Київ – Україна і Євросоюз перебувають на порозі кризи у взаєминах. Заклики окремих європейських політиків бойкотувати Євро-2012 та ввести санкції проти українських чиновників – серйозні сигнали для Києва, який може опинитись у міжнародній ізоляції. У Києві ж влада не збирається дослухатись до рекомендацій Європарламенту та ПАРЄ щодо звільнення опозиційних політиків. Наскільки серйозна для Києва загроза опинитись в ізоляції? Про це Радіо Свобода запитало в аналітика Центру європейської політики (Брюссель) Аманди Пол.
– Треба пам’ятати, що Україна – молода держава, процес її державотворення триває. Нині Україна переживає період відходу від демократії, адже у Києві при владі сили, яким поняття «демократія», «захист прав людини» незрозумілі. Повернути країну на демократичний шлях – справа громадянського суспільства, української спільноти. Щодо загрози опинитись в ізоляції – вона для України справді серйозна! І загроза потрапити в ізоляцію нікуди не зникне, доки влада в Україні не проведе низку важливих реформ у різних сферах. А реформи їй треба проводити, об’єднавшись з опозицією, під жорстким контролем громадянського суспільства!
– Отже, громадянське суспільство має стати активним учасником реформування держави, а не пасивним спостерігачем за цим процесом. Про це останнім часом говорять в Україні і політики, і активісти неурядових організацій. Але чи поверне співпраця влади, опозиції та громади Україні шанс наблизитись до європейських стандартів життя?
– Я вважаю, що люди, які відповідають за євроінтеграцію України, обов’язково повинні залучити громадськість (неурядові організації, аналітичні центри, молодіжні об’єднання) до розробки і здійснення реформ. Наголошую: не тільки тих реформ, які Україна зобов’язалася здійснити у процесі євроінтеграції, а усіх без винятку реформ! Що я маю на увазі? Перш за все, залучення громади у процес державотворення, по-друге, контроль з боку громадськості над діями влади. Третє – потрібна спільна робота влади, опозиції та громадськості над реформами, без яких Україна як держава не зможе досягти європейських стандартів життя та європейських стандартів демократії.
– Тобто, потрібна тісна співпраця владних інституцій і громадських організацій, як це практикує європейська спільнота?
– Так! Нагадую: в Євросоюзі громадськість висуває політиків для роботи у владі і потім жорстко контролює їхню законотворчу діяльність або ж їхню працю у виконавчих органах влади. У нас виборці ніколи не проголосують за політика, котрий пропонує їм якийсь, як ви це називаєте, «харчовий пайок». Наш політик, якщо хоче бути обраним, повинен перш за все виконувати доручення громади, своїх виборців. Не пайки роздавати, а підтримувати приватну ініціативу людей, полегшувати їм ведення бізнесу, спрощувати співпрацю між «маленьким європейцем» та владою. Про це я говорила у своєму виступі на Київському безпековому форумі 20 квітня.
– В Україні дедалі частіше чути про необхідність висунення громадських активістів кандидатами в депутати. Про це Центр європейської політики писав, проаналізувавши особливості нового закону України про вибори народних депутатів. Пані Пол, чи Ви особисто спостерігатимете за українською виборчою кампанією?
– У Центрі ми будемо аналізувати перебіг кампанії, спостерігати за відповідною роботою окремих політиків і політичних партій. Власне, ми з нашими партнерами уже спостерігаємо за передвиборчими подіями в політичному полі України. Цьогорічні вибори – справжній лакмусовий папірець і для влади, і для опозиції. На сьогодні вже зрозуміло, що влада в Києві не збирається виконувати рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи та Європарламенту, а отже – ув’язнені лідери опозиції Юлія Тимошенко і Юрій Луценко до виборів допущені не будуть. За цих обставин, об’єднана опозиція повинна використати свій інтелектуальний, державницький, а не лише протестний потенціал.
