«У фан-зоні «шмону» ніхто не робитиме» – український чиновник

Гості «Вашої Свободи»: Олександр Бірсан, перший заступник керівника Національного агентства з підготовки Євро-2012; Дмитро Васильєв, керуючий партнер комунікаційної агенції «Publicity».

СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ

Інна Кузнецова: Сьогодні українці грають уперше в Євро-2012. Такий собі дебют на Євро. А от фанатів в Україні багато і досить давно.

Над Донецьком уже літаки. Кажуть, Су-27. Він має забезпечити оборону і продемонструвати всім, що у нас все гаразд.

Це якийсь такий хитрий хід?

Олександр Бірсан: Це ті обов’язкові речі, які стосуються питань безпеки. У даному випадку це убезпечення повітряного простору. І це абсолютно нормальна європейська практика такого роду заходів, оскільки нам треба захищати такий турнір і з повітря.

Тому відповідні сили розраховані, виконані відповідні заходи, і всі чотири міста, які приймають гостей, забезпечені відповідними силами Військово-повітряних сил України.

Тому наявність літаків, може, не така була до цього часто очікувана, і мало хто бачив такі літаки в останні роки. А зараз це зрозуміла річ, це необхідно робити.

– Але інформація про літак з’явилася лише стосовно Донецька. У Києві непотрібно такої охорони?

Олександр Бірсан: Це хтось щось побачив і, мабуть, вам передав.

Це зроблено навколо усіх чотирьох міст. Відпрацьований план, великий план, скоординований відповідними відомствами, розглянутий на нашому штабі, і він зараз працює. Тому нічого тут дивного не може бути.

– Якби Ви оцінювали за старою 5-бальною системою те, як підготувалися за рівнем безпеки до чемпіонату. Це третій рівень безпеки?



Олександр Бірсан: Я вважаю, що на 5. А тепер має спрацювати все те, що держава організувала і намагається забезпечити. Але ж багато питань не тільки до держави, а й до тих, хто до цієї держави приїхав і хто хоче зробити свято футболу, а хто, може, й не дуже.

Але я думаю, що ми все-таки спроможні забезпечити те, що дасть можливість усім, в першу чергу гостям турніру, відчувати себе тут спокійно, безпечно, як на святі.

– Дмитре, Ви спілкувалися з людьми. От Ваша ініціатива була спрямована на те, щоб гості країни почувалися тут затишно. Наскільки Ви оцінюєте цю підготовку?

Дмитро Васильєв: По-перше, я хотів би підтримати те, що казав пан Бірсан. Я вважаю, що з точки зору безпеки і підготовки фахівців, які живуть в Україні, Україна у не найгіршому стані.Якщо ми візьмемо різні міжнародні місії, якщо ми візьмемо змагання наших фахівців з галузі безпеки, саме міжнародних, наприклад, тих охоронців, які охороняють або Президента, або вищих посадових осіб, то наші хлопці з точки зору технічної підготовки, фізичної достатньо непогано підготовлені.

Тому, я вважаю, те, що робить Україна зараз, з точки зору безпеки, робить усе правильно і за непоганими міжнародними стандартами.

Тепер, що стосується людей, які сюди приїхали. У мене таке відчуття, що люди себе тут почувають нормально. Їм подобається те, що вони бачать.

Ми навіть учора спілкувалися з тими ж шведами, які живуть у наметовому містечку на Трухановому острові. І навіть та злива, яка їх там підмочила і розкидала по Трухановому острові їхні речі, теж не злякала, а по-друге, додала якихось вражень, які вони з собою повезуть додому. Тобто, вони не були шоковані, сказали: все нормально, ми себе більш-менш нормально почуваємо, нам тут подобається.

Тому я вважаю, що, з точки зору комфорту і таких приємних якихось вражень, іноземці тут почувають себе зараз непогано.

Дмитро Васильєв: Я тільки хочу сказати, що це побажання шведської сторони. Створити умови перебування шведських уболівальників у даному випадку в умовах Труханового острова.

А вже друга річ, що місто створило відповідні умови. І сьогодні те, що є дощ, вітер – це зрозуміло. Але дійсно, вони задоволені і готові сьогодні маршем супроводжувати свою команду. Це такий стиль, така форма підтримки своєї команди. Ми теж це розуміємо і працюємо разом з ними. Поки що в нас питань великих до них немає.

