На Прикарпатті готують словник гуцульських діалектизмів

Івано-Франківщина. – Науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника укладають словник українських діалектизмів в художній мові. На конференції в Коломиї презентовано його «пробний зошит». Хоча потрібні серйозніші дослідження цього та інших діалектів української мови, щоб вони не зникли.

«Одного вечєра була дуже видка, місєчна ніч. Хатні двері були обзамикані. В хаті світла ни було, бо навіть у печі вже ватра потухла, так пізно то було. Йиго ломив на засідці сон, але він си ни давав. Нараз учюв, а то си шош вирцнуло дверми з надвіря в хороми. Йиму сійнула у голов кров так, єк би в ню сокиров тєв, шо то за указія серед ночі лізет у хату».

Виданий не так давно роман Петра Шекерика-Дониківа «Дідо Иванчік» читати непросто, а слухати цікаво. Хоча не все розумієш, бо написаний він гуцульським діалектом. Цю яскраву говірку голова громадської організації «Поклик нації» Тарас Боднар називає такою ж смачною, як гуцульська кухня: жива, виразна, перчена, але незлостива, де нема матюків, а прокльони добрі. Діалект може бути гарною туристичною принадою, але є загроза його зникнення, вважає Тарас Боднар.

«Мова, яка на сторінках книг Петра Шекерика-Дониківа, все далі тікає вглиб гір, рано чи пізно може зникнути, – каже він. – Проїжджаючи сьогодні Яремче, Микуличин, Татарів, Ворохту, ми вже її не почуємо. А це дуже страшно. Все більше домішується не те що русизмів, а й суржику. Фактично виходить якась нова суміш, яка не несе ніякої цікавості – ні філологічної, ні історичної, ні фольклорної, ні етнічної».

У листопаді минулого року з ініціативи «Поклику нації» створено групу з вивчення і популяризації гуцульського діалекту. Громадська організація закупила 10 диктофонів для науковців, етнографів, щоб дослідники записували в гірських селах мовлення людей.

Чимало письменників використовують діалектизми

Гуцульський діалект вивчають науковці Прикарпатського національного університету. За три роки провели три конференції, присвячені цій тематиці. Діалектолог, професор Черкаського національного педагогічного університету Ганна Мартинова знаходить паралелі між гуцульською і середньонаддніпрянською говіркою і вважає важливим вивчення діалектів.

«Це дає нам розуміння специфіки життя внутрішньої групи населення, народу. Ми українці, а от гуцули – це окрема група населення, яка має специфіку на всіх рівнях, в тому числі і світобаченні. Бо зберегли особливі вірування, своє бачення світу, своє особливе сприйняття цього світу», – переконана Ганна Мартинова.

Є два гуцульські словники – за редакцією Ярослави Закревської, що містить 7 тисяч слів, та польського дослідника Яна Яніва, який майже незнаний в Україні. Останній укладений ще перед Другою світовою війною, але виданий у Кракові лише у 2001 році. Прикарпатські науковці хочуть підготувати до 12-го Міжнародного з’їзду славістів, який відбудеться у 2013 році в Мінську, словник гуцульських діалектизмів у художній мові. На конференції в Коломиї презентовано його «пробний зошит», а сам словник директор Інституту українознавства Прикарпатського університету, професор Василь Грещук називає унікальним.

«Він не має аналогів не тільки в Україні, а й в європейському контексті. Унікальний тим, що це словник, який зафіксує всю гуцульську діалектну лексику, як вона використана в українській художній мові, тобто у творах художньої літератури», – розповідає Василь Грещук.

Для плекання вимираючих мов і говірок є світова благодійна установа

В картотеці майбутнього словника 30 тисяч слів. Діалектизми використовували у своїх творах письменники різних часів – від Івана Франка, Параски Плитки-Горицвіт до Марії Матіос, Тараса Прохаська, Віри Вовк. Та дещо завузьким вважає таке дослідження заступник голови історичного інституту з США Мирослав Драган. На його думку, варто б використовувати міжнародну допомогу для вивчення гуцульського діалекту.

«Українська є дуже стара мова, і гуцульська теж. І повинна бути збережена, захищена. Англійські й американські мільйонери, які хочуть плекати вимираючі мови, зійшлися докупи. І дають гроші на це вчителям, науковцям. Науковці з Росії отримали гроші останніми роками, з Естонії, з інших. До наших ще те не дійшло і ще не попросили», – каже Мирослав Драган.

Науковці стверджують, що літературна мова без загальнонародної, джерельної бази – слабка. Тому потрібно досліджувати діалекти.

У 2003 році Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин.