Рівне – У поліському селі Городець, розташованому обабіч знаменитого автошляху «Варшавка», щороку вирує літературне свято під назвою «Городецький автограф». Тут збираються журналісти і письменники, які разом зі школярами діляться новими відкриттями про відомих земляків і поповнюють новими саджанцями Письменницьку алею. Українська і польська література, підживлені природою поліського Погориння, дивовижно поєдналися в цьому Погоринському краї.
У радянські часи письменників, істориків, театралів, меценатів – уродженців і мешканців мальовничого Городця, котрих по світові розвіяла доля – згадувати було не прийнято. Нині ж тут створений народний літературний музей, котрий розповідає про видатних земляків – випускника Варшавського театрального інституту, автора підручника есперанто для українців Авеніра Коломийця, очільника греко-католицької церкви в Америці Артема Селепину, репресовану українську письменницю Галину Гордасевич, видатного польського письменника Юзефа-Ігнаци Крашевського, інших відомих земляків-сучасників.
Якось рівненський краєзнавець Іван Пащук, працюючи з архівами, виявив, що найбільш плідний автор в історії польської літератури Юзеф Крашевський усією душею був прив’язаний до волинського Городця, де мешкав у 1840-1849 роках.
Як розповів сучасний український письменник, уродженець Городця й ініціатор «Городецького автографа» Віктор Мазаний, письменник тут одружився, тут народилися його сини Ян і Франциск. Однією з причин тяжіння Крашевського до Городця була величезна бібліотека та велика колекція картин-оригіналів європейських живописців власника місцевого маєтку Антона Урбановського. На той час Городець був поліською літературною столицею, сюди приїздили багато польських письменників.
«Ми вважаємо, що матеріал таких повістей, новел, оповідань, як «Остап Бондарчук», «Уляна», «Історія Савки» походить з нашої місцевості. Це був перший польський письменник (це, до речі, відзначає й Іван Франко), який показав життя простого українського народу», – розповів Віктор Мазаний.
Закоханий у Полісся
Крашевський не мав можливості завершити навчання у Вільненському університеті через критику російського царизму. Тож він здобував освіту самотужки і водночас багато подорожував. У подорожніх висновках, викладених у його повісті «Уляна», Крашевський написав: «Якщо є на світі тихий край, лагідний, то це наше Полісся». Під час своїх подорожей Юзеф Крашевський робив замальовки краєвидів, селянських хат, народних строїв, котрі нині зберігаються у Рівненському краєзнавчому музеї.
Через півтора століття вже інший відомий городчанин, тодішній посол України в Польщі Олександр Моцик, передав землякам найціннішу спадщину Юзефа Крашевського. Він зібрав величезну колекцію творів Юзефа Крашевського – 95 томів. Зібрав від різних букіністів старовинні видання, тож ця колекція Юзефа Крашевського є найбільшою в Україні.
Нині Олександр Моцик – посол України в Сполучених Штатах. Та «Городецький автограф» не пропустив – привітав учасників свята через відеоінтернет, пообіцявши не припиняти пошуків нових городецьких цікавинок. Учасник нинішньої зустрічі – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Анатолій Кичинський зазначив, що подібну активність селян у пошуках видатних земляків зустрічає вперше.
А головний редактор «Літературної України», уродженець Рівненщини Сергій Козак додає, що поліського цвіту – по всьому світу. «Сьогодні не існує континенту, де не були б видані праці про волинське Полісся, і де не були б наші люди. Інша справа, що нам потрібно це вивчати», – каже він.
На черзі – «Городецька читанка»
У 1939 році радянські солдати, котрі увійшли до Городця, викинули велику частину книг у річку Горинь. Старожили розповідають, що книги упродовж чотирьох днів пливли по ріці. Окремі оригінали картин пера Рафаеля, Да Вінчі, Каррачі, Рубенса зникли назавжди, розпорошилася по світові багатюща нумізматична колекція з монетами від давньогрецьких часів. Однак нині притупити пам’ять волинян не допоможуть навіть вихолощені підручники. Бо городчани з дитинства привчені цікавитись літературою та історією краю. Письменники в цьому сприяють як можуть, зазначає Віктор Мазаний.
«Я хочу, щоб кожен першокласник у Городці, прийшовши до школи, одержав «Городецьку читанку». Там будуть твори усіх видатних людей, які тут жили. До речі, я недавно випадково з’ясував, що видатний дослідник Волині, учасник січневого повстання поляків проти російської влади (1863-1864) Тадеуш Стецький народився в Городці», – зауважив письменник.
Дослідження і пошуки тривають. Нещодавно Рівненська Спілка письменників опублікувала публіцистично-історичну працю Юзефа Крашевського «Подорож Волинню і Литвою». Ім’я письменника, як і польського естета-бібліофіла Урбановського, занесені в «Літературно-краєзнавчу енциклопедію Рівненщини». Учора ж на приміщенні місцевої школи з’явилося дві меморіальних дошки – «шістдесятниці» Галині Гордасевич і корифею польської літератури Юзефу Крашевському.
У радянські часи письменників, істориків, театралів, меценатів – уродженців і мешканців мальовничого Городця, котрих по світові розвіяла доля – згадувати було не прийнято. Нині ж тут створений народний літературний музей, котрий розповідає про видатних земляків – випускника Варшавського театрального інституту, автора підручника есперанто для українців Авеніра Коломийця, очільника греко-католицької церкви в Америці Артема Селепину, репресовану українську письменницю Галину Гордасевич, видатного польського письменника Юзефа-Ігнаци Крашевського, інших відомих земляків-сучасників.
Якось рівненський краєзнавець Іван Пащук, працюючи з архівами, виявив, що найбільш плідний автор в історії польської літератури Юзеф Крашевський усією душею був прив’язаний до волинського Городця, де мешкав у 1840-1849 роках.
Як розповів сучасний український письменник, уродженець Городця й ініціатор «Городецького автографа» Віктор Мазаний, письменник тут одружився, тут народилися його сини Ян і Франциск. Однією з причин тяжіння Крашевського до Городця була величезна бібліотека та велика колекція картин-оригіналів європейських живописців власника місцевого маєтку Антона Урбановського. На той час Городець був поліською літературною столицею, сюди приїздили багато польських письменників.
«Ми вважаємо, що матеріал таких повістей, новел, оповідань, як «Остап Бондарчук», «Уляна», «Історія Савки» походить з нашої місцевості. Це був перший польський письменник (це, до речі, відзначає й Іван Франко), який показав життя простого українського народу», – розповів Віктор Мазаний.
Закоханий у Полісся
Крашевський не мав можливості завершити навчання у Вільненському університеті через критику російського царизму. Тож він здобував освіту самотужки і водночас багато подорожував. У подорожніх висновках, викладених у його повісті «Уляна», Крашевський написав: «Якщо є на світі тихий край, лагідний, то це наше Полісся». Під час своїх подорожей Юзеф Крашевський робив замальовки краєвидів, селянських хат, народних строїв, котрі нині зберігаються у Рівненському краєзнавчому музеї.
Через півтора століття вже інший відомий городчанин, тодішній посол України в Польщі Олександр Моцик, передав землякам найціннішу спадщину Юзефа Крашевського. Він зібрав величезну колекцію творів Юзефа Крашевського – 95 томів. Зібрав від різних букіністів старовинні видання, тож ця колекція Юзефа Крашевського є найбільшою в Україні.
Нині Олександр Моцик – посол України в Сполучених Штатах. Та «Городецький автограф» не пропустив – привітав учасників свята через відеоінтернет, пообіцявши не припиняти пошуків нових городецьких цікавинок. Учасник нинішньої зустрічі – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Анатолій Кичинський зазначив, що подібну активність селян у пошуках видатних земляків зустрічає вперше.
А головний редактор «Літературної України», уродженець Рівненщини Сергій Козак додає, що поліського цвіту – по всьому світу. «Сьогодні не існує континенту, де не були б видані праці про волинське Полісся, і де не були б наші люди. Інша справа, що нам потрібно це вивчати», – каже він.
На черзі – «Городецька читанка»
У 1939 році радянські солдати, котрі увійшли до Городця, викинули велику частину книг у річку Горинь. Старожили розповідають, що книги упродовж чотирьох днів пливли по ріці. Окремі оригінали картин пера Рафаеля, Да Вінчі, Каррачі, Рубенса зникли назавжди, розпорошилася по світові багатюща нумізматична колекція з монетами від давньогрецьких часів. Однак нині притупити пам’ять волинян не допоможуть навіть вихолощені підручники. Бо городчани з дитинства привчені цікавитись літературою та історією краю. Письменники в цьому сприяють як можуть, зазначає Віктор Мазаний.
«Я хочу, щоб кожен першокласник у Городці, прийшовши до школи, одержав «Городецьку читанку». Там будуть твори усіх видатних людей, які тут жили. До речі, я недавно випадково з’ясував, що видатний дослідник Волині, учасник січневого повстання поляків проти російської влади (1863-1864) Тадеуш Стецький народився в Городці», – зауважив письменник.
Дослідження і пошуки тривають. Нещодавно Рівненська Спілка письменників опублікувала публіцистично-історичну працю Юзефа Крашевського «Подорож Волинню і Литвою». Ім’я письменника, як і польського естета-бібліофіла Урбановського, занесені в «Літературно-краєзнавчу енциклопедію Рівненщини». Учора ж на приміщенні місцевої школи з’явилося дві меморіальних дошки – «шістдесятниці» Галині Гордасевич і корифею польської літератури Юзефу Крашевському.
