землі», чи то земельного кадастру. Європейські експерти готові допомогти агробізнесу України інтегруватися в євроринок. Координатор програми – фінансовий директор Державної служби управління земельними ресурсами Нідерландів Пітер ван дер Ягт. В інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що угода про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не гарантує автоматичного входження українців на європейський ринок АПК.
– Насамперед, земельна реформа має врахувати досвід України з функціонування сільського господарства, а також має використати і досвід європейських держав. Адже функціонування ринку землі у країнах Євросоюзу свідчить про дієвість контрольних інституцій, які у нас діють. Наприклад, на заході Європи контроль над землекористуванням – невід’ємна складова екологічного права. Суспільний контроль у ЄС здійснюється на стадії проектування, коли громадськість отримує інформацію про плани користування землею, і вносить, за потреби, свої пропозиції і корективи. В Україні ж відсутні юридичні механізми та прозорі процедури передачі землі, наприклад, із рук держави у приватні руки, або переведення сільськогосподарських земель в іншу категорію. І це при тому, що ресурс землі в Україні просто фантастичний, – маю на увазі землю, на якій можна виробляти харчову продукцію!
– В Україні, за різними даними, сільськогосподарську продукцію виробляють як потужні компанії та корпорації, так і невеликі фермерські й приватні сільські господарства. Як підтримати і перших, і других, що би Ви порадили українській владі?
– Це складно. Адже кожен з тих, хто працює на землі (чи це людина, чи родина, чи ціла корпорація) має право бути захищеним державою, при тому, що хтось володіє десятками гектарів землі і потужним виробничим комплексом, а хтось вирощує врожаї на своєму клаптику землі. Вочевидь, найголовніше – щоб влада дала економічну свободу усім, хто працює на землі і встановила для усіх рівні прозорі правила, щоб влада підтримала приватну ініціативу і пропозиції тих, хто на власному досвіді знає, як краще реформувати стосунки між владою і виробником, між виробниками різних категорій, між чиновником від землі та людиною, яка на землі працює.
– З чого треба починати реформування земельних відносин в Україні?
– Розпочинати треба з оцінки землі, зі створення земельного кадастру, або ж «банку землі». Голова Державного агентства земельних ресурсів України Сергій Тимченко повідомив мені, що на це треба кілька років і близько 20 мільярдів гривень! Розумію, віднайти такі кошти ой як складно! Але ж час починати вивчати та оцінювати справжню вартість української землі, час впроваджувати закони на підтримку земельної реформи. Без цього неможливі жодні позитивні зміни, жодні консультативні програми.
Ресурс землі в Україні просто фантастичний, – маю на увазі землю, на якій можна виробляти харчову продукцію!
– Насамперед, земельна реформа має врахувати досвід України з функціонування сільського господарства, а також має використати і досвід європейських держав. Адже функціонування ринку землі у країнах Євросоюзу свідчить про дієвість контрольних інституцій, які у нас діють. Наприклад, на заході Європи контроль над землекористуванням – невід’ємна складова екологічного права. Суспільний контроль у ЄС здійснюється на стадії проектування, коли громадськість отримує інформацію про плани користування землею, і вносить, за потреби, свої пропозиції і корективи. В Україні ж відсутні юридичні механізми та прозорі процедури передачі землі, наприклад, із рук держави у приватні руки, або переведення сільськогосподарських земель в іншу категорію. І це при тому, що ресурс землі в Україні просто фантастичний, – маю на увазі землю, на якій можна виробляти харчову продукцію!
– В Україні, за різними даними, сільськогосподарську продукцію виробляють як потужні компанії та корпорації, так і невеликі фермерські й приватні сільські господарства. Як підтримати і перших, і других, що би Ви порадили українській владі?
Найголовніше – щоб влада дала економічну свободу усім, хто працює на землі і встановила для усіх рівні прозорі правила
– Це складно. Адже кожен з тих, хто працює на землі (чи це людина, чи родина, чи ціла корпорація) має право бути захищеним державою, при тому, що хтось володіє десятками гектарів землі і потужним виробничим комплексом, а хтось вирощує врожаї на своєму клаптику землі. Вочевидь, найголовніше – щоб влада дала економічну свободу усім, хто працює на землі і встановила для усіх рівні прозорі правила, щоб влада підтримала приватну ініціативу і пропозиції тих, хто на власному досвіді знає, як краще реформувати стосунки між владою і виробником, між виробниками різних категорій, між чиновником від землі та людиною, яка на землі працює.
– З чого треба починати реформування земельних відносин в Україні?
Час починати вивчати та оцінювати справжню вартість української землі
– Розпочинати треба з оцінки землі, зі створення земельного кадастру, або ж «банку землі». Голова Державного агентства земельних ресурсів України Сергій Тимченко повідомив мені, що на це треба кілька років і близько 20 мільярдів гривень! Розумію, віднайти такі кошти ой як складно! Але ж час починати вивчати та оцінювати справжню вартість української землі, час впроваджувати закони на підтримку земельної реформи. Без цього неможливі жодні позитивні зміни, жодні консультативні програми.