Останні 40 років у житті Афганістану – це безперервні війни, іноземні вторгнення, політичні заколоти, зміни політичних альянсів, де «чужі» і «свої» весь час міняються місцями. Як розповісти таку історію в підручнику, де має бути все чітко і зрозуміло? А ніяк, вирішили в Кабулі. Історію останніх 40 років вирішили просто не викладати.
У підручниках, за якими навчатимуться старшокласники наступного року, вже не буде ані радянської окупації, ані громадянської війни, ані приходу режиму «Талібан», ані вторгнення міжнародної коаліції під проводом США. Міністерство освіти вирішило, що такий «неполітичний» підручник найкраще буде сприяти процесу національного примирення. Раніше курс новітньої історії вивели з підручників для середніх і молодших школярів.
Заступник міністра освіти Могаммад Асеф Нанґ говорить, що уряд сподівається, що в такий спосіб вдасться знову об’єднати країну. «Історія повинна лікувати нові покоління, а не знищувати їх, – говорить афганський освітянин. – Історія повинна відображати правду і гідність країни. Ті частини історії, які можуть спровокувати відновлення старих кривд і знищити національну єдність, не повинні включатися до підручника. Порожні сторінки – кращі, ніж сторінки, сповнені ненависті».
Проте не всі в афганському суспільстві вважають, що «краща правда» – це відсутність знання про неї. Деякі оглядачі підозрюють, що окремі урядовці просто хочуть приховати власне минуле, коли саме вони були ватажками збройних загонів, які воювали під час громадянської війни.
Історія потрібна не лише для того, щоб знати минуле
Інші вважають, що історія потрібна не лише для того, щоб знати минуле, але і для того, щоб не повторювати помилки в майбутньому. Одна з небагатьох жінок в афганському парламенті Елей Ершад говорить, що міністерство має занадто песимістичний та короткозорий підхід до історії.
«Джерелами історії повинні бути реальні події. Знання історії може допомогти нам формувати майбутнє. Відомо, що те, що було вчора, визначає те, що є сьогодні, а те, що є сьогодні, визначає, яким буде завтра», – зауважила Елей Ершад.
Афганська система освіти змінювалася не менше, ніж життя довкола. Підручники з історії радянського періоду прославляли провідну роль комуністичної партії, підручники, які друкувалися за американські гроші, наголошували на героїчному спротиві комунізму. А за «Талібану» учні вивчали ази священного джихаду.
Підручники з «порожніми сторінками» стали наслідком того, що історики, політики, освітяни так і не знайшли спільної формули для викладання історії. А це, на думку оглядачів, буде означати, що кожне плем’я, кожне ворогуюче угрупування буде знати і передавати молодому поколінню тільки свою версію подій, що навряд чи посприяє виникненню діалогу.
У підручниках, за якими навчатимуться старшокласники наступного року, вже не буде ані радянської окупації, ані громадянської війни, ані приходу режиму «Талібан», ані вторгнення міжнародної коаліції під проводом США. Міністерство освіти вирішило, що такий «неполітичний» підручник найкраще буде сприяти процесу національного примирення. Раніше курс новітньої історії вивели з підручників для середніх і молодших школярів.
Заступник міністра освіти Могаммад Асеф Нанґ говорить, що уряд сподівається, що в такий спосіб вдасться знову об’єднати країну. «Історія повинна лікувати нові покоління, а не знищувати їх, – говорить афганський освітянин. – Історія повинна відображати правду і гідність країни. Ті частини історії, які можуть спровокувати відновлення старих кривд і знищити національну єдність, не повинні включатися до підручника. Порожні сторінки – кращі, ніж сторінки, сповнені ненависті».
Проте не всі в афганському суспільстві вважають, що «краща правда» – це відсутність знання про неї. Деякі оглядачі підозрюють, що окремі урядовці просто хочуть приховати власне минуле, коли саме вони були ватажками збройних загонів, які воювали під час громадянської війни.
Історія потрібна не лише для того, щоб знати минуле
Інші вважають, що історія потрібна не лише для того, щоб знати минуле, але і для того, щоб не повторювати помилки в майбутньому. Одна з небагатьох жінок в афганському парламенті Елей Ершад говорить, що міністерство має занадто песимістичний та короткозорий підхід до історії.
«Джерелами історії повинні бути реальні події. Знання історії може допомогти нам формувати майбутнє. Відомо, що те, що було вчора, визначає те, що є сьогодні, а те, що є сьогодні, визначає, яким буде завтра», – зауважила Елей Ершад.
Афганська система освіти змінювалася не менше, ніж життя довкола. Підручники з історії радянського періоду прославляли провідну роль комуністичної партії, підручники, які друкувалися за американські гроші, наголошували на героїчному спротиві комунізму. А за «Талібану» учні вивчали ази священного джихаду.
Підручники з «порожніми сторінками» стали наслідком того, що історики, політики, освітяни так і не знайшли спільної формули для викладання історії. А це, на думку оглядачів, буде означати, що кожне плем’я, кожне ворогуюче угрупування буде знати і передавати молодому поколінню тільки свою версію подій, що навряд чи посприяє виникненню діалогу.
