Рим – В умовах затяжної кризи і сталого безробіття не лише українська молодь наважується на еміграцію або ж прагне до цього. Подібні настрої панують і серед європейських ровесників, зокрема італійців. Упродовж останніх п’яти років Апенніни покинули понад 1 мільйон громадян. За опитуванням Інституту соціологічних досліджень EURISPES, про готовність емігрувати з Італії заявляють майже 60 відсотків молодих людей.
Головна причина еміграції – пошук кваліфікованої, перспективної і добре оплачуваної роботи. 15 відсотків із тих, хто виїздить,– молоді фахівці з вищою освітою, свідчить офіційна статистика. Але за даними студентських організацій, таких емігрантів, новоспечених спеціалістів, принаймні удвічі більше. Найчастіше вони переїздять до Німеччини, Великобританії і Швейцарії.
Перекладач Елена обрала Бельгію, бо раніше вже працювала у Брюсселі в європарламенті. Повернулася до рідного Рима для виховання дітей і з мрією знайти роботу вдома. Ані десятки розісланих резюме, ані знайомства не принесли бажаного результату пошуків. В агентстві з працевлаштування їй запропонували місце не за фахом і з місячним заробітком 1300 євро. А в Брюсселі жінка зароблятиме 3500 євро і каже, що матиме там сприятливіші умови для життя.
За кордоном краще платять
«Із сумом залишаю Рим. Це чудове місто, тут можна добре жити, та, на жаль, зарплати низькі. Якщо не маєш поруч батьків, які б допомагали доглядати за дітьми, то дуже важко знайти ясла й інші соціальні послуги. У Брюсселі, навпаки, можна забезпечити рівень життя цілком задовільний для моєї родини», – говорить Елена.
Італійці з вищою освітою, котрі працюють за кордоном, уже протягом першого року роботи заробляють щомісяця на 750 євро більше, ніж їхні однолітки на батьківщині (і це ті, яким пощастило знайти роботу за фахом в Італії). Феномен відтоку молодих мізків чимдалі виглядає загрозливішим, якщо враховувати і той факт, що серед розвинених держав в Італії найменше число людей з вищою освітою.
Наприклад, у США на сто осіб віком 25-34 роки з вищою освітою налічується 42 відсотки, у Франції – 41відсоток, у Великобританії – 38 відсотків і 24 відсотки у Німеччині. Італія з 20 відсотками пасе задніх у цьому списку.
Брак меритократії
Проблема працевлаштування не єдиний чинник молодіжної еміграції . Часто юнаки й дівчата покидають Апенніни через несприйняття системи італійського суспільства.
«Гадаю, більшість моїх співвітчизників, які залишають Італію, невдоволені насамперед тим, що в країні бракує меритократії. Усі, хто змушений був виїхати, нарікають саме на цей сумний факт італійської реальності, де важать більше зв’язки і блат, ніж особисті здібності і заслуги», – зазначає 36-річний музикант Джакомо Ларічча, котрий 11 років живе за кордоном.
Його відео, поширене в мережі YouTube під назвою «Бідна Італія», стало маніфестом сучасних італійських емігрантів. Невдоволені політикою і корупцією, вони не бачать перспектив зміни на краще, тому вирушають у пошуках долі за кордон. А звідти, як співає Джакомо Ларічча, із жалем дивляться на рідну країну і думають: «Бідна Італіє, що сталося з тобою? Ти збилася з курсу і тепер на колінах».
Головна причина еміграції – пошук кваліфікованої, перспективної і добре оплачуваної роботи. 15 відсотків із тих, хто виїздить,– молоді фахівці з вищою освітою, свідчить офіційна статистика. Але за даними студентських організацій, таких емігрантів, новоспечених спеціалістів, принаймні удвічі більше. Найчастіше вони переїздять до Німеччини, Великобританії і Швейцарії.
Перекладач Елена обрала Бельгію, бо раніше вже працювала у Брюсселі в європарламенті. Повернулася до рідного Рима для виховання дітей і з мрією знайти роботу вдома. Ані десятки розісланих резюме, ані знайомства не принесли бажаного результату пошуків. В агентстві з працевлаштування їй запропонували місце не за фахом і з місячним заробітком 1300 євро. А в Брюсселі жінка зароблятиме 3500 євро і каже, що матиме там сприятливіші умови для життя.
За кордоном краще платять
«Із сумом залишаю Рим. Це чудове місто, тут можна добре жити, та, на жаль, зарплати низькі. Якщо не маєш поруч батьків, які б допомагали доглядати за дітьми, то дуже важко знайти ясла й інші соціальні послуги. У Брюсселі, навпаки, можна забезпечити рівень життя цілком задовільний для моєї родини», – говорить Елена.
Італійці з вищою освітою, котрі працюють за кордоном, уже протягом першого року роботи заробляють щомісяця на 750 євро більше, ніж їхні однолітки на батьківщині (і це ті, яким пощастило знайти роботу за фахом в Італії). Феномен відтоку молодих мізків чимдалі виглядає загрозливішим, якщо враховувати і той факт, що серед розвинених держав в Італії найменше число людей з вищою освітою.
Наприклад, у США на сто осіб віком 25-34 роки з вищою освітою налічується 42 відсотки, у Франції – 41відсоток, у Великобританії – 38 відсотків і 24 відсотки у Німеччині. Італія з 20 відсотками пасе задніх у цьому списку.
Брак меритократії
Проблема працевлаштування не єдиний чинник молодіжної еміграції . Часто юнаки й дівчата покидають Апенніни через несприйняття системи італійського суспільства.
«Гадаю, більшість моїх співвітчизників, які залишають Італію, невдоволені насамперед тим, що в країні бракує меритократії. Усі, хто змушений був виїхати, нарікають саме на цей сумний факт італійської реальності, де важать більше зв’язки і блат, ніж особисті здібності і заслуги», – зазначає 36-річний музикант Джакомо Ларічча, котрий 11 років живе за кордоном.
Його відео, поширене в мережі YouTube під назвою «Бідна Італія», стало маніфестом сучасних італійських емігрантів. Невдоволені політикою і корупцією, вони не бачать перспектив зміни на краще, тому вирушають у пошуках долі за кордон. А звідти, як співає Джакомо Ларічча, із жалем дивляться на рідну країну і думають: «Бідна Італіє, що сталося з тобою? Ти збилася з курсу і тепер на колінах».
