В Українській гімназії Сімферополя наплив охочих навчатися (ФОТО)

Сімферополь – У вихідні понад сотня сімферопольців прагнула потрапити до єдиного в Сімферополі україномовного середнього навчального закладу – НВК «Українська школа-гімназія». Тут проходив прийом заяв до перших класів. Уже кілька років традиційно ця процедура проходить із неабияким ажіотажем, інколи зі скандалами. Охочих навчатися українською мовою в Сімферополі набагато більше, ніж є місць для першокласників. Цього року міське Управління освіти було змушене піти на поступки і збільшити кількість перших класів із двох до чотирьох.

Для того, щоб гарантовано записати своїх дітей до першого класу Української гімназії, багатьом батькам довелося займати чергу під стінами єдиного в Сімферополі україномовного навчального закладу близько 6-ї години ранку. Подібний ажіотаж спостерігається тут щороку – кількість місць для першокласників обмежена санітарними нормами і максимально може досягати 60 – якраз на два перших класи. Цього року претендентів було удвічі більше.
Валентина Самар, відома кримська журналістка, прийшла займати чергу для свого молодшого сина Сашка вже пів на сьому ранку, тож потрапила у другу десятку претендентів. Розповідає, що коли 15 років тому переводила свою старшу, Лесю, з російськомовної школи до гімназії, деякі вчителі радили їй «нє портіть жизнь рєбьонку». Тепер Леся закінчує журналістську магістратуру в Києво-Могилянській академії, а конкурс до Української школи-гімназії Сімферополя – один із найвищих у місті.

Ельмаз Веліуляєва записала до гімназії свою дочку Мілек. Тут вже вчиться її старший син. Каже, що віддала своїх дітей саме до Української гімназії, бо вважає, що це допоможе їм краще інтегруватися в українське суспільство, стати повноцінними громадянами України. Ельмаз сподівається, що це відкриє її дітям більше перспектив у навчанні і подальшому працевлаштуванні та кар’єрі, зокрема, як сподівається мама, в науковій роботі.

Український поет Данило Кононенко, він же редактор кримської дитячої газети «Джерельце» та автор гімназійного гімну, трохи запізнився, тож спершу переживав, чи потрапить його внучка Надійка у список прийнятих. Зрештою, пішов задоволений, каже, «Кононенківська династія» у гімназії не перерветься. Тут уже 5-й клас закінчив Данило Кононенко-молодший, зараз записали у першокласниці Надію, а «на підході» і третій онук – Миколка.

Проблему україномовного навчання в Криму слід вирішувати на найвищому рівні?

Щоб уникнути зайвих проблем і підозр, процес запису майбутніх першокласників, каже директор гімназії Наталя Руденко, зробили максимально прозорим, доручивши прийом батьківських заяв спеціальній комісії, до якої увійшли представники адміністрації школи, міського управління освіти і громадськості.

Хоча спершу атмосфера цього процесу була дещо напружена, її розрядило повідомлення начальника Управління освіти Сімферопольського міськвиконкому Тетяни Сухиної про те, що сімферопольська влада дозволила удвічі збільшити набір цьогорічних першокласників в українській гімназії – з 60 до 120 дітей. Вона каже, що це додасть клопотів адміністрації, адже треба підібрати додаткові класні кімнати, скласти відповідно розклад, передбачити час для відвідування першокласниками їдальні і спортзалу тощо.

Тетяна Сухина зауважила, що таке просте арифметичне збільшення кількості перших класів – не вихід, адже Українська гімназія просто не має можливості приймати всіх, хто бажає вчитися державною мовою, кількість яких щороку зростає. Вона каже, що слід шукати інші способи вирішення цієї проблеми, зокрема, відкриття україномовних класів в інших школах міста.

Голова кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач вважає, що насправді вирішення проблем україномовного шкільництва від Управління освіти Сімферопольського міськвиконкому небагато залежить. Він переконаний, що місту потрібно ще кілька україномовних шкіл, адже «попит на навчання в Криму державною мовою величезний».

Петро Вольвач каже, що тут потрібне політичне рішення, і чим вищий буде його рівень, тим краще. Адже рішення про створення української школи в Сімферополі 1997 року, а потім про будівництво її нового сучасного приміщення у 2004 році ухвалювалося на найвищому президентському рівні, зазначив Петро Вольвач.