Яворівська забавка не залишить байдужими фанатів Євро-2012?

Львів – Коники, пташки, колиски, вози, ангелики. Жовті, червоні, зелені. А ще екологічно чисті і безпечні для дітей. Мова про яворівські забавки, які майстри на Львівщині виготовляють чотири століття. Сучасні народні умільці мріють, щоб дерев’яні яворівські забавки не лише прикрашали каталоги, але й були у продажу в крамницях.

Дерев’яна забавка деркач складається з двох дощечок і коліщатка. Іграшку можна покрутити у руках і вона дерчить. У давніші часи діти ходили вулицями з деркачами на Великдень. Цікаво, але ця забавка своїм звуком втихомирює навіть найплаксивіше дитя.

У колекції народного майстра з Яворівщини Семена Тлустого, який десятиліттями підтримує давню народну традицію, навчає молодь і дітей, понад 150 дерев’яних забавок: коники з візочками, вози, ангелики, дитячі меблі, качечки, гойдалки, пташки з рухомими крильцями, метелики і ще безліч.

Забавки майстер робить за допомогою ножа і ножа-вісняка, використовує переважно осику і липу, а розписує безпечними аніліновими фарбами. Яворівська забавка вирізняється малюнком, квітами і листочками у вигляді вербових гілок, а ще яворівська забавка особлива своїми звуками, вона їздить, тріскоче, дерчить. Майстер намагається робити іграшки якомога цікавішими для дітей.

Відродженням і популяризацією традиції яворівської забавки займаються і діти народного майстра Семена Тлустого. Донька Лідія розповіла, що її дитина з задоволенням бавиться яворівськими забавками, зробленими дідусем.

«Ці забавки екологічно чисті, вони розвивають мислення у дитини, а свищиками дуже добре тренуються маленькі дитячі легені. Є такі, що дитя бере до рота, і це безпечно, особливо, коли лізуть зубчики», – каже Лідія.

Відкрити цех майстрові не під силу

Щодня до майстра Семена Тлустого лунають десятки телефонних дзвінків із замовленнями, переважно зі США, Канади, Європи. Його запрошують на виставки за кордон, а менше в Україні. Щоб виконати замовлення, чоловік залучає до роботи інших майстрів, але мріє про власний цех. Однак досі не вдається навіть відчинити крамницю, де б продавались яворівські забавки. А тому в каталогах вони є, а в руках потримати можна хіба на виставках.

«Якщо б я мав гроші на перший розрахунок з людьми за роботу, то відкрив би цех. Бо є зацікавлення забавками. Вже роками ходжу по кабінетах місцевих чиновників і прошу бодай в оренду якесь приміщення, щоб там створити центр, щоб людина могла прийти і купити забавку, замовити її. Але не по ціні в перекупників, що вдвічі дорожче, а так, як майстер визначить. Забавки коштують від 4 гривень і далі», – говорить Семен Тлустий.

Етнографи зазначають, що яворівська забавка з’явилась десь у XVII столітті. Тоді батьки виготовляли меблі і з залишків дерева різьбили своїм дітям забавки. Наприкінці ХІХ століття був розквіт виготовлення яворівської забавки. Адже тоді запрацювала Забавкарська школа, яка ремеслу додала ще й мистецької довершеності.

На Яворівщині говорять не іграшка, а саме забавка, бо вона має забавляти, бавити і заспокоювати дитину. А ще забавка, виготовлена з осики, а це дерево, переконані люди, відганяє все лихе від малечі.

Яворівські майстри обіцяють, що під час проведення Євро-2012 вздовж дороги розставлять мальовничі вози і ніхто з вболівальників не поїде без традиційної яворівської забавки.