Італійські вчені заявляють, що, ймовірно, таки знайшли зниклу сотні років тому фреску роботи Леонардо да Вінчі, яку вони вже давно шукають. Та з їхнім оптимізмом згодні не всі.
Група італійських дослідників заявляє, що її знахідки, можливо, свідчать: фреска Леонардо да Вінчі, яка століттями вважалася втраченою, все ж збереглася під пізнішою роботою іншого майстра.
Учені наголошують, що їхні результати ще не остаточні, й потрібні подальші аналізи. Та все ж, каже керівник проекту Мауріціо Серачині, вони «обнадійливі»: під пізнішим розписом виявили порожнину, а на її поверхні – сліди фарб, за хімічним складом подібних до тих, якими користувався Леонардо да Вінчі.
«Я б сказав, це такий щасливий випадок, але все ж, без сумніву, виявлення цих пігментів, цих органічних матеріалів не може бути просто збігом», – сказав Серачині в інтерв’ю, яке показали численні телеканали.
Втрачена фреска могла зберегтися
Ідеться про велетенську фреску «Битва при Анґ’ярі», яка стала б найбільшою і, ймовірно, найкращою художньою роботою Леонардо да Вінчі. Майстер створював її у Флоренції, в будівлі міської влади Палаццо Веккйо. Фреска мала прикрасити одну зі стін головної зали палацу, Салону п’ятисот.
Відомо, що да Вінчі продовжив експериментувати з фарбами, як раніше з фрескою «Тайна вечеря» в Мілані, і ця спроба теж виявилась невдалою: частина розпису потекла. Тож фреска, над якою да Вінчі працював у 1504–05 роках, так і лишилась недокінченою.
Через півстоліття залу почали перебудовувати, і після перебудови цієї фрески в ній уже не було. Лишились тільки її ескізи та численні копії. Тепер стіни зали прикрашають розписи іншого майстра, Джорджо Вазарі.
Серачині давно вважав, що Вазарі, який високо цінував творчість да Вінчі, не став би знищувати роботу свого великого попередника. Додатковою «підказкою» для дослідника був напис на одній із деталей розпису Вазарі: «Шукай – знайди», що вчений тлумачив саме як вказівку на те, що фреска да Вінчі схована під ним.
І дійсно, з’ясувалося, що Вазарі зробив свій розпис на новій стіні, зведеній за кілька сантиметрів від старої. Тож кілька років тому Серачині зважився на експеримент.
Дослідження сумнівне і за способом, і за результатами – критики
У стіні з розписом Вазарі просвердлили кілька отворів, крізь які в порожнину між двома стінами ввели зонди. Вони й виявили сліди фарби, що нею, як вважає дослідник, і користувався да Вінчі.
Учені наголошують: вони свердлили отвори в тих місцях, де розпис Вазарі вже був пошкоджений раніше, тож вони самі його роботу не пошкодили.
Та такий підхід все ж викликає серйозну критику. Низка дослідників підписала відкритого листа з вимогою припинити такі роботи.
Критики звертають увагу, що віднайдені фарби могли належати будь-якому художникові тієї доби, не тільки самому Леонардо да Вінчі. До того ж є й думка, що втрачена фреска взагалі була на протилежній стіні.
Група італійських дослідників заявляє, що її знахідки, можливо, свідчать: фреска Леонардо да Вінчі, яка століттями вважалася втраченою, все ж збереглася під пізнішою роботою іншого майстра.
Учені наголошують, що їхні результати ще не остаточні, й потрібні подальші аналізи. Та все ж, каже керівник проекту Мауріціо Серачині, вони «обнадійливі»: під пізнішим розписом виявили порожнину, а на її поверхні – сліди фарб, за хімічним складом подібних до тих, якими користувався Леонардо да Вінчі.
«Я б сказав, це такий щасливий випадок, але все ж, без сумніву, виявлення цих пігментів, цих органічних матеріалів не може бути просто збігом», – сказав Серачині в інтерв’ю, яке показали численні телеканали.
Втрачена фреска могла зберегтися
Ідеться про велетенську фреску «Битва при Анґ’ярі», яка стала б найбільшою і, ймовірно, найкращою художньою роботою Леонардо да Вінчі. Майстер створював її у Флоренції, в будівлі міської влади Палаццо Веккйо. Фреска мала прикрасити одну зі стін головної зали палацу, Салону п’ятисот.
Відомо, що да Вінчі продовжив експериментувати з фарбами, як раніше з фрескою «Тайна вечеря» в Мілані, і ця спроба теж виявилась невдалою: частина розпису потекла. Тож фреска, над якою да Вінчі працював у 1504–05 роках, так і лишилась недокінченою.
Через півстоліття залу почали перебудовувати, і після перебудови цієї фрески в ній уже не було. Лишились тільки її ескізи та численні копії. Тепер стіни зали прикрашають розписи іншого майстра, Джорджо Вазарі.
Серачині давно вважав, що Вазарі, який високо цінував творчість да Вінчі, не став би знищувати роботу свого великого попередника. Додатковою «підказкою» для дослідника був напис на одній із деталей розпису Вазарі: «Шукай – знайди», що вчений тлумачив саме як вказівку на те, що фреска да Вінчі схована під ним.
І дійсно, з’ясувалося, що Вазарі зробив свій розпис на новій стіні, зведеній за кілька сантиметрів від старої. Тож кілька років тому Серачині зважився на експеримент.
Дослідження сумнівне і за способом, і за результатами – критики
У стіні з розписом Вазарі просвердлили кілька отворів, крізь які в порожнину між двома стінами ввели зонди. Вони й виявили сліди фарби, що нею, як вважає дослідник, і користувався да Вінчі.
Учені наголошують: вони свердлили отвори в тих місцях, де розпис Вазарі вже був пошкоджений раніше, тож вони самі його роботу не пошкодили.
Та такий підхід все ж викликає серйозну критику. Низка дослідників підписала відкритого листа з вимогою припинити такі роботи.
Критики звертають увагу, що віднайдені фарби могли належати будь-якому художникові тієї доби, не тільки самому Леонардо да Вінчі. До того ж є й думка, що втрачена фреска взагалі була на протилежній стіні.