– Є коментар від одного з дописувачів на сайт Радіо Свобода. «Однією з проблемних ділянок я бачу маршрут між кемпінгом шведів та фан-зоною. Метро на Майдані зачинене, шведи не зможуть доїхати до станції «Поштова площа» і звідти діставатися до пішохідного мосту за набережною. Вони будуть маршувати від Хрещатика короткою дорогою, повз філармонію, крутими сходами, які на 100 метрів нижче філармонії».

Мовляв, погане бетонне покриття. Далі тут йде про те, що шведи будуть трохи після пива і можуть їх очікувати небезпеки всілякі.

Олександр Бірсан: У нас наради за нарадами йдуть. На останній, у якій я брав участь на рівні міста під головуванням пана Голубченка, керівника цих заходів, заступника голови київської адміністрації, це було вчора і сьогодні вже теж такі заходи проводяться, я чітко знаю про те, що шведським уболівальникам з Труханового острова був запропонований автобусний варіант, у тому числі, щоб довести до площі Лесі Українки, а звідтіля вони пішки йдуть своєю ходою по зрозумілому маршруту, який включає вулиці Суворова, Мечникова, Кловський узвіз. Тобто, там усі умови витримані.

І далі буде тільки сегрегація на Еспланадній: хто має квитки – до стадіону, а хто ні – через Хрещатик на фан-зону. Я там не бачу великих проблем.

Усі організаційні питання щодо маршруту, щодо видів транспорту, якими можна допомогти добратися, і все решта – все узгоджується з ними. Є там свій оргкомітет, є керівництво, представництво посольства. Все, що треба, влада, я вважаю, робить достойно, чемно, толерантно.

Тому я не зовсім згоден з автором цього тексту. Оскільки, мабуть, є трошки суб’єктивізму і бачення свого маршруту, але є рішення міста. І можна про це дізнатися навіть через шведських наших гостей.

– Я думаю, що той суб’єктивізм, який Ви почуєте зараз, буде Вам приємний. Це опитування киян чи гостей міста на Хрещатику.

Респондент: Я вважаю, що на дуже доброму рівні. Рівень безпеки. Взагалі я маю думку, що Україна впорається з тим. Хоча є невеликі недоліки. Але як же ж без цього?

Респондент: Чув, що були бійки десь у Польщі, десь у Львові. То таке буває.

Респондентка: Гарантувати безпеку на сто відсотків взагалі-то неможливо.

Респондент: Безпека хороша. Скрізь міліція, все охороняється, все добре, безпека на найвищому рівні, як говориться.

Респондентка (переклад): Поки безпечно. А як там дальше буде? Я поки ще не ходила на стадіон. Я, до речі, сьогодні збираюся. На футбол збираюся на стадіон «Олімпійський».

Не знаю, більше хвилюється моя мама, котра живе у райцентрі. Вона говорить: не ходіть, а то все може бути. Наприклад, я особисто поки що не чула ні про які зіткнення. Ні від кого не чула.

– Як прокоментуєте? Приємно слухати?

Олександр Бірсан: Зрозуміла річ, що приємно.

Я хочу тільки додати. Питання безпеки турніру і питання безпеки вболівальників, учасників, гостей турніру багато у чому залежить не тільки від держави, й від тих же ж самих уболівальників і учасників, і гостей.

І те, що ми зараз фіксуємо поодинокі факти у Польщі – це все спровоковано, зрозуміла річ. Тими ж самим уболівальниками з різних держав і країн. Тому це дуже добре, що у нас певна частина уболівальників, так звана «організована», приїжджає організованим чином, супроводжуються відповідними поліцейськими співробітниками. І це узгоджено на рівні наших відповідних структур по лінії МВС. І це дає впевненість у тому, що все це спрацює.

Навіть сьогодні. Сьогодні матч Англія-Франція. Зараз Донецьк доповідав: представники поліції Англії і Франції у формі і працюють зі своїми вболівальниками у своїй національній поліцейській формі. Це дуже нормально спрацьовує, на цих же ж вболівальників.

Оскільки проблеми можуть виникнути вже дійсно на підставі відповідного стану після матчу, коли дуже часто, як ми фіксуємо, що буває? Одні шукають винних у тому, що їхня улюблена команда програла, а другі шукають умови, як відсвяткувати перемогу своєї улюбленої команди. А далі вже, як кажуть, пошук пригод. І тут оце має спрацювати. Але не тільки система безпеки, але й самі вболівальники навколо.

– Для України стюарди – це те, що не апробовується. У Польщі стюарди постраждали від уболівальників.

Ми говоримо зараз про безпеку вболівальників. Чи не думали ми про безпеку стюардів?

