Київ – Від початку року засудженим в Україні полегшили користування телефонами. Набули чинності відповідні зміни до законодавства. Тепер ув’язненим дозволяють здійснювати необмежену кількість дзвінків. Проте лише зі стаціонарних телефонів, якщо такі є у виправній колонії і під наглядом адміністрації. Про це повідомили Радіо Свобода у Державній пенітенціарній службі України. Натомість правозахисники переконують, що виправні установи не мають належної кількості таксофонів, а присутність при особистій розмові наглядача є порушенням прав людини.
Першого січня набули чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до яких засуджені мають право на користування телефонним зв’язком без обмеження їх кількості. Право розмовляти по телефону мають усі, крім засуджених до довічного позбавлення волі. Телефонні дзвінки ув’язнені здійснюють за свій рахунок і обов’язково в присутності адміністратора, повідомив Радіо Свобода помічник голови Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко.
«З 1 січня 2012 року засудженим надається право на телефонні розмови без обмеження їх кількості. Але під контролем адміністрації, як це було й раніше. Це означає: співробітник перебуває поруч і спостерігає, щоб не було негативної інформації стосовно безпеки, діяльності в цій установі, щоб засуджені не виносили якихось протиправних чи злочинних намірів і не передавали інформацію на волю. Йде мова про стаціонарні телефони. Зараз вони в більшості установ працюють, але в зв’язку з цими змінами до законодавства проводиться інвентаризація працездатності цих апаратів, і там де необхідно буде проведене дообладнання або ремонт телефонних апаратів», – розповів Ігор Андрушко.
Прослуховування розмов – порушення права на приватність
Законодавець насправді не уточнює стаціонарний чи мобільний має бути телефонний зв'язок за ґратами, наголошує координатор програм Харківської
правозахисної групи Андрій Діденко. Крім того, каже він, прослуховування телефонних розмов і перечитування кореспонденції – це порушення права людини на приватність.
«Якщо людина відбуває покарання за рішенням суду, то прослуховування телефонних розмов або втручання в кореспонденцію мають відбуватися тільки за рішенням суду. Якщо, наприклад, людина є небезпечною, якщо є підстави вважати, що перебуваючи в місцях позбавлення волі людина може якимось чином впливати на те, щоб відбулися незаконні дії, тоді має відбутися рішення суду, як це відбувається стосовно цивільних людей щодо прослуховування його розмов або перевірки кореспонденції. Але неможливо всіх людей, які відбувають покарання, слідкувати за їхнім життя. Це порушення права на приватність», – зауважив правозахисник.
«А мобільні як заносять?»
Нині в українських місцях позбавлення волі перебуває понад 150 тисяч осіб. За ґратами побував член майже кожної п’ятої української родини. Досі небагато українців, родичі яких за ґратами, знають про існування нового законодавства. Марія Василівна серед них. Її син уже 8-й рік перебуває в ув’язненні в одній із запорізьких колоній, але про телефонні розмови без обмеження досі не йдеться, каже жінка.
«Можливості спілкуватися телефоном як не було, так і немає. Телефони у них там не з’явилися. Це точно. А мобільні як заносять? Міліція заносить. Гроші даються… Систему цю не переробиш», – розповіла жінка.
Нині за користування мобільним зв’язком за ґратами карають. Але у Державній пенітенціарній службі планують дозволити засудженим користуватися мобільним зв'язком. Однак ця ініціатива стосується лише засуджених, яких тримають в установах відкритого типу (тобто, не у виправних колоніях). І знову ж таки під контролем адміністрації.
Першого січня набули чинності зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до яких засуджені мають право на користування телефонним зв’язком без обмеження їх кількості. Право розмовляти по телефону мають усі, крім засуджених до довічного позбавлення волі. Телефонні дзвінки ув’язнені здійснюють за свій рахунок і обов’язково в присутності адміністратора, повідомив Радіо Свобода помічник голови Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко.
Співробітник перебуває поруч і спостерігає, щоб не було негативної інформації стосовно безпеки, щоб засуджені не виносили якихось протиправних намірів і не передавали інформацію на волюІгор Андрушко
«З 1 січня 2012 року засудженим надається право на телефонні розмови без обмеження їх кількості. Але під контролем адміністрації, як це було й раніше. Це означає: співробітник перебуває поруч і спостерігає, щоб не було негативної інформації стосовно безпеки, діяльності в цій установі, щоб засуджені не виносили якихось протиправних чи злочинних намірів і не передавали інформацію на волю. Йде мова про стаціонарні телефони. Зараз вони в більшості установ працюють, але в зв’язку з цими змінами до законодавства проводиться інвентаризація працездатності цих апаратів, і там де необхідно буде проведене дообладнання або ремонт телефонних апаратів», – розповів Ігор Андрушко.
Прослуховування розмов – порушення права на приватність
Законодавець насправді не уточнює стаціонарний чи мобільний має бути телефонний зв'язок за ґратами, наголошує координатор програм Харківської
Якщо людина відбуває покарання за рішенням суду, то прослуховування телефонних розмов або втручання в кореспонденцію мають відбуватися тільки за рішенням судуАндрій Діденко
правозахисної групи Андрій Діденко. Крім того, каже він, прослуховування телефонних розмов і перечитування кореспонденції – це порушення права людини на приватність.
«Якщо людина відбуває покарання за рішенням суду, то прослуховування телефонних розмов або втручання в кореспонденцію мають відбуватися тільки за рішенням суду. Якщо, наприклад, людина є небезпечною, якщо є підстави вважати, що перебуваючи в місцях позбавлення волі людина може якимось чином впливати на те, щоб відбулися незаконні дії, тоді має відбутися рішення суду, як це відбувається стосовно цивільних людей щодо прослуховування його розмов або перевірки кореспонденції. Але неможливо всіх людей, які відбувають покарання, слідкувати за їхнім життя. Це порушення права на приватність», – зауважив правозахисник.
«А мобільні як заносять?»
Нині в українських місцях позбавлення волі перебуває понад 150 тисяч осіб. За ґратами побував член майже кожної п’ятої української родини. Досі небагато українців, родичі яких за ґратами, знають про існування нового законодавства. Марія Василівна серед них. Її син уже 8-й рік перебуває в ув’язненні в одній із запорізьких колоній, але про телефонні розмови без обмеження досі не йдеться, каже жінка.
«Можливості спілкуватися телефоном як не було, так і немає. Телефони у них там не з’явилися. Це точно. А мобільні як заносять? Міліція заносить. Гроші даються… Систему цю не переробиш», – розповіла жінка.
Нині за користування мобільним зв’язком за ґратами карають. Але у Державній пенітенціарній службі планують дозволити засудженим користуватися мобільним зв'язком. Однак ця ініціатива стосується лише засуджених, яких тримають в установах відкритого типу (тобто, не у виправних колоніях). І знову ж таки під контролем адміністрації.
