Лондон – Офіційні статистичні дані свідчать, що в останні роки Велика Британія приймала близько півмільйона іммігрантів щороку. Рекорд був встановлений у 2010 році з цифрою 575 тисяч.
Із теперішніми темпами зростання Сполучене Королівство до 2025 року матиме 70 мільйонів населення.
Близько 10 відсотків становили би люди, народжені за межами Британії. Такі цифри і прогнози декого лякають. Проте досі суперечки з цього питання відбуваються хоч і палко, але цивілізовано.
Приваблення кваліфікованої робочої сили і талантів – одна зі складових імміграційної політики Великої Британії. Іншими складовими є сукупність законів та міжнародних угод про права біженців на притулок, возз’єднання родин тощо.
Значний наголос в останні роки робиться на інтеграції іноземців, яких заохочують вивчати англійську мову та закони й традиції країни.
В останні десятиріччя ключовим елементом імміграційної політики Лондона є забезпечення прав громадян інших країн Євросоюзу на проживання і працевлаштування в Британії.
Керівник організації MigrationWatch UK Ендрю Ґрін один із тих, хто стверджує, що масова імміграція створює для Британії проблеми, зокрема позбавляючи британців робочих місць.
«Реалії полягають в тому, що є чимало неофіційних свідчень, і ми всі чули про те, що східноєвропейці складають конкуренцію молодим британцям працездатного віку. Багато тих іммігрантів також молоді, вони готові працювати за нижчу зарплату і багато з них дуже беручкі», – каже Ендрю Ґрін, який визнає, що приїжджі східноєвропейці кваліфіковані і працьовиті.
Їхня готовність працювати за меншу зарплату робить британську економіку більш конкурентоспроможною.
Польське питання
Із 2004 року, коли Польща вступила в Євросоюз і польські громадяни отримали можливість вільно перетинати європейські кордони й права на навчання та працевлаштування, у Британію приїхали понад півмільйона поляків.
Польські будівельники, сантехніки, офіціанти стали не лише символом нових реалій у Великій Британії, а й також об’єктом закидів про навалу чужинців.
Депутат парламенту від Консервативної партії польського походження Денієл Кавчинський був змушений навіть ставати на захист своїх краян і порушував питання у Вестмінстері.
«Дев’ять із кожних десяти іммігрантів у цій країні не поляки. Це навіть не східноєвропейці. Це люди з далеких регіонів: Африки, Карибів, з Індійського півострова, але «Бі-Бі-Сі» постійно веде мову про імміграцію з Польщі, бо польську громаду використовують як легкий об’єкт, коли намагаються давати раду болісному питанню масової безконтрольної імміграції в цю країну», – скаржився депутат в одному з парламентських виступів.
Його Консервативна партія з того часу перемогла на виборах саме з обіцянками покласти край масовій імміграції.
Питання імміграції залишається у Британії одним із найболючіших, як і в багатьох інших країнах, але британці пишаються тим, що расистські та ксенофобські політики й партії у суспільстві не мають великої підтримки і досі не здобули жодного місяця у парламенті.
Похмурі передбачення, що імміграція спричинить соціальні катаклізми у суспільстві чи величезні міжетнічні конфлікти, також не виправдалися.
Із теперішніми темпами зростання Сполучене Королівство до 2025 року матиме 70 мільйонів населення.
Близько 10 відсотків становили би люди, народжені за межами Британії. Такі цифри і прогнози декого лякають. Проте досі суперечки з цього питання відбуваються хоч і палко, але цивілізовано.
Приваблення кваліфікованої робочої сили і талантів – одна зі складових імміграційної політики Великої Британії. Іншими складовими є сукупність законів та міжнародних угод про права біженців на притулок, возз’єднання родин тощо.
Значний наголос в останні роки робиться на інтеграції іноземців, яких заохочують вивчати англійську мову та закони й традиції країни.
В останні десятиріччя ключовим елементом імміграційної політики Лондона є забезпечення прав громадян інших країн Євросоюзу на проживання і працевлаштування в Британії.
Керівник організації MigrationWatch UK Ендрю Ґрін один із тих, хто стверджує, що масова імміграція створює для Британії проблеми, зокрема позбавляючи британців робочих місць.
«Реалії полягають в тому, що є чимало неофіційних свідчень, і ми всі чули про те, що східноєвропейці складають конкуренцію молодим британцям працездатного віку. Багато тих іммігрантів також молоді, вони готові працювати за нижчу зарплату і багато з них дуже беручкі», – каже Ендрю Ґрін, який визнає, що приїжджі східноєвропейці кваліфіковані і працьовиті.
Їхня готовність працювати за меншу зарплату робить британську економіку більш конкурентоспроможною.
Польське питання
Із 2004 року, коли Польща вступила в Євросоюз і польські громадяни отримали можливість вільно перетинати європейські кордони й права на навчання та працевлаштування, у Британію приїхали понад півмільйона поляків.
Польські будівельники, сантехніки, офіціанти стали не лише символом нових реалій у Великій Британії, а й також об’єктом закидів про навалу чужинців.
Депутат парламенту від Консервативної партії польського походження Денієл Кавчинський був змушений навіть ставати на захист своїх краян і порушував питання у Вестмінстері.
«Дев’ять із кожних десяти іммігрантів у цій країні не поляки. Це навіть не східноєвропейці. Це люди з далеких регіонів: Африки, Карибів, з Індійського півострова, але «Бі-Бі-Сі» постійно веде мову про імміграцію з Польщі, бо польську громаду використовують як легкий об’єкт, коли намагаються давати раду болісному питанню масової безконтрольної імміграції в цю країну», – скаржився депутат в одному з парламентських виступів.
Його Консервативна партія з того часу перемогла на виборах саме з обіцянками покласти край масовій імміграції.
Питання імміграції залишається у Британії одним із найболючіших, як і в багатьох інших країнах, але британці пишаються тим, що расистські та ксенофобські політики й партії у суспільстві не мають великої підтримки і досі не здобули жодного місяця у парламенті.
Похмурі передбачення, що імміграція спричинить соціальні катаклізми у суспільстві чи величезні міжетнічні конфлікти, також не виправдалися.
