Вперше видано драму Уласа Самчука «Шумлять жорна»

Рівне – Виходом у світ досі не знаної читачами п’єси Уласа Самчука «Шумлять жорна» відзначили рівняни 107-у річницю від дня народження видатного земляка. На презентації, яка відбулася у рівненському музеї Уласа Самчука, йшлося і про літературну спадщину письменника, і про виклики, які отримує українська мова і література від власної влади.

Нині, зачувши словосполучення «шумлять жорна», дев’ятеро з десяти українців нерозуміюче здвигнуть плечима. А тим часом ці слова з народної пісні характеризують життя українців під нацистською окупацією, зауважує керівник музею і автор передмови Інна Нагорна.

Небо синє, земля чорна, та земля чорна, гей!
В Україні шумлять жорна, та шумлять жорна, та гей!

Пісня стала відповіддю українців на сувору заборону окупантів користуватися млинами і жорнами, у ній звучала народна віра в те, що українські жорна перемелють не тільки біду, а й самого окупанта, каже укладачка.

Самчук дописав п’єсу «Шумлять жорна» 65 років тому, перебуваючи в таборі для переміщених осіб. У драмі відтворені події і настрої волиняків на переломі Другої світової війни, коли німецька окупаційна армія поступалася радянським військам. Задум цього твору виник приблизно в той же час, розповідає Інна Нагорна. У Рівному Анатолій Демо-Довгопільський створив український театр, а Улас Самчук всіляко висвітлював його діяльність. Головний герой драми «Шумлять жорна» дуже подібний до самого Самчука, дійові особи нагадують осіб із рівненського оточення Уласа Самчука. Інна Нагорна припускає, що вже тоді уява письменника вимальовувала на рівненській сцені фрагменти власного драматичного театру.

11 квітня 1948 року на з’їзді МУРу (Мистецького українського руху) доповідач Юрій Шерех назвав драму Уласа Самчука «Шумлять жорна» одним з найкращих драматичних творів українських письменників. З того часу Самчукові «Шумлять жорна» обіцяли і надрукувати, і поставити. Машинопис драми із численними авторськими правками зберігався у відділі рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Та «Жорна» виявились не розкрученими і досі, зазначає дослідниця.

Виписані Самчуком колізії досі актуальні

Фінал п’єси «Шумлять жорна» нагадує лист козаків до турецького султана, а її текст усіяний афоризмами, зазначив на презентації рівненський письменник Петро Велесик.

«Найбільше було моє здивування, коли на 52-й сторінці я знайшов вислів «Маємо, що маємо», – каже письменник. – Чи то цей афоризм був читаний нашим першим Президентом, чи він ходив у народі – а приписали, що він створений Кравчуком».

Про інтерес рівнян до творчості Уласа Самчука свідчить переповнене приміщення музею під час презентації. Голова обласної «Просвіти» Світлана Ніколіна одна з перших прочитала драму і каже, що змальовані Самчуком характери актуальні й досі.

«Є ті, хто відстоює свої переконання, категорично чи не дуже, є ті, хто не здатен на опір і боротьбу, є ті, для кого більш природною є ситуація зради. Але це твір оптимістичний, адже переважна більшість українців, незалежно від їхнього фаху й переконань, готові працювати і боротися заради рідної держави», – зазначила просвітянка.

Книга видана за кошти офіційних розпорядників спадщини Уласа Самчука – подружжя канадських українців Оксани і Ярослава Соколиків. Її підготувало до друку громадське видавництво «Азалія» Рівненської спілки письменників. Голова Спілки Лідія Рибенко наголосила, що організація робитиме все для того, щоб припинити нищення української мови, літератури, історії, що особливо помітно на прикладі змін у шкільних програмах.

«Очевидно, що кожен на своєму місті повинен зробити все, що може, щоб призупинити такого (я навіть не знаходжу слів) ворога України, який, не відомо яким чином, стільки часу панує у сфері освіти», – зауважила Лідія Рибенко.

«Шумлять жорна» – 15-а книга бібліотечки літературного музею Уласа Самчука. Попередні видання – це відкриття для українців письменників, котрі були однодумцями і друзями Уласа Самчука і так чи інакше мають стосунок до Рівненщини. Це уродженець Дермані Антон Кучерук, драматург Анатолій Демо-Довгопільський, художник Ніл Хасевич, Авенір Коломиєць, філософ-травник Михайло Носаль, Олена Теліга.

Вечір традиційно завершився спогадами земляків про Уласа Самчука, адже у волинському краї досі мешкає родина письменника та чимало людей, котрі спілкувалися з ним ще дітьми.