Людям набридло голосувати за менше зло чи проти когось або чогось – українська громада потребує чіткої програми дій за поліпшення життя, за справедливість, за європейську Україну. А зробити це не так уже і складно: варто лише усім без винятку кандидатам (і тим, хто ітиме до парламенту за партійними списками, і тим, хто балотуватиметься по мажоритарці) провести передвиборчу кампанію чесно, прозоро, без порушень, за європейськими стандартами. Необхідність цього зрозуміла вже зараз.
Читайте більше тут:
У Києві при владі сили, яким поняття «демократія», «захист прав людини» незрозумілі
– Треба пам’ятати, що Україна – молода держава, процес її державотворення триває. Нині Україна переживає період відходу від демократії, адже у Києві при владі сили, яким поняття «демократія», «захист прав людини» незрозумілі. Повернути країну на демократичний шлях – справа громадянського суспільства, української спільноти. Щодо загрози опинитись в ізоляції – вона для України справді серйозна! І загроза потрапити в ізоляцію нікуди не зникне, доки влада в Україні не проведе низку важливих реформ у різних сферах. А реформи їй треба проводити, об’єднавшись з опозицією, під жорстким контролем громадянського суспільства!
– Отже, громадянське суспільство має стати активним учасником реформування держави, а не пасивним спостерігачем за цим процесом. Про це останнім часом говорять в Україні і політики, і активісти неурядових організацій. Але чи поверне співпраця влади, опозиції та громади Україні шанс наблизитись до європейських стандартів життя?
Потрібна спільна робота влади, опозиції та громадськості над реформами, без яких Україна не зможе досягти європейських стандартів життя та демократії
– Я вважаю, що люди, які відповідають за євроінтеграцію України, обов’язково повинні залучити громадськість (неурядові організації, аналітичні центри, молодіжні об’єднання) до розробки і здійснення реформ. Наголошую: не тільки тих реформ, які Україна зобов’язалася здійснити у процесі євроінтеграції, а усіх без винятку реформ! Що я маю на увазі? Перш за все, залучення громади у процес державотворення, по-друге, контроль з боку громадськості над діями влади. Третє – потрібна спільна робота влади, опозиції та громадськості над реформами, без яких Україна як держава не зможе досягти європейських стандартів життя та європейських стандартів демократії.
– Тобто, потрібна тісна співпраця владних інституцій і громадських організацій, як це практикує європейська спільнота?
У нас виборці ніколи не проголосують за політика, котрий пропонує їм якийсь «харчовий пайок»
– Так! Нагадую: в Євросоюзі громадськість висуває політиків для роботи у владі і потім жорстко контролює їхню законотворчу діяльність або ж їхню працю у виконавчих органах влади. У нас виборці ніколи не проголосують за політика, котрий пропонує їм якийсь, як ви це називаєте, «харчовий пайок». Наш політик, якщо хоче бути обраним, повинен перш за все виконувати доручення громади, своїх виборців. Не пайки роздавати, а підтримувати приватну ініціативу людей, полегшувати їм ведення бізнесу, спрощувати співпрацю між «маленьким європейцем» та владою. Про це я говорила у своєму виступі на Київському безпековому форумі 20 квітня.
– В Україні дедалі частіше чути про необхідність висунення громадських активістів кандидатами в депутати. Про це Центр європейської політики писав, проаналізувавши особливості нового закону України про вибори народних депутатів. Пані Пол, чи Ви особисто спостерігатимете за українською виборчою кампанією?
Влада в Києві не збирається виконувати рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи та Європарламенту
Варто лише усім без винятку кандидатам (і тим, хто ітиме до парламенту за партійними списками, і тим, хто балотуватиметься по мажоритарці) провести передвиборчу кампанію чесно, прозоро, без порушень, за європейськими стандартами
Людям набридло голосувати за менше зло чи проти когось або чогось – українська громада потребує чіткої програми дій за поліпшення життя, за справедливість, за європейську Україну. А зробити це не так уже і складно: варто лише усім без винятку кандидатам (і тим, хто ітиме до парламенту за партійними списками, і тим, хто балотуватиметься по мажоритарці) провести передвиборчу кампанію чесно, прозоро, без порушень, за європейськими стандартами. Необхідність цього зрозуміла вже зараз.
Читайте більше тут:
