Варшава – Поляки оскаржуватимуть рішення Європейського суду з прав людини щодо так званої «катинської справи», ухваленому в понеділок. Польська сторона незадоволена частиною висновку Страсбурзького суду. Європейські судді визнали, що вони не можуть оцінити, наскільки ретельно відбувалося розслідування «катинського» злочину, бо Москва не надала усіх необхідних документів. Нащадки розстріляних енкаведистами в 1940 році польських офіцерів стверджують, що Європейський суд з прав людини фактично визнав свою безпорадність щодо Росії, та вони готові боротися за правду до переможного кінця.
У Польщі злива коментарів, спричинених рішенням суду у Страсбурзі. Про своє розчарування говорять родичі вбитих з наказу Сталіна польських офіцерів та інтелігенції, а також польські політики.
У 2009-му 15 нащадків жертв катинського злочину звернулися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на Російську Федерацію. Вони закидають Росії неретельне розслідування вбивства у 1940-му понад 20 тисяч поляків і вимагають оприлюднення матеріалів слідства, які в 2004-му Москва чомусь засекретила.
Нащадки жертв говорять про оперетку і не здаються
Коментуючи висновки Страсбурзького суду, нащадки розстріляних у Катині говорять про величезний вплив Росії у Європі, а також про те, що судді фактично «вмили руки». Ришард Адамський, син убитого в 1940-му поліцейського каже, що він навіть не сподівався на рішення, яке б засуджувало Росію.
«Я відразу говорив, – каже Адамський, – що незалежно від того, який буде вирок, Росію ніхто до нічого не змусить. Вони мають свої закони, вони зневажають міжнародне право, їхні закони створені на багатовіковій імперській російській традиції, що тягнеться від царя Івана Грозного аж до Путіна».
За словами Адамського, події навколо катинської справи схожі на оперетку, що триває вже понад 70 років. Російська брехня продовжується, наголошує він. На його думку, позиція страсбурзьких суддів у чомусь схожа на те, що відбувалося під час процесу в Нюрнберзі, де на катинський злочин заплющили очі.
Ізабелла Саріуш-Скомпська, голова Федерації катинських родин, каже, що ухвала Страсбурзького суду продемонструвала безпорадність демократичних європейських структур щодо грандіозності злочину, скоєного 72 роки тому. Саріуш-Скомпська цитує слова російського чиновника, який нещодавно заявив, що Польща не отримає усіх копій документів із катинської справи, бо там, мовляв, є якісь особисті дані. «Можливо, це дані винних у скоєнні катинського злочину?» – риторично запитує вона.
Як твердить голова Федерації катинських родин, нащадки жертв катинського злочину готові затиснути зуби і боротися за правду аж до перемоги. Родичі загиблих вимагатимуть, щоб їхня скарга потрапила на розгляд до так званої Великої палати Європейського суду з прав людини, тобто, щоб її розглядали 17 суддів, а не семеро, як це було 16 квітня.
У Москві легковажать жертвами, отже винні?
Рішення Страсбурзького суду коментує польський міністр юстиції Ярослав Ґовін. За його словами, розгляд катинської справи в Страсбурзькому суді – це свідчення того, що найганебніший злочин, вчинений проти польського народу, не залишиться безкарним. Міністр говорив про небажання Росії надати всі необхідні матеріали європейським суддям.
«Це не перший приклад того, що російська держава після тих змін, які у нас відбулися в 1989 році, а в Росії у 1991 році, має певні проблеми із застосуванням стандартів демократичної правової держави», – сказав Ґовін.
У свою чергу польський генпрокурор Анджей Серемет висловив переконання, що висновки суду – це перший крок на шляху до справедливого рішення у «катинській справі».
Депутат Європейського парламенту Павел Залевський говорить, що в нинішньому рішенні Європейського суду з прав людини є певні позитивні аспекти. У Страсбурзі, каже він, визнали, що влада Російської Федерації не співпрацювала з європейським судом й злегковажила вимогами катинських родин. Такі висновки суду, каже політик – це фактичне визнання правоти катинських сімей.
«Ставлячись у такий спосіб до катинських родин, влада Російської Федерації бере на себе моральну відповідальність за ці злочини і показує, що вона не спроможна або ж не хоче поставитись до цього у відповідний спосіб. Це дуже неприємно, ми про це знали раніше, а вирок Страсбурзького суду це підтверджує», – сказав депутат Європарламенту.
