Дніпропетровськ – У Дніпропетровську коштом місцевої єврейської громади створюють один із найбільших у світі музеїв Голокосту. Відчинити двері для відвідувачів планують у вересні цього року – коли відкриється великий єврейський культурний центр «Менора», де й буде музей. Наразі ж музейники, археологи, архіваріуси презентували журналістам найцікавіші експонати своєї колекції та розповіли про нові дослідження «білих» плям історії Голокосту в Україні.
Дерев’яне взуття євреїв-в’язнів таборів смерті у Польщі, особисті речі людей, розстріляних в часи Голокосту в Україні, фотографії, офіційні документи, листи. Музей Голокосту, який створюється у Дніпропетровську, має вмістити на площі в понад 3 тисячі квадратних метрів сотні унікальних експонатів. Їх передають колекціонери, артефакти потрапляють також із закордонних аукціонів.
Директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума», директор Музею історії Голокосту Ігор Щупак каже, що є дуже цінні експонати, які змушують замислитись над історією одного народу і над сутністю людяності.
«Наш унікальних документ – альбом-щоденник німецького офіцера, який він вів з 1934-го по 1944 рік. Десятки аркушів, списаних каліграфічним почерком, на кожній сторінці по три-чотири фотографії, вирізки з газет. Такі щоденники нацистські офіцери вели для того, щоб потім показати вдома. Є такі факти, коли офіцер писав ліричного листа додому, освідчення в коханні дружині, а на зворотному боці фото того, чим він займався: той же офіцер розстрілює єврейську жінку з дитиною. Під дією нацистських ідей – дегуманізація образу людини», – розповіла Радіо Свобода історик Ігор Щупак.
Недосліджені сторінки, непокарані винуватці
Серед експонатів створюваного музею – й останні знахідки археологів краю. Торік на місці будівництва футбольного стадіону в Дніпропетровську пошуковці виявили останки майже півтисячі людей, переважно євреїв, розстріляних під час Другої світової війни. Частину останків поки передали до музею, потім єврейська громада сподівається перепоховати їх із належними вшануваннями.
Керівник пошукової організації Павло Ковальов каже: там може бути ще кілька таких же поховань. Між тим правоохоронні органи відмовились порушувати кримінальну справу за фактом воєнного злочину. Винні у масових розстрілах євреїв у Дніпропетровську так і лишились непокараними, каже пошуковець.
«Як виглядає, гітлерівці, коли відступали 1943 року, замітали за собою сліди і розстрілювали там людей, навіть не присипаючи землею», – зазначає Павло Ковальов.
На тему Голокосту на теренах Східної Європи видано не один десяток монографій, водночас дослідники називають історію трагедії сповненою «білих» плям. За їхніми оцінками, наразі в Україні вивчено менше половини офіційних документів щодо масових розстрілів євреїв. Документаліст, провідний фахівець Дніпропетровського державного архіву Олег Касьянов зауважує, що в обласному архіві щодо Голокосту є ще недосліджені документи.
«Є і фотографії, щоправда їх небагато і вони не підписані, з місць ексгумації. Ми також видали збірник так званих «хронологічних довідок» щодо періоду окупації, написаних у післявоєнні роки головами сільрад, керівниками колгоспів, органів влади на місцях. Там багато цікавої інформації. Частину цих документів ми вмістили в збірник, частина ще залишилась, їх можна вивчати», – повідомив Олег Касьянов.
Музей Голокосту у Дніпропетровську включатиме ще й великий розділ, присвячений культурі єврейського народу. Музейники обіцяють: експозиція буде цікавою для представників різних національностей, а щоб привабити молодь – музей оснастять аудіовізуальними та мультимедійними засобами. Над оформленням вітрин та інсталяціями зараз працюють провідні українські художники.
За підрахунками дослідників, на території Дніпропетровщини в роки Голокосту загинуло 50 тисяч євреїв, в Україні в цілому – понад півтора мільйона.
Дерев’яне взуття євреїв-в’язнів таборів смерті у Польщі, особисті речі людей, розстріляних в часи Голокосту в Україні, фотографії, офіційні документи, листи. Музей Голокосту, який створюється у Дніпропетровську, має вмістити на площі в понад 3 тисячі квадратних метрів сотні унікальних експонатів. Їх передають колекціонери, артефакти потрапляють також із закордонних аукціонів.
Директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума», директор Музею історії Голокосту Ігор Щупак каже, що є дуже цінні експонати, які змушують замислитись над історією одного народу і над сутністю людяності.
«Наш унікальних документ – альбом-щоденник німецького офіцера, який він вів з 1934-го по 1944 рік. Десятки аркушів, списаних каліграфічним почерком, на кожній сторінці по три-чотири фотографії, вирізки з газет. Такі щоденники нацистські офіцери вели для того, щоб потім показати вдома. Є такі факти, коли офіцер писав ліричного листа додому, освідчення в коханні дружині, а на зворотному боці фото того, чим він займався: той же офіцер розстрілює єврейську жінку з дитиною. Під дією нацистських ідей – дегуманізація образу людини», – розповіла Радіо Свобода історик Ігор Щупак.
Недосліджені сторінки, непокарані винуватці
Серед експонатів створюваного музею – й останні знахідки археологів краю. Торік на місці будівництва футбольного стадіону в Дніпропетровську пошуковці виявили останки майже півтисячі людей, переважно євреїв, розстріляних під час Другої світової війни. Частину останків поки передали до музею, потім єврейська громада сподівається перепоховати їх із належними вшануваннями.
Керівник пошукової організації Павло Ковальов каже: там може бути ще кілька таких же поховань. Між тим правоохоронні органи відмовились порушувати кримінальну справу за фактом воєнного злочину. Винні у масових розстрілах євреїв у Дніпропетровську так і лишились непокараними, каже пошуковець.
«Як виглядає, гітлерівці, коли відступали 1943 року, замітали за собою сліди і розстрілювали там людей, навіть не присипаючи землею», – зазначає Павло Ковальов.
На тему Голокосту на теренах Східної Європи видано не один десяток монографій, водночас дослідники називають історію трагедії сповненою «білих» плям. За їхніми оцінками, наразі в Україні вивчено менше половини офіційних документів щодо масових розстрілів євреїв. Документаліст, провідний фахівець Дніпропетровського державного архіву Олег Касьянов зауважує, що в обласному архіві щодо Голокосту є ще недосліджені документи.
«Є і фотографії, щоправда їх небагато і вони не підписані, з місць ексгумації. Ми також видали збірник так званих «хронологічних довідок» щодо періоду окупації, написаних у післявоєнні роки головами сільрад, керівниками колгоспів, органів влади на місцях. Там багато цікавої інформації. Частину цих документів ми вмістили в збірник, частина ще залишилась, їх можна вивчати», – повідомив Олег Касьянов.
Музей Голокосту у Дніпропетровську включатиме ще й великий розділ, присвячений культурі єврейського народу. Музейники обіцяють: експозиція буде цікавою для представників різних національностей, а щоб привабити молодь – музей оснастять аудіовізуальними та мультимедійними засобами. Над оформленням вітрин та інсталяціями зараз працюють провідні українські художники.
За підрахунками дослідників, на території Дніпропетровщини в роки Голокосту загинуло 50 тисяч євреїв, в Україні в цілому – понад півтора мільйона.
