Українські діти привчаються пити і курити змалечку, кожний п’ятий підліток в Донецькій області скоює злочин, будучи напідпитку. Та чи зможуть міліція, податкова та Держспоживінспекція захистити українських дітей від алкоголю і тютюну, як пропонує український Президент? Про це Радіо Свобода розпитувало дитячого психолога з Лондона, доктора Дениса Угрина.
– Пане докторе, чи зможуть державні органи створити достатній бар’єр між дітьми та алкоголем і тютюном, чи починати потрібно в іншому місці?
– Якщо говорити про шанси, то найкращі шанси для боротьби з нікотиновою і алкогольною залежністю дають такі втручання, як ціна і реклама, або антиреклама. І всі ці речі є, власне, в компетенції, наскільки я розумію, українських урядовців.
– Кажуть, що у зв’язку з тим, що менше стали українці заробляти, їхні діти стали менше пити, тому що в них з’явилося менше кишенькових грошей.
– Україна, зазвичай, є в першій п’ятірці або десятці країн по вживанню алкоголю на голову населення. І також, як правило, входить у першу п’ятірку по вживанню тютюну. І, мені здається, що ця статистика не цілком відображає гроші, які мають люди до використання. В країнах розвинених, зокрема Західної Європи, вживання алкоголю і тютюну навпаки є суттєво вищим серед бідного населення. Тому я би особливо не розраховував на економічну депресію як ефективний посередник боротьби з тими лихами.
– Більшість українських дітей все ж таки вперше коштують алкоголь вдома за обіднім столом. Як держава може це проконтролювати?
– Крім цих трьох основних речей, які впливають на вживання алкоголю і тютюну в суспільстві, себто реклама, ціна і доступ, існує певна роль програм роботи з батьками і з учителями в школі. Вони не є такі ефективні, як інші заходи, але мають певний вплив. І, звичайно ж, процес усвідомлення того чи іншого лиха в суспільства займає певний час. Більшість західних держав пройшли цей шлях за кілька десятків років і за останні… мабуть, я думаю з 70-х років до сьогоднішнього часу, кількість курців незмінно зменшується в більшості країн. Із алкоголем не є така чітка тенденція, але думаю, що існує певний невеликий ефект програм скерованих на батьків і на школи.
Запис випуску «Європа на зв’язку»:
– Пане докторе, чи зможуть державні органи створити достатній бар’єр між дітьми та алкоголем і тютюном, чи починати потрібно в іншому місці?
– Якщо говорити про шанси, то найкращі шанси для боротьби з нікотиновою і алкогольною залежністю дають такі втручання, як ціна і реклама, або антиреклама. І всі ці речі є, власне, в компетенції, наскільки я розумію, українських урядовців.
– Кажуть, що у зв’язку з тим, що менше стали українці заробляти, їхні діти стали менше пити, тому що в них з’явилося менше кишенькових грошей.
– Україна, зазвичай, є в першій п’ятірці або десятці країн по вживанню алкоголю на голову населення. І також, як правило, входить у першу п’ятірку по вживанню тютюну. І, мені здається, що ця статистика не цілком відображає гроші, які мають люди до використання. В країнах розвинених, зокрема Західної Європи, вживання алкоголю і тютюну навпаки є суттєво вищим серед бідного населення. Тому я би особливо не розраховував на економічну депресію як ефективний посередник боротьби з тими лихами.
– Більшість українських дітей все ж таки вперше коштують алкоголь вдома за обіднім столом. Як держава може це проконтролювати?
– Крім цих трьох основних речей, які впливають на вживання алкоголю і тютюну в суспільстві, себто реклама, ціна і доступ, існує певна роль програм роботи з батьками і з учителями в школі. Вони не є такі ефективні, як інші заходи, але мають певний вплив. І, звичайно ж, процес усвідомлення того чи іншого лиха в суспільства займає певний час. Більшість західних держав пройшли цей шлях за кілька десятків років і за останні… мабуть, я думаю з 70-х років до сьогоднішнього часу, кількість курців незмінно зменшується в більшості країн. Із алкоголем не є така чітка тенденція, але думаю, що існує певний невеликий ефект програм скерованих на батьків і на школи.
Запис випуску «Європа на зв’язку»:
