В Ірані сьогодні відбуваються парламентські вибори. Це перші вибори після суперечливої президентської кампанії 2009 року, яка спричинила масові протести проти оголошеного переобрання Махмуда Ахмадінеджада. На сьогоднішніх виборах, кажуть аналітики, президентські сили зазнають поразки в протистоянні з не менш консервативними колами із найвищого релігійного керівництва країни. Прихильники ж реформ, як і раніше, практично не мають шансів.
Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад після нинішніх парламентських виборів може провести залишок свого терміну як політичний невдаха, бо втратить у парламенті своїх прихильників, кажуть спостерігачі і в країні, і за кордоном. Перед виборами Рада охорони Конституції, найвищий орган, зокрема, з виборчих питань, затверджуючи остаточний перелік кандидатів, вилучила з нього більшість найвпливовіших ахмадінеджадових прихильників.
Колишній іранський студентський лідер Алі Афшарі, який нині живе у Вашингтоні, каже, що особлива увага до президентських сил із боку цього органу змусила їх притишити свою активність. «Усупереч попереднім передбаченням і очікуванням, союзники Ахмадінеджада поводилися дуже слабо, а це може означати, що його фракція, по суті, зазнала поразки ще до виборів», – каже він.
Таке послаблення президентських позицій почалося минулого року, коли він зазіхнув на повноваження іншої релігійної влади. Адже президент в Ірані – це дійсно найвищий обраний народом посадовець, він очолює власний уряд і здійснює деякі з функцій, зазвичай притаманних голові держави. Але справжній найвищий керівник країни – це зовсім інша особа, висуванець ісламських кіл.
Його посада в Конституції Ірану скромно названа просто «керівником», хоча до цього часто додають визначення «верховний». Бо саме верховний керівник Ірану, а нині це аятола Алі Хаменеї, має останнє слово з усіх питань у країні, від визначення внутрішньої і зовнішньої політики, командування збройними силами чи призначення низки чільних посадовців аж до усунення з посади президента, якщо того визнають винним у порушенні конституційних обов’язків чи в некомпетентності.
Президент не може обійтися без верховного керівника
Махмуд Ахмадінеджад уже отримав кілька неприємних ударів від прихильників Алі Хаменеї. Були, зокрема, арештовані й засуджені за різними звинуваченнями кілька його найближчих радників. Найболючішого приниження президент зазнав минулої весни, коли верховний керівник відновив на посаді звільненого ним міністра розвідки.
Тож тепер вплив президента значно зменшився і зменшиться після виборів далі, каже аналітик американського дослідницького центру RAND Corporation Аліреза Надер.
«Одна з помилок Ахмадінеджада – він подумав, що має в Ірані природну підтримку народу. Він популіст, але став президентом тільки завдяки підтримці Хаменеї, без неї він не матиме й народної підтримки», – каже він.
Та, попри ці тертя між різними консервативними силами в Ірані, прихильників реформ у новому парламенті, як і в нинішньому, майже не буде. Провідні опозиційні діячі бойкотують вибори або перебувають під домашнім арештом, іще низку претендентів-реформаторів вилучила зі списківа Рада охорони Конституції.
Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад після нинішніх парламентських виборів може провести залишок свого терміну як політичний невдаха, бо втратить у парламенті своїх прихильників, кажуть спостерігачі і в країні, і за кордоном. Перед виборами Рада охорони Конституції, найвищий орган, зокрема, з виборчих питань, затверджуючи остаточний перелік кандидатів, вилучила з нього більшість найвпливовіших ахмадінеджадових прихильників.
Колишній іранський студентський лідер Алі Афшарі, який нині живе у Вашингтоні, каже, що особлива увага до президентських сил із боку цього органу змусила їх притишити свою активність. «Усупереч попереднім передбаченням і очікуванням, союзники Ахмадінеджада поводилися дуже слабо, а це може означати, що його фракція, по суті, зазнала поразки ще до виборів», – каже він.
Таке послаблення президентських позицій почалося минулого року, коли він зазіхнув на повноваження іншої релігійної влади. Адже президент в Ірані – це дійсно найвищий обраний народом посадовець, він очолює власний уряд і здійснює деякі з функцій, зазвичай притаманних голові держави. Але справжній найвищий керівник країни – це зовсім інша особа, висуванець ісламських кіл.
Його посада в Конституції Ірану скромно названа просто «керівником», хоча до цього часто додають визначення «верховний». Бо саме верховний керівник Ірану, а нині це аятола Алі Хаменеї, має останнє слово з усіх питань у країні, від визначення внутрішньої і зовнішньої політики, командування збройними силами чи призначення низки чільних посадовців аж до усунення з посади президента, якщо того визнають винним у порушенні конституційних обов’язків чи в некомпетентності.
Президент не може обійтися без верховного керівника
Махмуд Ахмадінеджад уже отримав кілька неприємних ударів від прихильників Алі Хаменеї. Були, зокрема, арештовані й засуджені за різними звинуваченнями кілька його найближчих радників. Найболючішого приниження президент зазнав минулої весни, коли верховний керівник відновив на посаді звільненого ним міністра розвідки.
Тож тепер вплив президента значно зменшився і зменшиться після виборів далі, каже аналітик американського дослідницького центру RAND Corporation Аліреза Надер.
«Одна з помилок Ахмадінеджада – він подумав, що має в Ірані природну підтримку народу. Він популіст, але став президентом тільки завдяки підтримці Хаменеї, без неї він не матиме й народної підтримки», – каже він.
Та, попри ці тертя між різними консервативними силами в Ірані, прихильників реформ у новому парламенті, як і в нинішньому, майже не буде. Провідні опозиційні діячі бойкотують вибори або перебувають під домашнім арештом, іще низку претендентів-реформаторів вилучила зі списківа Рада охорони Конституції.
