Вашингтон – Президент Грузії Міхеїл Саакашвілі задоволений собою. Весь цей тиждень він перебуває у Вашингтоні, його вітають і хвалять. Американський президент Барак Обама зустрівся з ним, щоб відзначити 20 років дипломатичних відносин і запевнити, що США підтримають грузинське бажання стати членом НАТО на наступному саміті Північноатлантичного альянсу, що відбудеться в травні у Чикаго. Саакашвілі читає у США лекції, відповідає на запитання. Хоча він сильно застуджений, видно, що він упевнений у тому, що говорить. А говорить він, перш за все, про революції, і про те, що треба робити, коли вони завершаться.
Саакашвілі люблять у Вашингтоні. А люблять його тому, що він, як лідер «революції троянд», таки чогось досягнув. Нещодавній звіт Світового банку хвалить Грузію за приборкання корупції, в Грузії легко зареєструвати бізнес, система оподаткування проста й зрозуміла, паспорт можна отримати швидко й без проблем. Це лише короткий перелік грузинських постреволюційних успіхів.
Справжня революція починається тоді, коли телекамери CNN та BBC покидають дану країну, заявив Саакашвілі, виступаючи в Американському центрі миру на тему «День опісля: постреволюційне суспільство і що буде після арабської весни».
Перший пріоритет – повний наступ на корупцію
Самі революції – це непрогнозовані течії, ніколи не знаєш, чим вони завершаться, добром чи злом, констатує грузинський президент. «Важко передбачити, котрий із цих рухів народить Джеферсона, а котрий Леніна чи Хомейні, який призведе до демократії, а який до розчарування, тиранії та деспотизму».
Грузинська революція троянд не може слугувати підручником для країн, які переживають або переживатимуть демократичні повстання, сказав Саакашвілі. Немає підручників зі свободи, їх ще ніхто не написав.
Головне – діяти швидко й цілеспрямовано. Після революції люди почувають себе міцними, вони сповнені надій та сподівань. Вони хочуть швидких результатів. Найважливіше, каже грузинський лідер, щоб революція досягла справжніх успіхів, люди мусять бути складовою частиною реформ. Іншими словами, залізо треба кувати, коли воно гаряче.
Саакашвілі та його команда розуміли, що реформування країни мусить відбуватися комплексно, не маленькими кроками, а масово й цілеспрямовано.
«Ми одразу вирішили змінити поліцію, податкову службу, митницю, служби безпеки, енергетичний сектор, систему освіти. Нашим головним пріоритетом був повний наступ на корупцію. Корупція була вірусом, який заразив усі наші інституції і перетворив їх на гнилих калік. Корупція також була головною мішенню народного гніву», – розповів Саакашвілі.
Найголовніше – це революція в головах
Головний успіх грузинської революції – це не приборкання корупції чи зростання економіки. В Грузії сталася інституційна революція, тому що там відбулася мозкова революція, революція в головах грузинів, стверджує грузинський президент.
«Сьогодні вони зовсім по-іншому думають, вони поміняли своє ставлення не лише до суспільства а й до уряду», – наголосив Саакашвілі.
Важко тут не навести паралелі з українською Помаранчевою революцією. Якщо виходити з порад Саакашвілі, що після вуличних демонстрацій та революцій треба діяти швидко, залучати громадськість до процесу реформ, дати людям можливість відчути, що це їхня країна, то в Україні нічого подібного й не сталося. Може ,й тому Саакашвілі вітають і люблять у Вашингтоні, а колишнього Президента України Віктора Ющенка майже забули, а теперішнього – Віктора Януковича – до Вашингтона навіть не запрошують.
Саакашвілі люблять у Вашингтоні. А люблять його тому, що він, як лідер «революції троянд», таки чогось досягнув. Нещодавній звіт Світового банку хвалить Грузію за приборкання корупції, в Грузії легко зареєструвати бізнес, система оподаткування проста й зрозуміла, паспорт можна отримати швидко й без проблем. Це лише короткий перелік грузинських постреволюційних успіхів.
Справжня революція починається тоді, коли телекамери CNN та BBC покидають дану країну, заявив Саакашвілі, виступаючи в Американському центрі миру на тему «День опісля: постреволюційне суспільство і що буде після арабської весни».
Перший пріоритет – повний наступ на корупцію
Самі революції – це непрогнозовані течії, ніколи не знаєш, чим вони завершаться, добром чи злом, констатує грузинський президент. «Важко передбачити, котрий із цих рухів народить Джеферсона, а котрий Леніна чи Хомейні, який призведе до демократії, а який до розчарування, тиранії та деспотизму».
Грузинська революція троянд не може слугувати підручником для країн, які переживають або переживатимуть демократичні повстання, сказав Саакашвілі. Немає підручників зі свободи, їх ще ніхто не написав.
Головне – діяти швидко й цілеспрямовано. Після революції люди почувають себе міцними, вони сповнені надій та сподівань. Вони хочуть швидких результатів. Найважливіше, каже грузинський лідер, щоб революція досягла справжніх успіхів, люди мусять бути складовою частиною реформ. Іншими словами, залізо треба кувати, коли воно гаряче.
Нашим головним пріоритетом був повний наступ на корупціюМіхеїл Саакашвілі
Саакашвілі та його команда розуміли, що реформування країни мусить відбуватися комплексно, не маленькими кроками, а масово й цілеспрямовано.
«Ми одразу вирішили змінити поліцію, податкову службу, митницю, служби безпеки, енергетичний сектор, систему освіти. Нашим головним пріоритетом був повний наступ на корупцію. Корупція була вірусом, який заразив усі наші інституції і перетворив їх на гнилих калік. Корупція також була головною мішенню народного гніву», – розповів Саакашвілі.
Найголовніше – це революція в головах
Головний успіх грузинської революції – це не приборкання корупції чи зростання економіки. В Грузії сталася інституційна революція, тому що там відбулася мозкова революція, революція в головах грузинів, стверджує грузинський президент.
«Сьогодні вони зовсім по-іншому думають, вони поміняли своє ставлення не лише до суспільства а й до уряду», – наголосив Саакашвілі.
Важко тут не навести паралелі з українською Помаранчевою революцією. Якщо виходити з порад Саакашвілі, що після вуличних демонстрацій та революцій треба діяти швидко, залучати громадськість до процесу реформ, дати людям можливість відчути, що це їхня країна, то в Україні нічого подібного й не сталося. Може ,й тому Саакашвілі вітають і люблять у Вашингтоні, а колишнього Президента України Віктора Ющенка майже забули, а теперішнього – Віктора Януковича – до Вашингтона навіть не запрошують.
