Київ – Для одних восьме березня – свято, для інших просто вихідний. Зрештою кожен сам вирішує – чи відзначати так званий «Міжнародний жіночий день». У будь-якому разі для квітникарів, виробників солодощів та сувенірів цей день – особливий.
Для 52 річного Миколи, який працює кур’єром 8 Березня традиційно є святковим днем. Він відзначатиме його у родинному колі. За таке торжество довелося, як каже, трохи розщедритися. Лише за квіти, шампанське та парфюрмерний набір Микола заплатив близько 200 гривень. Саме такі, як Микола, заполонили майданчики з продажу квітів, де спостерігається особливий ажіотаж. Помітні люди, які оберемками доставляють квіти продавцям. Зазвичай найбільшою популярністю користуються троянди, тюльпани і гвоздики.
Продавчиня Марія, що торгує квітами біля станції метро Хрещатик у Києві, сподівається, що 8 Березня буде півмісячний виторг, але і працювати доводиться, не покладаючи рук. Що стосується цін, то вони звичні, переконує Марія. Зокрема, тюльпани коштують 12 гривень, нарциси, іриски по 10 гривень, троянди від 25 до 35 гривень за штуку. Продаються також квіткові композиції за 250 та більше гривень.
«Все можна купити, що захочете те й купите. Звична ціна абсолютно кожен день. Ми не піднімаємо ціни. У нас вони кожен день. Зараз люди не мають того достатку, що раніше», – каже продавчиня.
«Українці консервативні і у хорошому, і у поганому»
З нагоди 8 березня соціальний психолог Олег Покальчук нічого не купує, і нікого не поздоровляє. Він до свят взагалі ставиться досить скептично і влаштовує їх тоді, коли хочеться йому і його друзям. Ажіотаж, що існує в Україні щодо 8 Березня Олег Покальчук пояснює кількома чинниками.
«По-перше, це радянська традиція. Українці консервативні і у хорошому і у поганому. Святкують все підряд – і радянські, і антирадянські, і українські, і європейські, і релігійні, і язичницькі, тобто, аби тільки святкувати. Тут нам, по-моєму, немає рівних. По-друге, коли це стосується гендеру, це можливість якихось маніпуляцій якимись стосунками», – стверджує соціальний психолог.
Письменниця Оксана Забужко не вважає 8 Березня за свято і не відзначає його.
«О господи Боже, мені ще тільки цього бракувало. Це приниження. 8 Березня залишається державним святом, святом п’яних мужчин. 16 років, як мінімум, скільки я публічна фігура, я про це говорю. Я не святкую гендерних свят. Мені квіти дарують чоловіки і мій коханий чоловік із інших приводів, а не з того, що раз на рік пригадують, що я жінка», – каже письменниця.
На переконання Олега Покальчука, впливовим чинником, який, так би мовити, стимулює, святкування 8 Березня, як і інших подібних свят, відіграє економічний стимул. За словами соціального психолога, «під це діло розкручується індустрія, продаж і створюється ажіотажний попит. Це технологія яка в усьому світі працює».
Для 52 річного Миколи, який працює кур’єром 8 Березня традиційно є святковим днем. Він відзначатиме його у родинному колі. За таке торжество довелося, як каже, трохи розщедритися. Лише за квіти, шампанське та парфюрмерний набір Микола заплатив близько 200 гривень. Саме такі, як Микола, заполонили майданчики з продажу квітів, де спостерігається особливий ажіотаж. Помітні люди, які оберемками доставляють квіти продавцям. Зазвичай найбільшою популярністю користуються троянди, тюльпани і гвоздики.
Продавчиня Марія, що торгує квітами біля станції метро Хрещатик у Києві, сподівається, що 8 Березня буде півмісячний виторг, але і працювати доводиться, не покладаючи рук. Що стосується цін, то вони звичні, переконує Марія. Зокрема, тюльпани коштують 12 гривень, нарциси, іриски по 10 гривень, троянди від 25 до 35 гривень за штуку. Продаються також квіткові композиції за 250 та більше гривень.
«Все можна купити, що захочете те й купите. Звична ціна абсолютно кожен день. Ми не піднімаємо ціни. У нас вони кожен день. Зараз люди не мають того достатку, що раніше», – каже продавчиня.
«Українці консервативні і у хорошому, і у поганому»
З нагоди 8 березня соціальний психолог Олег Покальчук нічого не купує, і нікого не поздоровляє. Він до свят взагалі ставиться досить скептично і влаштовує їх тоді, коли хочеться йому і його друзям. Ажіотаж, що існує в Україні щодо 8 Березня Олег Покальчук пояснює кількома чинниками.
«По-перше, це радянська традиція. Українці консервативні і у хорошому і у поганому. Святкують все підряд – і радянські, і антирадянські, і українські, і європейські, і релігійні, і язичницькі, тобто, аби тільки святкувати. Тут нам, по-моєму, немає рівних. По-друге, коли це стосується гендеру, це можливість якихось маніпуляцій якимись стосунками», – стверджує соціальний психолог.
Письменниця Оксана Забужко не вважає 8 Березня за свято і не відзначає його.
«О господи Боже, мені ще тільки цього бракувало. Це приниження. 8 Березня залишається державним святом, святом п’яних мужчин. 16 років, як мінімум, скільки я публічна фігура, я про це говорю. Я не святкую гендерних свят. Мені квіти дарують чоловіки і мій коханий чоловік із інших приводів, а не з того, що раз на рік пригадують, що я жінка», – каже письменниця.
На переконання Олега Покальчука, впливовим чинником, який, так би мовити, стимулює, святкування 8 Березня, як і інших подібних свят, відіграє економічний стимул. За словами соціального психолога, «під це діло розкручується індустрія, продаж і створюється ажіотажний попит. Це технологія яка в усьому світі працює».
