Рим – Після двох десятиліть незалежності Україна все ще у пошуку державного самовизначення. Міжнародний імідж країни зіпсований, вступ до Євросоюзу заблокований, однак в українців зміцнилося почуття національної свідомості і належності до євроспільноти. Це деякі висновки західних та українських дослідників, які цього тижня зібралися в Римі на наукову конференцію на тему «Україна. 20 років після незалежності».
Триденні дискусії стосувалися здебільшого питань демократичного розвитку, міжнароджного іміджу України та її європейської інтеграції.
Йшлося, зокрема, про згортання демократичних процесів в Україні, а саме трансформацію чи, швидше, «дегенерацію» її політичної системи. Це надмірне посилення президентської влади, зменшення ролі парламенту, нехтування правами опозиції.
Судові органи влади, позбавлені будь-якої нейтральності, цілком підпорядковані Президенту. Залишивши в минулому позитивні досягнення Помаранчевої революції, ситуація в Україні ніби повертається навспак до 1990-х років, зауважив П’єтро Ґріллі Ді Кортона, професор політології римського уніферситету Roma Tre.
Згортання демократії
«Головним героєм процесу погіршення політичної ситуації в Україні є Президент Янукович. Головним чином він відповідальний за сильну централізацію президентської влади, брак дотримання прав людини і придушення опозиції», – зазначив у коментарі для Радіо Свобода Ґріллі Ді Кортона, дослідник процесів демократичного розвитку в країнах Східної Європи.
Він також зауважив, що провідну роль у деградації політичної системи відіграє російський фактор, до якого особливо чутливі як урядовці, так і частина населення України. Адже Україна, нагадує науковець,– це не Польща і не Угорщина, політика яких стовідсотково спрямована на проєвропейський вектор.
Бракує іміджу
Україна наразі віддалилася від цього напрямку, і процес інтеграції до Євросоюзу виглядає заблокованим. За словами професора історії Гарвардського університету Сергія Плохія, це сталося як з вини української влади, так і через внутрішні негаразди в країнах ЄС. Але держава могла б краще дбати про формування позитивного іміджу за кордоном, оскільки нинішня Україна на сторінках європейської преси постає не зовсім привабливою.
«На користь позитивного іміджу України в Європі нині більше працюють трудові мігранти, аніж власне держава. Для нас це абсолютно негативне явище, коли люди інколи з вищою освітою їдуть на заробітки. Однак у таких скрутних ситуаціях часом українські люди безпосередньо роблять ту роботу, якою б мала займатися держава, посольства України за кордоном», – зазначив Сергій Плохій у коментарі журналістам.
Національна пам’ять та самоcвідомість українців
На позитивних зрушеннях в українській самосвідомості зупинилася дослідниця з Канади Марта Дичок. Посилаючись на дані Національного Інституту соціології, вона зауважила, що за останні 20 років відсоток українців, які вважають себе українцями, зріс від одніє третини до двох третин.
Стосовно дискусій про належність України до Європи, Марта Дичок зазначила: «Нещодавно я була кілька днів у Києві. Коли я опинилася в аеропорту, то всі говорили про чемпіонат Євро-2012. Це ще один показник, як українці, які фактично не є частиною Європи, вони таки у Європі, вони європейці. Залежно, як це тлумачити. Європейський турнір проходить в Україні, і його організовує європейська структура, і Євро-2012 стало частиною української реальності. Тож, я вважаю, питання не стоїть, чи стала Україна частиною євроспільноти, вона є в Європі».
Характерною ознакою державної незалежності можна вважати повернення українців до витоків своєї незнаної, часто забутої або забороненої історії. Як аналізує італійський історик Сімоне Белецца, в радянській Україні громадяни звикли до позитивних героїв війни чи праці або ж до веселих дітей в обіймах вождів. А монументи часів незалежності, додає він, рясніють самотніми дітьми, хрестами і нагадують цвинтарі.
«Перші 15 років незалежності українська нація представляла себе як нація, котра вшановує загиблих українців – жертв сталінського режиму 1937-38 років. За президентства Віктора Ющенка почали споруджувати багато меморіалів на пам’ять про жерт Голодомору 1932-33 років», – зазначив дослідник Сімоне Белецца.
Краще пам’ятати сумні сторінки історії, ніж їх забувати, каже італійський науковець. На його думку, часом і надмірна увага до гіркого минулого не заважає формуванню повноцінної національної ідентичності.
