Прага – Численні історії про «куплені» дипломи і вчені звання українських науковців викликають недовіру до їхніх звань і знань, заявила в інтерв’ю Радіо Свобода викладачка Інституту східноєвропейських досліджень Філософського факультету Карлового університету в Празі доктор Тереза Хланьова. Вирішувати цю проблему вона пропонує встановленням жорсткого контролю на всіх рівнях – від вступних іспитів, до захисту дисертацій.
– Пані докторко, Ви, безперечно, чули про історії з неіснуючими дипломами українських політиків, списані наукові праці українських професорів. Як Ви ставитеся до цього, як до прикрих поодиноких випадків, чи як до системної проблеми? Чи це не викликає у Вас підозри щодо інших колег, наприклад, чи справжній диплом у інших Ваших колег із України?
– Таку інформацію ми маємо не тільки з мас-медіа. Коли приїжджають до нас колеги, вони розповідають про ситуацію в українських університетах. Я б сказала – ситуація там спрацьовує так, що потім в мене виникає недовіра до українських дипломів як таких. Так що, коли я потім зустрічаюся з академіками, українськими науковцями, то маю тенденцію більше перевіряти. А довіряю, якщо нав’язую з ними ближчі стосунки.
– Подруга Радіо Свобода у мережі Фейсбук Ганна Черкаська запитує: «На що ми натякаємо, чи потрібно закрити усі ВАКи та виші? Чи про відставку «вишейшого?» Йдеться, очевидно про Президента України, якого, як і наприклад президента Угорщини, звинуватили у плагіаті. От тільки в українському випадку, замість повідомлення про відставку, з’явилося повідомлення про двохмільйонний гонорар (в перерахунку на долари), який отримав Президент за свою книжку. Де, на Вашу думку, має початися вирішення цієї проблеми з академічною чесністю в Україні – в політиці, чи в академічному середовищі?
– Я думаю, воно треба йти з обох боків, напевно. З виховання уже молодших людей, і з того, що саме академічне середовище буде виробляти механізми, які будуть не прямо не дозволяти таку поведінку, але, принаймні, робити її складнішою. І, звичайно, це треба робити із центру, тобто придумувати такі заходи, які б контролювали такий людський фактор.
Я можу сказати, як це проходить у нас, конкретно на нашій кафедрі, або на нашому факультеті. Коли проходять вступні письмові тести, то вони проходять за кодами, тобто тут дуже важко цю систему обходити, чи зробити так, щоб когось там пропхати через цю систему.
Або, якщо у нас усні іспити, так комісія має декількох членів, тобто там один контролює другого. Так що це питання контрольних механізмів на всіх рівнях у приймальних іспитах і потім у вищих, коли вже видаються дипломи тощо...
Треба мати отакі комісії, які просто не мають ані зв’язків з політиками, ані з університетом. Просто вони на якомусь нейтральному полі. Також потім тут є можливість перевіряти без якихось списків те, чи диплом є правильно або неправильно набутий.
– Пані докторко, Ви, безперечно, чули про історії з неіснуючими дипломами українських політиків, списані наукові праці українських професорів. Як Ви ставитеся до цього, як до прикрих поодиноких випадків, чи як до системної проблеми? Чи це не викликає у Вас підозри щодо інших колег, наприклад, чи справжній диплом у інших Ваших колег із України?
– Таку інформацію ми маємо не тільки з мас-медіа. Коли приїжджають до нас колеги, вони розповідають про ситуацію в українських університетах. Я б сказала – ситуація там спрацьовує так, що потім в мене виникає недовіра до українських дипломів як таких. Так що, коли я потім зустрічаюся з академіками, українськими науковцями, то маю тенденцію більше перевіряти. А довіряю, якщо нав’язую з ними ближчі стосунки.
– Подруга Радіо Свобода у мережі Фейсбук Ганна Черкаська запитує: «На що ми натякаємо, чи потрібно закрити усі ВАКи та виші? Чи про відставку «вишейшого?» Йдеться, очевидно про Президента України, якого, як і наприклад президента Угорщини, звинуватили у плагіаті. От тільки в українському випадку, замість повідомлення про відставку, з’явилося повідомлення про двохмільйонний гонорар (в перерахунку на долари), який отримав Президент за свою книжку. Де, на Вашу думку, має початися вирішення цієї проблеми з академічною чесністю в Україні – в політиці, чи в академічному середовищі?
– Я думаю, воно треба йти з обох боків, напевно. З виховання уже молодших людей, і з того, що саме академічне середовище буде виробляти механізми, які будуть не прямо не дозволяти таку поведінку, але, принаймні, робити її складнішою. І, звичайно, це треба робити із центру, тобто придумувати такі заходи, які б контролювали такий людський фактор.
Я можу сказати, як це проходить у нас, конкретно на нашій кафедрі, або на нашому факультеті. Коли проходять вступні письмові тести, то вони проходять за кодами, тобто тут дуже важко цю систему обходити, чи зробити так, щоб когось там пропхати через цю систему.
Або, якщо у нас усні іспити, так комісія має декількох членів, тобто там один контролює другого. Так що це питання контрольних механізмів на всіх рівнях у приймальних іспитах і потім у вищих, коли вже видаються дипломи тощо...
Треба мати отакі комісії, які просто не мають ані зв’язків з політиками, ані з університетом. Просто вони на якомусь нейтральному полі. Також потім тут є можливість перевіряти без якихось списків те, чи диплом є правильно або неправильно набутий.