За словами Залевського, позиція Росії у «катинській справі» – це своєрідний барометр, що показує, яку політику Москва збирається вести щодо інших держав.
У Польщі злива коментарів, спричинених рішенням суду у Страсбурзі. Про своє розчарування говорять родичі вбитих з наказу Сталіна польських офіцерів та інтелігенції, а також польські політики.
У 2009-му 15 нащадків жертв катинського злочину звернулися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на Російську Федерацію. Вони закидають Росії неретельне розслідування вбивства у 1940-му понад 20 тисяч поляків і вимагають оприлюднення матеріалів слідства, які в 2004-му Москва чомусь засекретила.
Нащадки жертв говорять про оперетку і не здаються
Коментуючи висновки Страсбурзького суду, нащадки розстріляних у Катині говорять про величезний вплив Росії у Європі, а також про те, що судді фактично «вмили руки». Ришард Адамський, син убитого в 1940-му поліцейського каже, що він навіть не сподівався на рішення, яке б засуджувало Росію.
Росію ніхто до нічого не змусить. Їхні закони створені на багатовіковій імперській російській традиціїРишард Адамський
«Я відразу говорив, – каже Адамський, – що незалежно від того, який буде вирок, Росію ніхто до нічого не змусить. Вони мають свої закони, вони зневажають міжнародне право, їхні закони створені на багатовіковій імперській російській традиції, що тягнеться від царя Івана Грозного аж до Путіна».
За словами Адамського, події навколо катинської справи схожі на оперетку, що триває вже понад 70 років. Російська брехня продовжується, наголошує він. На його думку, позиція страсбурзьких суддів у чомусь схожа на те, що відбувалося під час процесу в Нюрнберзі, де на катинський злочин заплющили очі.
Ізабелла Саріуш-Скомпська, голова Федерації катинських родин, каже, що ухвала Страсбурзького суду продемонструвала безпорадність демократичних європейських структур щодо грандіозності злочину, скоєного 72 роки тому. Саріуш-Скомпська цитує слова російського чиновника, який нещодавно заявив, що Польща не отримає усіх копій документів із катинської справи, бо там, мовляв, є якісь особисті дані. «Можливо, це дані винних у скоєнні катинського злочину?» – риторично запитує вона.
Як твердить голова Федерації катинських родин, нащадки жертв катинського злочину готові затиснути зуби і боротися за правду аж до перемоги. Родичі загиблих вимагатимуть, щоб їхня скарга потрапила на розгляд до так званої Великої палати Європейського суду з прав людини, тобто, щоб її розглядали 17 суддів, а не семеро, як це було 16 квітня.
У Москві легковажать жертвами, отже винні?
Рішення Страсбурзького суду коментує польський міністр юстиції Ярослав Ґовін. За його словами, розгляд катинської справи в Страсбурзькому суді – це свідчення того, що найганебніший злочин, вчинений проти польського народу, не залишиться безкарним. Міністр говорив про небажання Росії надати всі необхідні матеріали європейським суддям.
Це не перший приклад того, що російська держава має певні проблеми із застосуванням стандартів демократичної правової державиЯрослав Ґовін
«Це не перший приклад того, що російська держава після тих змін, які у нас відбулися в 1989 році, а в Росії у 1991 році, має певні проблеми із застосуванням стандартів демократичної правової держави», – сказав Ґовін.
У свою чергу польський генпрокурор Анджей Серемет висловив переконання, що висновки суду – це перший крок на шляху до справедливого рішення у «катинській справі».
Депутат Європейського парламенту Павел Залевський говорить, що в нинішньому рішенні Європейського суду з прав людини є певні позитивні аспекти. У Страсбурзі, каже він, визнали, що влада Російської Федерації не співпрацювала з європейським судом й злегковажила вимогами катинських родин. Такі висновки суду, каже політик – це фактичне визнання правоти катинських сімей.
«Ставлячись у такий спосіб до катинських родин, влада Російської Федерації бере на себе моральну відповідальність за ці злочини і показує, що вона не спроможна або ж не хоче поставитись до цього у відповідний спосіб. Це дуже неприємно, ми про це знали раніше, а вирок Страсбурзького суду це підтверджує», – сказав депутат Європарламенту.
За словами Залевського, позиція Росії у «катинській справі» – це своєрідний барометр, що показує, яку політику Москва збирається вести щодо інших держав.