Триденні дискусії стосувалися здебільшого питань демократичного розвитку, міжнароджного іміджу України та її європейської інтеграції.
Йшлося, зокрема, про згортання демократичних процесів в Україні, а саме трансформацію чи, швидше, «дегенерацію» її політичної системи. Це надмірне посилення президентської влади, зменшення ролі парламенту, нехтування правами опозиції.
Судові органи влади, позбавлені будь-якої нейтральності, цілком підпорядковані Президенту. Залишивши в минулому позитивні досягнення Помаранчевої революції, ситуація в Україні ніби повертається навспак до 1990-х років, зауважив П’єтро Ґріллі Ді Кортона, професор політології римського уніферситету Roma Tre.
Згортання демократії
Янукович відповідальний за сильну централізацію президентської влади, брак дотримання прав людини і придушення опозиціїҐріллі Ді Кортона
«Головним героєм процесу погіршення політичної ситуації в Україні є Президент Янукович. Головним чином він відповідальний за сильну централізацію президентської влади, брак дотримання прав людини і придушення опозиції», – зазначив у коментарі для Радіо Свобода Ґріллі Ді Кортона, дослідник процесів демократичного розвитку в країнах Східної Європи.
Він також зауважив, що провідну роль у деградації політичної системи відіграє російський фактор, до якого особливо чутливі як урядовці, так і частина населення України. Адже Україна, нагадує науковець,– це не Польща і не Угорщина, політика яких стовідсотково спрямована на проєвропейський вектор.
Бракує іміджу
Україна наразі віддалилася від цього напрямку, і процес інтеграції до Євросоюзу виглядає заблокованим. За словами професора історії Гарвардського університету Сергія Плохія, це сталося як з вини української влади, так і через внутрішні негаразди в країнах ЄС. Але держава могла б краще дбати про формування позитивного іміджу за кордоном, оскільки нинішня Україна на сторінках європейської преси постає не зовсім привабливою.
На користь позитивного іміджу України нині більше працюють трудові мігранти, аніж власне державаСергій Плохій
«На користь позитивного іміджу України в Європі нині більше працюють трудові мігранти, аніж власне держава. Для нас це абсолютно негативне явище, коли люди інколи з вищою освітою їдуть на заробітки. Однак у таких скрутних ситуаціях часом українські люди безпосередньо роблять ту роботу, якою б мала займатися держава, посольства України за кордоном», – зазначив Сергій Плохій у коментарі журналістам.
Національна пам’ять та самоcвідомість українців
На позитивних зрушеннях в українській самосвідомості зупинилася дослідниця з Канади Марта Дичок. Посилаючись на дані Національного Інституту соціології, вона зауважила, що за останні 20 років відсоток українців, які вважають себе українцями, зріс від одніє третини до двох третин.
Євро-2012 стало частиною української реальності. Питання не стоїть, чи стала Україна частиною євроспільноти, вона є в ЄвропіМарта Дичок
Стосовно дискусій про належність України до Європи, Марта Дичок зазначила: «Нещодавно я була кілька днів у Києві. Коли я опинилася в аеропорту, то всі говорили про чемпіонат Євро-2012. Це ще один показник, як українці, які фактично не є частиною Європи, вони таки у Європі, вони європейці. Залежно, як це тлумачити. Європейський турнір проходить в Україні, і його організовує європейська структура, і Євро-2012 стало частиною української реальності. Тож, я вважаю, питання не стоїть, чи стала Україна частиною євроспільноти, вона є в Європі».
Характерною ознакою державної незалежності можна вважати повернення українців до витоків своєї незнаної, часто забутої або забороненої історії. Як аналізує італійський історик Сімоне Белецца, в радянській Україні громадяни звикли до позитивних героїв війни чи праці або ж до веселих дітей в обіймах вождів. А монументи часів незалежності, додає він, рясніють самотніми дітьми, хрестами і нагадують цвинтарі.
«Перші 15 років незалежності українська нація представляла себе як нація, котра вшановує загиблих українців – жертв сталінського режиму 1937-38 років. За президентства Віктора Ющенка почали споруджувати багато меморіалів на пам’ять про жерт Голодомору 1932-33 років», – зазначив дослідник Сімоне Белецца.
Краще пам’ятати сумні сторінки історії, ніж їх забувати, каже італійський науковець. На його думку, часом і надмірна увага до гіркого минулого не заважає формуванню повноцінної національної ідентичності.
