Померла Віслава Шимборська – «перша дама» польської поезії

Варшава – Чорні стрічки на державних установах та на громадському транспорті у польському Кракові. Учора ввечері у цьому місті померла гордість польської літератури – Нобелівський лауреат Віслава Шимборська. 89-річна поетеса померла уві сні. Упродовж кількох десятиліть вона дарувала полякам свій оптимізм, сказав про Шимборську президент Польщі Броніслав Коморовський. У чому ж феномен поетеси, яка не написала товстих книг? Сьогодні про це говорять польські інтелектуали, її, вже хрестоматійну, поезію згадують пересічні поляки.

Смерть Віслави Шимборської – це символічне завершення ХХ сторіччя, яке було століттям великої літератури та філософії, вважає польський міністр культури Боґдан Здроєвський. У Польщі Шимборську за її унікальне відчуття прекрасного й шляхетну вдачу називали «зіркою поезії», Ґретою Ґарбо та Моцартом літератури. У 1996 році в Стокгольмі, під час вручення Віславі Шимборській Нобелівської премії, її представили як «першу даму» польської поезії.

Як наголошують польські літературознавці, Шимборська ніколи не пов’язувала свою творчість із жодним літературним напрямком, вона створила власну школу писання, власну поетичну мову. Її вірші – це унікальна лірика з глибокими роздумами. Характерні ознаки її творчості – точність, лаконічність іронія та парадокс.

Не написала багато, тому її твори потрібно читати уважно

Усі, хто знав Шимборську, кажуть, що вона була надзвичайно скромною і багато років уникала інтерв’ю, вважаючи, що все, що може сказати, є в її віршах.

На думку Ґжеґожа Ґаудена, директора Інституту книжки у Кракові, величезне значення поезії Шимборської полягає в тому, що вона спонукала читачів до глибоких роздумів.

«Така поезія, як поезія Віслави Шимборської, – говорить Ґауден, – це надзвичайне явище, оскільки це поезія на диво проста, а водночас поезія глибока. З іншого боку, цих віршів не дуже багато, тож, на мою думку, у випадку поезії пані Віслави йдеться не про те, щоб читати багато, а про те, щоб читати уважно. Вона була надзвичайно чесною людиною. Була незвичайною і як митець, і як людина, була надзвичайно скромною».

Як зазначає польський літературознавець Івона Смолька, поезія Шимборської супроводжувала кілька поколінь поляків. Критик наголошує на неповторності Шимборської та її поезії.

«Це її усмішка, щось таке, що з’явилося в її творчості вже на початку, – каже він. – Коли вона, наприклад, говорить «ластівко каліграфіє», «ластівка – фрак узятий до неба», адже це геніально, чи не так? Або ж вірш про терориста – «Терорист дивиться». Здається, ніхто так, як вона, настільки точно, короткими реченнями не схопив того, чим є тероризм, чим є сам акт позбавлення життя. Це вміння говорити афористично, вміння говорити про важливі речі одним-двома рядками».

Неговірка, таємнича, перед смертю випалила останню цигарку

Як каже польська акторка Анна Димна, вірші Шимборської допомагають розуміти найскладніші явища. «Вона пише про такі дрібниці, з яких складається наше життя, вона так чудово вивчає світ, вона дивиться на світ як дитина, вона й сама така була. З одного боку така дикувата, неговірка, усміхнена, трохи таємнича. Вона ніколи не говорила якихось великих речей, а водночас говорила про дуже важливі справи. У її віршах є щось таке, що допомагає зрозуміти найскладніші явища», – зауважила Димна.

За словами Міхала Русінка, особистого асистента Шимборської, поетеса до останнього старалася залишатися справжньою дамою. Навіть будучи смертельно хворою, вона приймала відвідувачів не в ліжку, а сидячи у кріслі. Перед тим, як поринути у свій вічний сон, вона випила філіжанку кави й запалила цигарку. Шимборська була завзятим курцем і померла на рак легенів.

Сьогодні стало відомо, що Віслава Шимборська залишила заповіт із проханням створити Фонд, який займатиметься популяризацією її творчості у світі. Поетеса заповіла, щоб її поховали у Кракові.