Олександр Бірсан: Та ні, це в першу чергу безпека вболівальників. І це взагалі ставлення УЄФА до цих заходів. І наскільки я так пам’ятаю за останні роки, основне гасло, основна теза УЄФА – це захист вболівальника і турбота про нього.

А стюард – це інструмент провадження в Європі там 12-15 років тому. Він спрацьовує. І ми, йдучи таким же шляхом, завдяки ж цьому турніру, з 1 січня цього року запровадили вимоги закону відповідного, ухваленого ще в серпні минулого року, який вивів із «чаші» стадіону органи внутрішніх справ і завів туди інститут стюардів.

Інша справа, що хто такий стюардінг? Та це ми з вами фактично. Люди, які хочуть допомогти відповідним чином, але які ще й спроможні, бо має бути відповідний хист, вміння вислухати. Ви зрозумійте, навіть дівчата ж є.

– Так. Але ж, зрозуміло, досвід Польщі показав, що стюард потерпів від вболівальників.

Олександр Бірсан: На жаль, від цього ніхто не застрахований.

Дивіться, є відповідна система навчання, відповідний відбір таких людей: від 20 до 55 років, до 30% – дівчата. У нас найбільший чи найкращий приклад – це стадіон «Донбас-Арена», який сьогодні має такий уже високий рівень підготовки стюардів, але, за їх даними, за ці неповні три роки вони змінили майже 75% стюардів, поки набрали тих, хто може відповідати цим вимогам.

А тепер уявіть собі, пан Валуєв, мною шанований, і біля нього дівчина, а йому щось не подобається. Як має себе вести дівчина, щоб він заспокоївся?

– Це складне запитання. Я не можу дати відповідь.

Олександр Бірсан: О! Але при цьому саме такі дівчата, такі хлопці, такі люди різного віку йдуть у стюарди, готуються і своїм хистом, своїм вмінням, вмінням слухати, вмінням якось впливати на ситуацію вирівнювати той процес, який називається «безпека на стадіоні». Це дуже важлива річ. Але вона не дуже проста.

– Сподіваємося, що в Україні буде все гаразд.

Маємо запитання радіослухача.

Слухачка: Ви – молодці дійсно. Підготували Київ, почистили трошки.

У мене таке запитання. Скажіть, будь ласка, я , як корінна киянка, хочу запитати: оці сходи, які закінчуються пам’яткою Магдебурзького права, чи відремонтували їх?

Тому що з Хрещатика буквально за 20 хвилин можна скотитися по цих сходах на Труханів острів. Навіщо гостей везти через увесь Київ, навколо об’їжджати? Що там з пам’яткою Магдебурзького права?

Олександр Бірсан: Справа в тому, що там місто зробило все, що змогло.

Але що стосується маршруту, то маршрут узгоджений зі шведською стороною. Це їхнє бажання, в тому числі і наше врахування системи безпеки, оскільки навколо стадіону і фан-зони існує так звана 1,5-кілометрова зона безпеки. Є відповідні перевантаження маршрутів.

Ну, що я можу сказати? Головне – туди ми веземо, туди йде маршрут, туди спільна хода до 6-6,5 тисяч, а може, й більше, кажуть, до 15 тисяч буде. Назад це вже, знаєте, як? Після матчу в 23.30. люди будуть дуже тривалий час у фан-зоні. Тоді вже, як кажуть, місто пропонувало свої можливості, але шведська сторона сказала: ми назад вже будемо добиратися самі.

Можу тільки сказати одне: дивіться під ноги!

Дмитро Васильєв: Мені вважається, що ми, українці, – трошки дивна нація, тому що ми хочемо комусь сподобатися і забуваємо, що ми маємо сподобатися самі собі. Тому що я б тим українцям, які говорять про ті сходи небезпечні, я б радив самим спуститися по цих сходах, а потім піднятися. Мені видається це один з таких найцікавіших маршрутів у місті Києві, треба, щоб люди самі ходили. Як кияни, так і гості з інших міст України.

І мені видається, що якщо шведи вибрали цей маршрут, то вони якраз ним ходили декілька разів. І для них цей маршрут виявився надзвичайно цікавим. І це з їхньої сторони підказка нам, українцям, щоб ми також вивчали наші міста, у тому числі нашу столицю, пройшлися цікавим маршрутом, коли в нас буде така нагода.

– Ну, шведи, до речі, коли побачили ще недобудований кемпінг, теж сказали, що ніяких проблем – ми можемо самі добудувати.

Олександр Бірсан: Дайте інструмент.

– Дайте інструмент. І з цієї точки зору, українці, які багато критикують, могли б теж щось якось допомогти.

От запитання. Не знаю, воно не зовсім до безпеки і до гостинності, але це запитання: «Шведи йдуть маршем. Нідерландці йшли маршем. Де українці?».

Ми не маємо інформації про те, що українці йдуть маршем захищати свою збірну чи вболівати за неї.

Дмитре, Ви щось чули про це?

Дмитро Васильєв: Ні, я про цей марш не чув. Я знаю, що ми з нашою ініціативою робимо різні акції. До речі, наступна акція у нас буде завтра у «Євромістечку» біля арки Дружби народів о п’ятій годині. Хто хоче – приходьте. Ми у тому числі будемо підтримувати нашу збірну.

Ми побачили, що зараз дуже багато негативної інформації йде про Україну, і ми не чекали, щоб держава добавила якоїсь позитивної інформації. Ми, як громадяни, просто взяли щось, зробили наш проект. І зараз на нас звертає увагу велика купа західних ЗМІ, які говорять, що ось в Україні є такі люди, вони достатньо європейські, вони підходять до проблем креативно і по-європейськи.

– До речі, Дмитре, скільком людям змогла допомогти ваша ініціатива? От хтось обраховував це?

Дмитро Васильєв: Близько 500.

– Ну, не так багато. Але в принципі, якщо це все добровільно і безоплатно, то теж непогано, власне.

Дмитро Васильєв: Завжди у всіх історіях дуже важливі приклади. І наш проект якраз не має на меті вирішити всі проблеми. Цей проект має на меті показати приклади.Українці мають бути самі активні і європейські.

Олександр Бірсан: Я з паном Дмитром абсолютно згоден. І це дуже гарний приклад. Притому, що місто має свої пропозиції в рамках культурної програми і такий дуже насичений буде цей період, але це дуже гарна нагода зрозуміти, що дійсно є ініціатива, яка має бути тільки підтримана.

Що таке 500? Це багато чи мало? Це достатньо для того, щоб сказати, що цей рух має бути підтриманий. При тому, що тільки четвертий день турніру.

– Фан-зони – це нове явище для України. Ніколи такого не було. Київ тут паралізований, грубо кажучи, через фан-зону.

Журналісти, здається, «Української правди» намагалися перевірити...

Олександр Бірсан: Так, вибухівку завезти.

– Це була не зовсім вибухівка. Але змодельована.

Олександр Бірсан: Муляж.

– Муляж. І стюарди цього не помітили. Чи зробили вигляд, що не помітили.

А наскільки це небезпечно? Бо перевіряють не дуже так сильно. Наші колеги теж ходили. Правда, без вибухівки. Але сказали, що камеру не перевіряли, наприклад.

Олександр Бірсан: Справа у тому, що сама фан-зона є місцем публічного перегляду матчів. І система безпеки передбачає огляд людей. Але це не стадіон. І УЄФА взагалі постійно на нас, я сказав би так…

– М’яко тисне.

Олександр Бірсан: Так. Намагалося м’яко впливати, щоб ми на рівні бажання і вимог забезпечення свята футболу не перегинали, як кажуть, палицю. Це перше.

По-друге, відповідальність за це взяла на себе відповідна структура, з якою укладено угоду міста, і вся система безпеки, огляду – на них. Ми з ними там співпрацюємо, дивилися на них, зустрічалися. Ну, з цього будемо робити висновки. Хоча основне… Тягар відповідальності за правопорядок і за все несе на собі, безумовно, МВС, міліція і всі ті відповідні служби по лінії МНС, по лінії МОЗ, по лінії СБУ. Все це працює, і все це відслідковується.

Але такого, як кажуть, у напруженій фан-зоні, вибачте на слові, «шмону», ніхто не робитиме, бо тоді, мабуть, у цю зону ніхто й не прийде. При тому, що той, хто стоїть з цього боку паркану, він не обстежений, і що у нього в сумці, ніхто не знає. А туди вже зайшов і майже він весь обстежений. Тому там ведеться толерантний, вибірковий контроль.

Тому при великому бажанні у Києві можна все, що захочеш, зробити. Я ще раз у зв’язку з цим звертаюся до всіх: система безпеки – це обов’язок не тільки держави, а й фактично обов’язок кожного з нас, як киянина, який відповідною мірою несе відповідальність за це і має бути не тільки причетним, а й активно співпрацювати.

– Здається, всіх українців ми в цій програмі попередили тричі: маєте стежити за безпекою навколо себе, поводитися так, аби це все було безпечно.