Лондон – Упродовж сотень років у найстарішому парламенті світу сформувалася традиція обов’язку голови уряду особисто відповідати на запитання парламентарів і фактично вести дискусію з лідером опозиції.
Кожної середи під час засідань Палати громад британського парламенту о 12:00 прем’єр-міністр мусить відповідати на запитання депутатів, які спеціально реєструються і відбираються методом лотереї.
Проте найважливішим елементом є відповіді на запитання лідера опозиції, який єдиний має право не на одне запитання, а на шість, що переростає у дискусію, часом у перепалку з головою уряду.
Традиція розвивається. Запитання до прем’єр-міністра у парламенті в Лондоні лунали сотнями років, але спеціальний час для них почали відводити з 1881 року.
Із 1961 року на запитання давали по 15 хвилин двічі на тиждень: у вівторок і четвер, а теперішній порядок: півгодини запитань опівдні у середу був запроваджений не так давно – за прем’єрства Тоні Блера 1997 року.
Напівжарти
Упродовж відведених півгодини майже нема часу на помпезні промови. Значно важливіше для політичного лідера показати обізнаність зі справами, уміння влучно висловлюватися і виставити опонента у негативному світлі.
Часом депутати надривають животи зі сміху, але це не просто розваги. Йдеться про намагання показати політичного супротивника як безпорадного і неефективного лідера.
У хід часто йдуть навіть приватні «шпильки». Прем’єр-міністр Дейвід Камерон дорікав лідеру опозиції Еду Мілібанду тим, що він не має права читати лекції про єдність, бо вступав у політичну боротьбу з власним старшим братом Девідом Мілібандом, колишнім міністром закордонних справ.
Попри позірну жартівливість щотижневого часу для запитань до прем’єр-міністра, політичні лідери в автобіографіях згодом розповідають про середу, як найстрашніший для них час. Перед тією 30-хвилинною подією деякі політики, згідно з розповідями, не можуть їсти через надзвичайне нервове напруження.
Щоб побувати у середу опівдні на засіданні парламенту на балконі гостей, чимало людей готові вистояти величезні черги, хоча цю подію обов’язково транслюють на телебаченні та радіо наживо, а також аналізують у новинних і аналітичних програмах увечері та в газетах наступного дня.
Кожної середи під час засідань Палати громад британського парламенту о 12:00 прем’єр-міністр мусить відповідати на запитання депутатів, які спеціально реєструються і відбираються методом лотереї.
Проте найважливішим елементом є відповіді на запитання лідера опозиції, який єдиний має право не на одне запитання, а на шість, що переростає у дискусію, часом у перепалку з головою уряду.
Традиція розвивається. Запитання до прем’єр-міністра у парламенті в Лондоні лунали сотнями років, але спеціальний час для них почали відводити з 1881 року.
Із 1961 року на запитання давали по 15 хвилин двічі на тиждень: у вівторок і четвер, а теперішній порядок: півгодини запитань опівдні у середу був запроваджений не так давно – за прем’єрства Тоні Блера 1997 року.
Напівжарти
Упродовж відведених півгодини майже нема часу на помпезні промови. Значно важливіше для політичного лідера показати обізнаність зі справами, уміння влучно висловлюватися і виставити опонента у негативному світлі.
Часом депутати надривають животи зі сміху, але це не просто розваги. Йдеться про намагання показати політичного супротивника як безпорадного і неефективного лідера.
У хід часто йдуть навіть приватні «шпильки». Прем’єр-міністр Дейвід Камерон дорікав лідеру опозиції Еду Мілібанду тим, що він не має права читати лекції про єдність, бо вступав у політичну боротьбу з власним старшим братом Девідом Мілібандом, колишнім міністром закордонних справ.
Попри позірну жартівливість щотижневого часу для запитань до прем’єр-міністра, політичні лідери в автобіографіях згодом розповідають про середу, як найстрашніший для них час. Перед тією 30-хвилинною подією деякі політики, згідно з розповідями, не можуть їсти через надзвичайне нервове напруження.
Щоб побувати у середу опівдні на засіданні парламенту на балконі гостей, чимало людей готові вистояти величезні черги, хоча цю подію обов’язково транслюють на телебаченні та радіо наживо, а також аналізують у новинних і аналітичних програмах увечері та в газетах наступного дня.
