Київ – Київське літературно-артистичне товариство поновлює свою діяльність. 107 років тому воно було осередком українських інтелектуалів: зокрема Леся Українка та Микола Лисенко брали у ньому участь. Ініціатори ж сучасної версії організації свою діяльність спрямовують насамперед на роботу з молоддю.
Студенти Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» стали свідками відродження київського літературно-артистичного товариства. Саме тут у форматі «концерт-реферат» відбулося перше засідання, поновленої через 107 років, мистецької організації.
За словами однієї з ініціаторок відновлення товариства, поетки і співачки Галини Тельнюк, така організація має привернути увагу аудиторії, яка наразі не помічає культурно-інтелектуальних негараздів, а є «приспана абсолютно іншими проблемами». Для цього, зазначає вона, обрано формат живого спілкування, який є ефективнішим за інтерактивний зв’язок.
«Інтернет – відкритий. Ми всі у ньому висловлюємо свої думки, але думки без очей, без фізичної присутності. Людина не несе ніякої відповідальності крім своєї аватарки, яку вона може змінити, – говорить Галина Тельнюк. – Тут же відбувається діалог, який ти не вимкнеш однією кнопкою комп’ютера, а мусиш нести відповідальність за сказане слово. Відповідальність несе кожен: і той, хто сидить в залі, і той, хто виходить до цієї аудиторії».
Літературно-артистичне товариство, зазначає Галина Тельнюк, є нині альтернативою «спустошеному світу», в якому наразі перебуває сучасна молодь. На її думку, завдяки такій організації ці люди зможуть знайти «нові стежки для свого розвитку».
Українцям варто активізувати історичну пам’ять
Свого часу Літературно-артистичне товариство «давало дах українському слову, коли воно було нелегальним і забороненим», зазначає письменниця і філософ Оксана Забужко, співініціатор проекту. Нині, за її словами, одним із основних завдань поновленого об’єднання є активізація історичної пам’яті суспільства.
«Ми не пишемо ніякого статуту. Ми можемо зробити, щоб 25 лютого в українській свідомості лишалося не днем інавгурації Віктора Януковича, а днем народження Лесі Українки, про що українські журналісти за два роки, здається, цілковито забули. Це є чиста громадська робота. Це є те, що я – письменниця – відриваю від себе і віддаю своїй країні», – наголошує Оксана Забужко.
«Ні!» – політичним і державним інтересам
Відновлене Літературно-артистичне товариство має стати «сучасною лабораторією мистецтва, де народжуватимуться нові ідеї, збиратимуться люди-інтелектуали», чия творчість і наукова діяльність не залежатиме від політичних чи державних інтересів.
Перше Київське літературно-артистичне товариство – громадське об’єднання артистів, художників, літераторів, – діяло у Києві з 1895-го до 1988 року. Серед його учасників були зокрема Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Лисенко, Орест Левицький.
Студенти Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» стали свідками відродження київського літературно-артистичного товариства. Саме тут у форматі «концерт-реферат» відбулося перше засідання, поновленої через 107 років, мистецької організації.
За словами однієї з ініціаторок відновлення товариства, поетки і співачки Галини Тельнюк, така організація має привернути увагу аудиторії, яка наразі не помічає культурно-інтелектуальних негараздів, а є «приспана абсолютно іншими проблемами». Для цього, зазначає вона, обрано формат живого спілкування, який є ефективнішим за інтерактивний зв’язок.
«Інтернет – відкритий. Ми всі у ньому висловлюємо свої думки, але думки без очей, без фізичної присутності. Людина не несе ніякої відповідальності крім своєї аватарки, яку вона може змінити, – говорить Галина Тельнюк. – Тут же відбувається діалог, який ти не вимкнеш однією кнопкою комп’ютера, а мусиш нести відповідальність за сказане слово. Відповідальність несе кожен: і той, хто сидить в залі, і той, хто виходить до цієї аудиторії».
Літературно-артистичне товариство, зазначає Галина Тельнюк, є нині альтернативою «спустошеному світу», в якому наразі перебуває сучасна молодь. На її думку, завдяки такій організації ці люди зможуть знайти «нові стежки для свого розвитку».
Українцям варто активізувати історичну пам’ять
Свого часу Літературно-артистичне товариство «давало дах українському слову, коли воно було нелегальним і забороненим», зазначає письменниця і філософ Оксана Забужко, співініціатор проекту. Нині, за її словами, одним із основних завдань поновленого об’єднання є активізація історичної пам’яті суспільства.
«Ми не пишемо ніякого статуту. Ми можемо зробити, щоб 25 лютого в українській свідомості лишалося не днем інавгурації Віктора Януковича, а днем народження Лесі Українки, про що українські журналісти за два роки, здається, цілковито забули. Це є чиста громадська робота. Це є те, що я – письменниця – відриваю від себе і віддаю своїй країні», – наголошує Оксана Забужко.
«Ні!» – політичним і державним інтересам
Відновлене Літературно-артистичне товариство має стати «сучасною лабораторією мистецтва, де народжуватимуться нові ідеї, збиратимуться люди-інтелектуали», чия творчість і наукова діяльність не залежатиме від політичних чи державних інтересів.
Перше Київське літературно-артистичне товариство – громадське об’єднання артистів, художників, літераторів, – діяло у Києві з 1895-го до 1988 року. Серед його учасників були зокрема Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Лисенко, Орест Левицький.
