Сьогодні у християн східної традиції Страсна п’ятниця – найскорботніший день року, коли віруючі православної і греко-католицької церкви згадують смерть Ісуса Христа. Головним християнським обрядом у Страсну п’ятницю є винесення плащаниці. В Івано-Франківському катедральному соборі Святого Воскресіння зібрано близько півсотні плащаниць, багато з них потребують реставрації.
Понад дві тисячі років тому цього дня Ісус Христос пройшов тяжкий шлях мученика на Голгофу, був розп’ятий і помер. Тож у Страсну п’ятницю, за два дні перед Великоднем, християни згадують про страждання, смерть Ісуса на хресті, зняття його з хреста та поховання. За церковними канонами, це алітургійний день, коли Служба Божа не правиться. Це день особливо суворого посту, не можна шити, не можна рубати.
Ще одна традиція пов’язана з виставлянням у церквах плащаниць. Плащаниця символізує полотно, в яке був загорнутий Ісус Христос після зняття з Хреста. Після Воскресіння на полотні залишився Його відбиток.
«Плащаниця несе великий енергетичний заряд. Вважається, що кожна людина повинна йти до плащаниці. Це святе, принаймі у нас на Галичині так заведено», – зазначає адміністратор парафії катедрального собору Святого Воскресіння УГКЦ в Івано-Франківську отець Юрій Новіцький.
Старовинні плащаниці стають музейними експонатами
У кожній церкві зберігається плащаниця. Вони різних розмірів, різних сюжетів. П’ять років тому отець Юрій Новіцький почав збирати колекцію плащаниць, зараз їх в катедральному соборі вже більше півсотні, починаючи з другої половини ХІХ століття. Люди самі приносили, бо викинути шкода.
«В основному роблять реставрацію церков, купують нові плащаниці, а ті вже... За тим треба дивитися весь час. Люди то десь ховають, а воно нищиться, вода потрапляє. Підчищаємо, матеріал купуємо і наклеюємо. І вони стають як музейний експонат. Принаймні воно лишиться в церкві», – каже Юрій Новіцький.
«Це ікони на полотні»
Двадцять плащаниць з колекції катедрального собору два роки тому реставрував завідувач реставраційного відділу Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею Валерій Твердохліб. Він називає плащаниці «іконами на полотні». Каже, що через їхнє обрядове використання вони швидко нищаться, а їхня реставрація особлива і нелегка. Між тим, ще не всі оцінюють їхню мистецьку вартість та автентичність.
«Плащаниці дуже ніжні, тонкі і дуже складні в реставрації. Високого рівня плащаниця може стояти десь в запасниках, на хорах. І люди не розуміють цього, хочуть купити нову, а стару скрутять. А якщо ви полотно скрутили, воно втрачає свою вартість і мистецьку цінність. Тому що, якщо відпала якась частинка, це автентична частинка. Розумієте, ми реставратори, наше завдання законсервувати пам’ятку, але проблема в тому, що якщо втрачений якийсь фрагмент, то він втрачений назавжди», – розповідає реставратор Валерій Твердохліб.
Мистецтвознавці стверджують, що в Україні традиція плащаниць походить із 16-го століття. Однак добре, якщо збереглись створені у 18-19-му століттях.
На Великдень плащаницю переносять на престол. Там вона стоїть сорок днів. Після Вознесіння її переховують.
Радіо Свобода співпрацюю з 2007 року. Власкор по Івано-Франківській області. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
