Цифра 30% є магічною для теми Євро-2012 – експерт із корупції

В ЄС зацікавилися, у чиї кишені в Україні пішли кошти на підготовку до Євро-2012. Між тим, українські експерти припускають, що із виділених на підготовку до Євро-2012 40 мільярдів гривень, близько 30 відсотків коштів могли бути використані не за призначенням. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав Юрій Ніколов, співредактор інтернет-видання «Наші гроші», яке спеціалізується на розслідуванні випадків корупції у сфері державних закупівель.

СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ

– Корупційні скандали від самого початку супроводжували підготовку до чемпіонату Євро-2012. Все почалося кілька років тому з реконструкції стадіону «Олімпійський» у Києві. Одразу ж почалися не дуже зрозумілі маневри – призначали спочатку одного підрядника, який відповідав за реконструкцію, потім з незрозумілих і не публічних причин призначався інший підрядник. При цьому весь час дорожчав кошторис реконструкції.

– Тоді це подорожчання ще було не дуже помітним. Але, до речі, саме з питання «Олімпійського» треба розвінчати один міф, який зараз є дуже популярним, що нібито саме при нинішній владі була запроваджена ця схема роздачі підрядів на об’єкти Євро-2012 у неконкурентній процедурі закупівлі в одного учасника.

– Закон був під це спеціально ухвалений.

– Це було ухвалено законом. Але оскільки під час урядування Юлії Тимошенко просто не було Закону «Про державні закупівлі», тому вона цю корупційну процедуру закупівель запровадила для об’єктів Євро-2012 постановою уряду. Тобто, це було зроблено при Юлії Тимошенко.

– При уряді Азарова це просто легалізували – «освятили» законом?

– І те, і те було легально. Просто при Тимошенко не було базового закону про держзакупівлі, а були ручні постанови уряду в кожному випадку. А за уряду Азарова, можна сказати, це просто узаконили. Але відтворили усе те, що існувало до того.

Як історія з впровадженням цієї корупційної процедури з’явилася? Це було пов’язано якраз з НСК «Олімпійський», з першим відкритим тендером, на який прийшли низка підрядників з різних країн світу, в тому числі й наші азійські товариші, які й стали тим прецедентом, з якого все почалося. Азійська компанія подала свою заявку, скажімо так, дешевшу, ніж пропонували місцеві групи, і тодішнє Міністерство молоді та спорту під керівництвом Юрія Павленка тоді ледь не на вуха стало, щоб вигадати причину, як би цих азіатів відсторонити від тендеру.

– Це була тайванська фірма.

– І тоді вигадали таке, що тайванці нібито мали подати на тендер якусь дозвільну документацію, уже в Україні оформлену, яку насправді Міністерство молоді та спорту цій тайванській фірмі не видавало ні під яким приводом.

– Тобто, Міністерство молоді та спорту не видавало ліцензію, яку вимагало?

– Однією рукою – ми не даємо, а іншою рукою – ми вимагаємо. Так тайванців було відхилено. А щоб убезпечитися уже в подальшому від небезпек такого конкурсу і було ухвалено рішення, що віднині всі тендери Євро-2012 будуть проводитися за процедурою закупівлі в одного учасника. Тоді це стало перемогою «Київміськбуду». На той час представники «Київміськбуду» вже обіймали провідні посади в Міністерстві молоді та спорту. Тобто, був заступник Павленка пан Драч, який відповідав якраз за реконструкцію НСК «Олімпійського». Пан Драч – це один з очільників «Київміськбуду» на той час. І тоді мені вдалося з’ясувати таку річ, ми навіть вступили в дику дискусію з паном Драчем і отримали документ. Справа була ніби дрібна з точки зору грошей, але дуже показова.

Зараз на стадіоні ми бачимо скляний дах. Цю конструкцію мали підіймати висотним, дуже потужним краном, яких дуже мало в Україні. І коли ми побачили в тендерах, що цей кран орендовано за 8 мільйонів гривень, ми подумали: така ціна – чи відповідає вона дійсності? До речі, тоді ще був курс долара 5:1, тому це коштувало понад мільйон доларів. Ми звернулися до інших великих будівельних компаній України з питанням: чи є можливість якийсь аналогічний кран орендувати дешевше? Виявилося, що можна, в 2-2,5 рази дешевше. Це можна було зробити в Україні. Не треба було той кран вести з-за кордону, платити гроші за розмитнення, платити ще й якісь податки і наймати іноземних фахівців для роботи на цьому крані, платити їм ще платню, крім орендної плати. Ми звернулися до пана Драча: чому так дорого, навіщо ви так зробили? І отримали офіційного з печатками листа від міністерства, в якому було сказано: насправді, ми орендували два крани. Я потім рік ходив довкола стадіону, шукав, де ж другий кран, можливо він з’явиться – щоб сфотографувати. Оскільки це дуже високий кран, його було б видно. Кран не з’явився.

Потім змінилася влада, профільне відомство очолив пан Сафіуллін із Партії регіонів. На той час вже до числа генпідрядників «Олімпійського» ввійшла компанія «АК Інжиніринг», яка, за деякими ознаками, входить в орбіту впливу пана Колеснікова. Там раніше до складу засновників входив юрист, який, дійсно, працює в бізнес-структурах пана Колеснікова. Але «Київміськбуд» залишився при цьому одним із генпідрядників «Олімпійського». І ось на прес-конференції я запитав у пана Сафіулліна: а що ви тепер будете робити з цією історією про два крани? Тобто все є, все задокументовано, відповіді, листування, це є ваші попередники, ви можете хоча б після зміни влади розповісти? Пан Сафіуллін на це відповів, що якраз кілька днів тому всі повноваження з розподілу коштів на НСК «Олімпійський» від міністерства забрало Національне агентство Бориса Колеснікова, тому я більше не маю до цього справи, коментувати нічого не буду, нічого не знаю.

– У підсумку, відповідав Борис Колесніков за підготовку до Євро-2012. І як змінилася ситуація після зміни влади? Наскільки я пам’ятаю, депутати-регіонали в парламенті завжди кепкували з того, що стадіон дорожчає. Після зміни влади реконструкція стадіону стала дешевшою?

– Нагадаю, що з 2008 року по кінець 2009 року, поки уряд Тимошенко ще мав вплив на цю всю історію, реконструкція НСК «Олімпійського» подорожчала з 1,4 мільярда до 2,1 мільярда гривень. Фактично, подорожчання навіть не відбулося, оскільки відбувся скачок курсу долара, тому це фактично був перерахунок. Хоча в гривнях виглядає суттєво – у півтора рази подорожчав стадіон. Але що відбувалося далі? І тут усім членам Партії регіонів чи представникам, які розповідають байки про те минуле, я скажу просту річ: після 2010 року реконструкція НСК «Олімпійського» подорожчала більш, ніж удвічі. Тобто це вже чисто історія появи фірми «АК Інжиніринг» серед генпідрядників реконструкції стадіону і історія появи Бориса Колеснікова в кріслі віце-прем’єра з питань Євро-2012.

– Ви отримали якісь пояснення з приводу того, чому відбулося подорожчання більш, ніж удвічі? Тобто, з 2,1 мільярда гривень, скільки став коштувати стадіон?

– 4,7 мільярда гривень, якщо не помиляюся. Єдине пояснення, більш-менш розумне, яке, я вважаю, дійсно може щось пояснити – це те, що при уряді Тимошенко було прийняте стратегічне невірне рішення щодо реконструкції «Олімпійського». Не треба було реконструювати. Треба було або все зносити і будувати нове, або будувати взагалі стадіон десь на новому майданчику. Це було б дешевше. Але при тому ті будівельники, які тоді працювали, вони якось чи халатно ставилися до справи, чи займалися якимось іншими речами: замість класти цеглу, можливо, пиляли якісь дерева. Як кажуть у росіян, «ні шатко, ні валко» все йшло. Тому коли вже до самого Євро-2012 залишилося не дуже багато часу, і УЄФА вже постійно ставило питання про те, що чемпіонат, дійсно, може буде забрано в України, було вирішено будувати цей стадіон з грошей. І, до речі, не тільки цей стадіон, а й стадіон у Львові, кілька доріг.

– Що ви маєте на увазі – з грошей?

– Кидати мега-ресурси грошові, за рахунок яких там би з’явився такий собі мурашник із людей, які б усе це будували, якась техніка. Тобто, якби все йшло розмірено, за планом спочатку – не треба було б аварійних схем, не треба було б залучати таку купу людей, яка б з’їдала таку купу грошей. І це більш-менш схоже на правду. Але подорожчання більш, ніж у два рази – на голову, чесно кажучи, не дуже налізає. До речі, я з’ясував таку закономірність, це суто урядові дані, які просто при порівнянні показали таке, що після призначення Бориса Колеснікова найбільше подорожчали ті об’єкти, які будували компанії «Альтком» і «АК Інжиніринг». Там зростання кошторису від 130 відсотків до 270 відсотків по різних об’єктах.

– До чемпіонату Євро-2012 будувалася ціла інфраструктура, найрізноманітніші об’єкти. Уже буквально з початком змагань ми побачили історію таборів для вболівальників. Зокрема, на Трухановому острові в Києві було збудовано табір для шведських уболівальників. Усі могли переконатися в тому, що там не найкращі умови і не надто цей табір зручний. А наскільки дорогим було будівництво цього табору?

– На цей табір було спрямовано понад 4 мільйони гривень, в дуже такому екстреному порядку, знову ж таки, без відкритих торгів. Це в КМДА мотивували тим, що дуже довго зі шведами погоджували, що там має бути і вже кинулись ось-ось. А вже через три тижні всі приїжджають, тому ось віддаємо підряд якійсь фірмочці, яка, як на мене, є досить незрозумілим фактором досі. Оскільки вона зареєстрована офіційно на мешканця одного з сіл Нижньогородської губернії в Росії. Росіянин з якогось села… Що тут і як – я не дуже розумію.

– І це все проходило за процедурою без тендеру?

– Без відкритих торгів. Це закупівля в одного учасника. І це найбільш популярна історія: коли ти береш щось без вибору – ти маєш ціну, яку фактично тобі пропонує учасник. І ти, як замовник, мусиш погоджуватися або щось шукати інше.

– Наскільки себе виправдали ці закупівлі без відкритих торгів?

– Якщо зважити на те, що саме під час дії цієї процедури закупівлі в одного учасника ми отримали видатки в України на Євро – понад 40 мільярдів гривень, я думаю, що це не дуже виправдано. Тому що ми все рівно постійно зривали строки, а цю ж процедуру запроваджували для того, щоб якісь терміни були коротші. Але ми не побачили оперативності. Шведський табір тому живе свідчення.

Але що відбулося? Деякі об’єкти подорожчали і об’єкти саме двох фірм, які всі ці підряди отримували «в одні руки». У цей же час, протягом 2011 року видання «Форбс» змінило свою оцінку статків Бориса Колеснікова, піднявши його в своєму рейтингу до другої десятки, а він був десь в четвертому десятку в 2010 році. І його статки зросли теж удвічі.

– Але ж нема підстав казати, що це прямі наслідки підготовки до Євро-2012.

– Абсолютно. Борис Колесніков – відомий, потужний бізнесмен. У нього є аграрний бізнес, харчовий бізнес. «Форбс», можливо, оцінював саме ці речі.

– Ви зачепили тему підготовки київської міської влади. Здається, історія з табором уболівальників – це не єдине, в чому дорікали київській міській владі, що вона теж не надто адекватно витрачала кошти платників податків?

– Так, звісно. Для київської міліції – якщо не помиляюся, через МВС це йшло, але саме для міліції столиці – закупили електронні перекладачі: ти говориш туди щось англійською, він тобі усно перекладає на українську і навпаки. На 3 мільйони набрали цих приладів, вартістю понад 3 тисячі гривень за штучку. І коли вже чемпіонат стартував, хоч вони й були куплені рік тому, з’ясувалося, що міліція банально не вміє користуватися цими приладами. Тобто, це просто яскравий приклад ідіотизму і неефективного витрачання коштів.

– Можливо, це – не провина київської міської влади, а керівництва міліції?

– Можливо, але це один з прикладів. У КМДА теж свого вистачає. Євро-2012 ми отримали ще 5 років тому. Тобто, ми вже 5 років тому знали, що Євро буде і ми вже тоді могли готуватися до нього: малювати ці дощечки з назвами вулиць, дороговкази – по 50 гривень могли б за штучку малювати, а не по 7 тисяч, як це зробила київська влада.

– Ми маємо відносно нещодавно Олександра Попова на чолі київської міської влади, тому, можливо, це не до нього претензії, а до попередників?

– Можливо. Але пан Попов уже не перший рік царює в Києві, тому вже можна було б щось зробити, пропагуючи місто як туристичний центр України. Навіть не чекаючи Євро-2012, можна було б запровадити дороговкази англійською мовою і забезпечити всіх туристів, які до нас прибувають, якимись туристичними картами, схемами міста. А що ми бачимо? Буквально за кілька тижнів до Євро КМДА за неконкурентною процедурою закупівлі в одного учасника, замовило друк туристичних картосхем міста. Мотивуючи це якраз тим, що немає часу, то ми мусимо уже так от скорочувати. І одночасно це зробила львівська рада. Було дуже прекрасне таке показове співставлення. Львів’яни замовили свої карти за копійки, менше гривні. КМДА ж замовила карти по кілька гривень за штуку. Тобто, ми мали в десятки разів розрив.

– Київ купив карти в рази дорожче, ніж Львів?

– Так. А Львів, до речі, який теж, не знаю, чому чекав до останнього моменту, але він це зробив на відкритих торгах. Хоча це було перед Євро, але процедура була нормальною, вони все встигли. Тобто, карти є за копійки. Київ замовляє вже за гривні, до речі, у фірми, яка історично пов’язана з одним із посадовців КМДА, тобто, він був у складі засновників, але потім вийшов. Коли ж до пана Попова наші колеги-журналісти з ТВІ з цим питанням, як кажуть, притисли до стіни – він не знайшов нічого кращого, ніж сказати, що то ціна не за карту, а за упаковку карт, в якій сто карт лежить, а тоді значить копійки буде коштувати.

– Дуже схожа історія сталася, я згадав, з Вашим останнім розслідуванням із закупівлею дуже дорогих продуктів Державним управлінням справами. Там теж керівник фірми сказала, що це, мабуть, вартість не за кілограм, а за кількакілограмову упаковку.

– Абсолютно однакові відмовки. Пояснення таке, що це журналісти не розібрались, там упаковка тощо.

– До речі, до Вас були претензії?

– Жодних! Абсолютно! Я просто не уявляю собі, які до нас можна висунути претензії, оскільки ми, готуючи цю інформацію, керувались тільки даними, які опубліковувались самим цим держпідприємством. Це не наша інформація, ми там не отримували ніяких «зливів» інформації. Це офіційні дані, опубліковані в офіційному виданні Міністерства економіки, офіційні дані Державного управління справами.

– Яка корупційна складова в сумі 40 мільярдів, які витратила Україна на підготовку до Євро-2012?

– Коли все ще тільки починалось, коли ще уряд Тимошенко починав всю цю історію, в цій темі дуже було мало грошей, оскільки вкладались тільки контракти і тільки перші гроші туди заходили. Тому там було важко вивести якусь відсоткову долю. Але останні два роки вже більш-менш стало зрозуміло, що цифра 30 відсотків є магічною для теми Євро-2012. Я про неї чую звідусіль, бачу в контрактах. Скажімо, 360 мільйонів гривень на упорядкування зони довкола НСК «Олімпійський» отримала фірма, в якій якраз напередодні отримання цього контракту з’явився новий співзасновник, якому якраз відійшло 33 відсотки статутного капіталу фірми. Цей засновник із Донецька, він співвласник кількох охоронних агенцій. Тобто, донецький охоронець входить в статутний капітал фірми, яка отримує триста з чимось мільйонів.