Лондон – Британський прем’єр-міністр Дейвід Камерон був змушений звітувати своїй країні про те, з ким він обідав. Потреба виникла не з простої цікавості до особистих справ прем’єра, а через скандал, спричинений побоюваннями, що сторонні зацікавлені особи, підприємці можуть мати вплив на рішення уряду.
Усе почалося з невеликої розмови скарбника консервативної партії Пітера Крадаса з відвідувачами, яким він пояснював, як його партія цінує тих, хто вносить пожертви до партійної каси. Пожертва близько 200 тисяч фунтів, розповідав він, гарантує, наприклад, можливість пообідати з прем’єр-міністром в його резиденції на Давнінґ стріт, 10.
Після оприлюднення цієї милої розмови пан Крадас був змушений піти зі своєї посади. Бо розмова була таємно зафіксована на відео, а потенційні жертводавці насправді були підісланими репортерами газети Sunday Times.
Оприлюднені обіцянки тепер вже колишнього партійного функціонера про можливість купити собі крісло за обіднім столом голови британського уряду спричинили скандал, бо пан Крадас мав необережність похвалятися, що жертводавцям не просто обіцяють зустріч з прем’єром, а навіть можливість впливати на якісь процеси урядових рішень чи планування.
Заперечення корупційних дій
Дейвід Камерон був змушений поспішно виправдовуватися. «За два роки, що я був прем’єр-міністром, було три випадки коли жертводавці були запрошені на обід у моїй квартирі. На додаток був обід одразу після виборів, де були також жертводавці, на Давнінґ стріт, 10. Ми оприлюднимо усі подробиці сьогодні ж. Жоден із цих обідів не був влаштований для збору коштів, і жоден із цих обідів не влаштовувався за кошт платників податків», – запевнив прем’єр-міністр, обіцяючи подальше розслідування.
Скандал порушив два важливі питання політичного життя Британії. Перше – звідки політичні партії можуть брати гроші на свою діяльність, адже, наприклад, лише на минулі вибори головні парламентські партії витратили десятки мільйонів фунтів. Друге – наскільки реальною є загроза стороннього впливу на урядові рішення, тобто загроза корупції?
Фінансування партій – питання складне й болісне
Лейбористи дорікають консерваторам у тому, що їх фінансують мільйонери. Консерватори дорікають лейбористам, що ті отримують мільйони від профспілок. Закон не забороняє ні першого, ні другого, але вимагає декларації великих сум пожертв і забороняє приймати гроші від іноземних осіб чи компаній. Головні суперечки точаться довкола того, чи не варто запровадити державне фінансування політичних партій і законом урівняти фінансові можливості політичних сил?
Що стосується загрози корупції, то є надія, що допоки будуть газети, які викриватимуть сумнівні дії політиків, а політична і судова система відповідним чином реагуватимуть на ці викриття, то корупцію можна буде тримати під контролем. Надії на журналістів – великі.
І, до речі, в результаті цього скандалу лідер опозиційних лейбористів також заявив, що оприлюднить список усіх донорів його партії, з якими він провадив особисті зустрічі.
Усе почалося з невеликої розмови скарбника консервативної партії Пітера Крадаса з відвідувачами, яким він пояснював, як його партія цінує тих, хто вносить пожертви до партійної каси. Пожертва близько 200 тисяч фунтів, розповідав він, гарантує, наприклад, можливість пообідати з прем’єр-міністром в його резиденції на Давнінґ стріт, 10.
Після оприлюднення цієї милої розмови пан Крадас був змушений піти зі своєї посади. Бо розмова була таємно зафіксована на відео, а потенційні жертводавці насправді були підісланими репортерами газети Sunday Times.
Оприлюднені обіцянки тепер вже колишнього партійного функціонера про можливість купити собі крісло за обіднім столом голови британського уряду спричинили скандал, бо пан Крадас мав необережність похвалятися, що жертводавцям не просто обіцяють зустріч з прем’єром, а навіть можливість впливати на якісь процеси урядових рішень чи планування.
Заперечення корупційних дій
Дейвід Камерон був змушений поспішно виправдовуватися. «За два роки, що я був прем’єр-міністром, було три випадки коли жертводавці були запрошені на обід у моїй квартирі. На додаток був обід одразу після виборів, де були також жертводавці, на Давнінґ стріт, 10. Ми оприлюднимо усі подробиці сьогодні ж. Жоден із цих обідів не був влаштований для збору коштів, і жоден із цих обідів не влаштовувався за кошт платників податків», – запевнив прем’єр-міністр, обіцяючи подальше розслідування.
Скандал порушив два важливі питання політичного життя Британії. Перше – звідки політичні партії можуть брати гроші на свою діяльність, адже, наприклад, лише на минулі вибори головні парламентські партії витратили десятки мільйонів фунтів. Друге – наскільки реальною є загроза стороннього впливу на урядові рішення, тобто загроза корупції?
Фінансування партій – питання складне й болісне
Лейбористи дорікають консерваторам у тому, що їх фінансують мільйонери. Консерватори дорікають лейбористам, що ті отримують мільйони від профспілок. Закон не забороняє ні першого, ні другого, але вимагає декларації великих сум пожертв і забороняє приймати гроші від іноземних осіб чи компаній. Головні суперечки точаться довкола того, чи не варто запровадити державне фінансування політичних партій і законом урівняти фінансові можливості політичних сил?
Що стосується загрози корупції, то є надія, що допоки будуть газети, які викриватимуть сумнівні дії політиків, а політична і судова система відповідним чином реагуватимуть на ці викриття, то корупцію можна буде тримати під контролем. Надії на журналістів – великі.
І, до речі, в результаті цього скандалу лідер опозиційних лейбористів також заявив, що оприлюднить список усіх донорів його партії, з якими він провадив особисті зустрічі.
