Нью-Йорк – Усе більшу роль у передвиборній боротьбі у США відіграють самодіяльні журналісти, які фіксують кожний хибний крок кандидатів на Президента. Таких політичних папарацці називають «тракери».
На загальнонаціональних виборах у листопаді американці обиратимуть не лише Президента, а й увесь склад Палати представників – 435 конгресменів, третину Сенату, не кажучи вже про численних посадовців штатів, міського і місцевого рівнів.
Так от, нині на зборах, на зустрічах кандидатів з виборцями у крамницях, їдальнях, на завлізничних станцях, у придорожніх ресторанах, на підприємствах – усюди, де кандидати виступають і спілкуються з електоратом, можна побачити репортерів – без журналістських посвідчень, але з відеокамерами.
Це так звані «тракери» – хлопці й дівчата, як правило, випускники коледжів. Вони цікавляться політикою, а заробляють тим, що підловлюють кандидата на необережному висловлюванні, або й провокують його запитаннями.
Якщо їм це вдається, то вони продають сюжет телевізійним службам новин, газетам, або приміщують на YouTube. Їх побоюються політичні діячі, і то небезпідставно, бо вони здатні зіпсувати репутацію.
Політичні папарацці
Скажімо, повернувся до столиці Джон Тестер, сенатор-демократ від штату Монтана. На вашингтонському вокзалі до нього звертається молодик із камерою.
Законодавець іде далі, не реагуючи на низку запитань.
«Сенаторе, чи вам відомо, що таке державна заборгованість? Чи правда, що ви не підтримуєте ідею збалансованого бюджету? Ні? А чому банкіри з Волл-стріт дали 80 тисяч доларів на вашу кампанію за переобрання?». Мовчання у відповідь.
Відтак на YouTube бачимо кліп під заголовком: «Сенатор Тестер не знає, що таке державна заборгованість».
На зборах у Флориді тракер запитав конгресмена-республіканця Алана Веста: «Який, на вашу думку, відсоток марскистів і соціалістів серед американських законодавців?». Присутні зареготали.
Але Вест не сміявся. Добре запитання, - сказав конгресмен. і відповів: «Я вважаю, що від 78 до 81 члена Демократичної партії є членами Комуністичної партії». Сюжет показало місцеве телебачення. Веста звинуватили у макартизмі, у полюванні на відьом.
На загальнонаціональних виборах у листопаді американці обиратимуть не лише Президента, а й увесь склад Палати представників – 435 конгресменів, третину Сенату, не кажучи вже про численних посадовців штатів, міського і місцевого рівнів.
Так от, нині на зборах, на зустрічах кандидатів з виборцями у крамницях, їдальнях, на завлізничних станцях, у придорожніх ресторанах, на підприємствах – усюди, де кандидати виступають і спілкуються з електоратом, можна побачити репортерів – без журналістських посвідчень, але з відеокамерами.
Це так звані «тракери» – хлопці й дівчата, як правило, випускники коледжів. Вони цікавляться політикою, а заробляють тим, що підловлюють кандидата на необережному висловлюванні, або й провокують його запитаннями.
Якщо їм це вдається, то вони продають сюжет телевізійним службам новин, газетам, або приміщують на YouTube. Їх побоюються політичні діячі, і то небезпідставно, бо вони здатні зіпсувати репутацію.
Політичні папарацці
Скажімо, повернувся до столиці Джон Тестер, сенатор-демократ від штату Монтана. На вашингтонському вокзалі до нього звертається молодик із камерою.
Законодавець іде далі, не реагуючи на низку запитань.
«Сенаторе, чи вам відомо, що таке державна заборгованість? Чи правда, що ви не підтримуєте ідею збалансованого бюджету? Ні? А чому банкіри з Волл-стріт дали 80 тисяч доларів на вашу кампанію за переобрання?». Мовчання у відповідь.
Відтак на YouTube бачимо кліп під заголовком: «Сенатор Тестер не знає, що таке державна заборгованість».
На зборах у Флориді тракер запитав конгресмена-республіканця Алана Веста: «Який, на вашу думку, відсоток марскистів і соціалістів серед американських законодавців?». Присутні зареготали.
Але Вест не сміявся. Добре запитання, - сказав конгресмен. і відповів: «Я вважаю, що від 78 до 81 члена Демократичної партії є членами Комуністичної партії». Сюжет показало місцеве телебачення. Веста звинуватили у макартизмі, у полюванні на відьом.
